Рішення

від 04.03.2014 по справі 913/148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04 березня 2014 року Справа № 913/148/14

Провадження № 30/913/148/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міларом», м. Харків

до відповідача Приватного підприємства «Компанія Альтранс», м. Луганськ

про стягнення 5581 грн. 94 коп.

Суддя Голенко І.П.

Секретар судового засідання: Бородіна А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача : представник не прибув,

від відповідача : представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міларом" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "Компанія Альтранс" про стягнення заборгованості у розмірі 5581 грн. 94 коп., а саме: 5000 грн. 00 коп. основного боргу та 581 грн. 94 коп. пені за прострочення розрахунків, а також витрат на оплату юридичних послуг у сумі 1500 грн. 00 коп.

Позов мотивований фактом невиконання відповідачем умов договору в частині оплати наданих позивачем послуг.

Позивач у судове засідання не прибув, але через канцелярію суду надав клопотання про зменшення позовних вимог б/н від 25.02.2014, якою просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 4500 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп., витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 1500 грн. 00 коп.

Проаналізувавши вказане клопотання, суд дійшов висновку про те, що позивач фактично зменшив суму заборгованості до 4500 грн. Проте, позивач у поданому клопотанні не висловився щодо заявленої вимоги про стягнення пені у розмірі 581 грн. 94 коп. Оцінити вказані дії позивача як відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, у суду не має можливості, оскільки це суперечить приписам ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд приймає до розгляду клопотання про зменшення розміру позовних вимог б/н від 25.02.2014 в частині суми заборгованості у розмірі 4500 грн.

Отже, новою ціною позову є 5081 грн. 94 коп. Позовними вимогами слід вважати заборгованість у розмірі 4500 грн., пеня у розмірі 581 грн. 94 коп. Саме ці вимоги розглядаються судом.

Повноважний та компетентний представник відповідача у судові засідання не з'являвся, причини неявки суду не повідомляв , хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Луганської області, які направлялися відповідачу за належною юридичною адресою: 91016, м. Луганськ, вул. Советская, буд. 76, офіс 1414, поверталися підприємством зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. п. 3.9.1 п. 3.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2012 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило; явка сторін не була визначена судом обов'язковою; нез'явлення сторін у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як зазначено позивачем у позові, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міларом" (Позивач чи Перевізник) та Приватним підприємством "Компанія Альтранс" (Відповідач, замовник) 15.03.2013 укладено договір № 15/03/13 транспортного експедирування.

Проте, як вбачається з наданого позивачем договору, вказаний договір підписаний лише з боку перевізника (позивача у справі).

На неодноразову вимогу суду відповідачем оригінал цього договору не був наданий.

Разом з цим, між позивачем та відповідачем був підписаний договір - заявка від 15.03.2013, згідно з якої перевізник зобов'язується здійснити транспортно-експедиторське обслуговування вантажу з м. Слов'янська до м. Львів згідно з ТТН. Сума фрахту 6200 грн. на підставі оригіналів ТТН протягом 5 днів. Факсимільна копія договору-заявки має юридичну силу.

Згідно з товарно-транспортною накладною ss001712 від 15.03.2013 автопідприємство - «Еска Капітал» ТОВ через Компанія Альтранс; замовник - ПрАТ «Зевс Кераміка»; вантажовідправник - ПрАТ «Зевс Кераміка»; вантажоодержувач - ПП «ЛЕО Керамика»; пункт навантаження - вул. Гончарна, буд. 7, м. Слов'янськ; пункт розвантаження - вул. Городоцька, 174, м. Львів; вантаж згідно з видатковою накладною sl00004416 (плитка).

Перевізник (позивач у справі) належним чином виконав зобов'язань перед ПП "Компанія Альтранс", що підтверджується товарно-транспортною накладною ss001712 від 15.03.2013, у якій є відмітка вантажоодержувача про отримання товару (а. с. 62, 64).

Позивач направив відповідачу товарно-транспортну накладну ss001712 від 15.03.2013, акт наданих послуг № 36 від 15.03.2013 на суму 6200 грн., рахунок на оплату № 36 від 15.03.2013, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 28-31).

Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за надані послуги, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію № 4 від 18.04.2013 про сплату заборгованості у розмірі 6200 грн. Претензія була отримана відповідачем 22.04.2013 (а. с. 34).

Відповідач оплатив надані позивачем послуги частково на загальну суму 1700 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку № 26003000205935 станом на 01.11.2013 - 01.02.2014 (а. с. 78). Отже, сума заборгованості склала 4500 грн. 00 коп.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4500 грн. 00 коп. та пені за прострочення розрахунків у розмірі 581 грн. 94 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення частково з таких підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Пунктом 1 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором-заявкою б/н від 15.03.2013 на суму 6200 грн. 00 коп.

Відповідач оплатив надані позивачем послуги частково на суму 1700 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 78).

Судом встановлено факт невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги у обсязі та строки, що передбачені умовами договору-заявки б/н від 15.03.2013.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 4500 грн. 00 коп. Доказів погашення вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4500 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вищезазначених приписів закону та п.п. 5.6 п. 5 договору в разі порушення термінів оплати, встановлених пунктом 5.3 цього договору клієнт сплачує експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу від неоплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 15/03/13 від 15.03.2013 транспортного експедирування не підписаний з боку замовника (відповідача).

В той же час, договір-заявка б/н від 15.03.2013, який належним чином підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, не містить умови щодо нарахування пені у разі порушення строку оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення пені у розмірі 581 грн. 94 коп.

Відповідачем ніяким чином не спростовано заявлені позовні вимоги.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на оплату юридичних послуг у сумі 1500 грн. 00 коп.

У підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про представництво та захист інтересів особи у господарській справі, та надання правової допомоги від 11.07.2013, договір про надання юридичних послуг від 11.07.2013, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 747, акт виконаних робіт б/н від 30.12.2013 на суму 1500 грн., який належним чином підписаний сторонами вказаних вище договорів, а також надано квитанцію № 088351 від 30.12.2013 про фактичну сплату наданих послуг у розмірі 1500 грн.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 (зі змінами) витрати позивачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів з надання правової допомоги, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат як - от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, платіжного документа або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Проаналізувавши надані документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених витрат, які пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму основного боргу у розмірі 4500 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати, які пов'язані з оплатою послуг адвоката, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання щодо повернення судового збору у разі подання заяви про зменшення розміру позовних вимог судом не вирішується, оскільки під час звернення позивача до господарського суду з позовною заявою майнового характеру до Державного бюджету України було сплачено судовий збір за мінімальною ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір».

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія Альтранс», 91016, місто Луганськ, вул. Советская, буд. 76, офіс 1414, код 37456433, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міларом», м. Харків, 61001, вул. Польова, 83, код 36371616, заборгованість у розмірі 4500 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1617 грн. 79 коп., витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у розмірі 1328 грн. 23 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 07.03.2014

Суддя І.П. Голенко