Ухвала

від 20.02.2014 по справі к/9991/39074/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/39074/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Іваненко Я.Л., Лиски Т.О.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Об'єднання парків культури та відпочинку» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, третя особа - Маріупольська міська рада, про визнання недійсним пункту 3 вимоги №25-01-34/800 від 21 березня 2011 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2011 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано недійсним п.3 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області (далі - КРУ) від 21 березня 2011 року № 25-01-34/800 про здійснення відшкодування суми в частині завищення посадового окладу директору підприємства внаслідок невірного визначення розміру тарифного розряду з оплати праці загалом 24 010 грн., а також здійснення відшкодування суми в частині зайвого нарахування і виплати надбавки за складність та напруженість у роботі розміром до 50% посадового окладу загалом 1860 грн.

В касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення цими судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимога КРУ щодо завищення посадового окладу директору підприємства є необгрунтованою, а порушення позивачем порядку визначення розміру посадового окладу не є безумовною обставиною наявності переплати.

Судами встановлено, що комунальне підприємство «Об'єднання парків культури та відпочинку» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 02218861, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №035246. Статут позивача затверджено рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 20 травня 2008 року № 5/21-3684 і зареєстровано державним реєстратором 29 серпня 2008 року № 12741050003003015.

Контрольно-ревізійним відділом у місті Маріуполі відповідно до плану роботи цього відділу на І квартал 2011 року і направлень на ревізію проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 05-230/020 від 25 лютого 2011 року.

В акті ревізії встановлено порушення позивачем: п. 1 наказу начальника управління культури і туризму Маріупольської міської ради від 27 грудня 2007 року № 243-о; п. 1 наказу від 30 грудня 2008 року № 145-о; п. 1 наказу від 27 січня 2009 року № 28-од; п. 1 наказу від 21 січня 2010 року № 17-од; п. 1 наказу Міністерства культури та туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 « Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки»; п. 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

За результатами ревізії позивачу направлено вимогу № 25-01-34/800 від 21 березня 2011 року про усунення порушень та зобов'язано його відшкодувати суми в частині завищення посадового окладу директору підприємства внаслідок невірного визначення розміру тарифного розряду з оплати праці загалом 24010 грн. При цьому зобов'язано здійснити відшкодування суми в частині зайвого нарахування і виплати надбавки за складність та напруженість у роботі розміром до 50% посадового окладу загалом 1860 грн.

Судами встановлено, що спірною обставиною у даних правовідносинах є правомірність встановлення розміру посадового окладу керівнику підприємства, і, як наслідок, працівникам адміністративного управлінського апарату.

Відповідно до статті 10 Кодексу Законів про працю України (далі - Кодекс), колективний договір укладається на основі чинного законодавства прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

У відповідності до ст. 21 Кодексу трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 94 Кодексу заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" (далі - Постанова КМУ) розроблені на виконання ст. 8 Закону України "Про оплату праці" і поширюються на керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 цієї постанови керівникам, зокрема, органів місцевого самоврядування надано повноваження на встановлення розміру посадового окладу керівника підприємства залежно від середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості у кратності до мінімального розміру тарифної ставки першого розряду робітника основного виробництва, а у разі, коли тарифні ставки робітників не застосовуються, - у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії, визначених у колективному договорі, враховуючи складність управління підприємством, його технічну оснащеність, вартість основних фондів, рівень рентабельності та обсяги виробництва продукції (робіт, послуг), згідно з додатком. Додатком до Постанови КМУ визначено показники для визначення розміру посадового окладу керівника підприємства, заснованого на державній, комунальній власності. Так, при середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості в середньому за рік, осіб за рік у кількості до 500 осіб - кратність мінімальних тарифних ставок 1 розряду робітника основного виробництва (мінімальних посадових окладів працівника основної професії) визначена до 4 посадових окладів.

Відповідач при встановленні порушення завищення розміру посадового окладу керівнику підприємства позивача керувався нормами наказу Міністерства культури та туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 « Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» в частині завищення розміру посадового окладу керівника комунального підприємства. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що зазначений наказ виданий з метою упорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій культури. При цьому нормативним документом, який регулює питання встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств є постанова Кабінету Міністрів України № 859, порушення вимог якої відповідач при проведенні ревізії не встановив.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, середньооблікова чисельність працюючих в еквіваленті повної зайнятості в середньому за рік у позивача не перевищує 500 осіб за рік і становить 63 особи, з яких 9 є працівниками адміністративного управлінського апарату, а 54 чоловіка є робочими. Таким чином з врахуванням положень п.п. 1 п. 1 Постанови КМУ розмір посадового окладу керівника позивача не повинен перевищувати 4 мінімальних посадових окладів. При цьому з матеріалів справи вбачається, що у спірний період його посадовий оклад складав 3 мінімальних посадових оклади, що відповідає встановленим вимогам законодавства.

Судами в ході розгляду справи також встановлено, що Маріупольською міською радою Донецької області не було виконано приписи Постанови КМУ в частині використання повноваження керівника органу місцевого самоврядування щодо встановлення розміру посадового окладу керівника підприємства. В зв'язку з цим, згідно п.4.4 колективного договору на 2007-2009 роки і п. 4.2.3 колективного договору на 2010-2012 роки директору підприємства позивача і було встановлено оклад у розмірі 3 мінімальних посадових окладів, тобто у межах встановлених зазначеною Постановою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які, врахувавши бездіяльність Маріупольської міської ради Донецької області щодо виконання приписів Постанови КМУ і ту обставину, що ця бездіяльність не може бути підставою для позбавлення керівника підприємства гарантій на отримання ним винагороди за виконану роботу, прийняли обгрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що суди правильно врахували наведені обставини і їх висновок про наявність підстав для прийняття рішення на користь позивача ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними і наявними у справі доказами.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

Керуючись статями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Я.Л. Іваненко

Т.О. Лиска