Рішення

від 05.03.2014 по справі 919/47/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року справа № 919/47/14 За позовом Комунального підприємства «Благоустрій» Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 03360472 (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 48)

до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22»

Севастопольської міської Ради, ідентифікаційний код 20667456

(99055, м. Севастополь, вул. Ген. Хрюкіна, будинок 10)

про стягнення 71005,86 грн ,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (КП "Благоустрій" СМР) - Борзов С.А., довіреність від 02.01.2014; Максимов А.О., довіреність від 02.01.2014.

Відповідач (КП "РЕП № 22" СМР) - Сіроштан Н.М., довіреність від 08.01.2014;

Суть спору:

КП «Благоустрій» СМР звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до КП «РЕП №22»СМР про стягнення 71005,86 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання з боку відповідача умов договорів №1/38 від 20.07.2010, №12 від 01.01.2012 щодо надання послуг по прийманню та розміщенню твердих побутових відходів на Полігоні - в частині належної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою від 13.01.2014 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У порядку положень статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав заперечення на позовну заяву, вказавши на застосування судом загального строку позовної давності строком на 3 роки, при цьому судом може бути розглянута заборгованість, що склалася у період з 13.01.2011. Також відповідач зазначає, що оплата послуг здійснюється на підставі рахунку та акту виконаних робіт, при цьому рахунок на оплату послуг у грудні 2010 року не виставлявся. Відповідач вважає, що Договір №12 від 02.01.2012 на думку відповідача є неукладеним, оскільки підпис під текстом договору зроблена не уповноваженою на це особою. Щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій - відповідач просив застосувати спеціальний строк позовної давності - 1 рік.

В ході розгляду справи відповідачем було надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі положень статті 81 Господарського процесуального кодексу України через невиконання позивачем вимог суду та ненадання ним витребуваних доказів по справі (а.с. 56).

Суд, вивчивши означене клопотання вважає його таким, що не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, при цьому витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті (п. 3.13, 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судом приймається до уваги, що залишення позову без розгляду - це закінчення розгляду справи, що викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процессу.

Позивачем у ході розгляду справи були надані пояснення про надання ним усіх наявних доказів, які відносяться до предмету спору по даній справі, а також про необхідність розгляду справи по суті на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи пояснення представників позивача про представлення суду усіх наявних доказів по справі, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду на підставі положень пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

У порядку положень статей 22, 41 ГПК України відповідач також просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу для з'ясування питання, чи належить підпис у договорі №12 від 02.01.2012, укладеного між КП «Благоустрій» СМР та КП РЕП №22 СМР керівнику КП «Благоустрій» СМР - Булатову К.В. (а.с. 83-84).

У ході розгляду справи представниками позивача було надано пояснення про те, що підпис на договорі №12 від 02.01.2012 було зроблено заступником директора КП «Благоустрій» СМР - Максимовим А.О., а також представлено докази наявності повноважень у Максимова А.О. на укладення договору. З огляду на це, представники позивача просили у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити.

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Експертиза підлягає призначенню у випадку, коли без спеціальних знань неможливо вирішити спір по суті.

Відповідно до статті 33 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Враховуючи пояснення представників позивача про те, що договір підписаний заступником директора КП «Благоустрій», суд не вбачає підстав для задоволення заяви про призначення експертизи з метою встановлення особи, яка підписала договір.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2010 між КП «Благоустрій» СМР (виконавець) та КП «РЕП №22» СМР (замовник) був укладений договір №1/38 на надання послуг по прийманню та розміщенню твердих побутових відходів на Полігоні, за яким виконавець здійснює приймання твердих побутових відходів (ТПВ), що надходять від замовника, з метою повного поховання, або у випадку необхідності попереднього сортування для отримання з них відходів, що належать наступної переробці та подальшого поховання решти відходів (п. 1.1).

Згідно з положеннями пункту 2.1 Договору на перше число відповідного місяця замовник надає на адресу виконавця замовлення на очікуваний місячний обсяг ТПВ з об'єкту замовника, що підлягають прийманню та розміщенню на полігоні. Одночасно до даного замовлення замовником у обов'язковому порядку надається гарантійний лист про оплату послуг виконавця за поточний місяць.

За наявності документів, передбачених у п. 2.1 Договору виконавець видає замовнику відповідну кількість талонів на складування ТПВ у відповідності з обсягом, вказаним у заяві. (п. 2.2).

Згідно з положеннями пункту 3.1 Договору вартість послуг з приймання та розміщення ТПВ на полігоні складає 10,00 грн за 1 куб.м ТПВ, в т.ч. ПДВ.

Оплата за наданні послуги за договором здійснюється на підставі наданих виконавцем рахунків та актів виконаних робіт за ціною, що вказана у п. 3.1 Договору (п. 3.2).

Акти виконаних робіт надаються в строк до 05 числа місяця, наступного за звітним, а оплата послуг протягом місяця за звітним (п. 3.3 Договору).

У випадку порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством (п. 5.1).

Договір набирає чинності з 17.04.2010 та діє до 31.12.2010 (п. 6.1 Договору).

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про власний намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

01.01.2012 між КП «Благоустрій» СМР (виконавець) та КП «РЕП №22» СМР (замовник) був укладений договір №12 на надання послуг по прийманню та розміщенню твердих побутових відходів на Полігоні, за яким виконавець здійснює приймання твердих побутових відходів (ТПВ), що надходять від замовника, з метою повного поховання, або у випадку необхідності попереднього сортування для отримання з них відходів, що належать наступної переробці та подальшого поховання решти відходів (п. 1.1).

Згідно з положеннями пункту 2.1 Договору на перше число відповідного місяця замовник надає на адресу виконавця замовлення на очікуваний місячний обсяг ТПВ з об'єкту замовника, що підлягають прийманню та розміщенню на полігоні. Одночасно до даного замовлення замовником у обов'язковому порядку надається гарантійний лист про оплату послуг виконавця за поточний місяць.

За наявності документів, передбачений у п. 2.1 Договору виконавець видає замовнику відповідну кількість талонів на складування ТПВ у відповідності з обсягом, вказаним у заяві. (п. 2.2).

Відсутність на талоні печатки або штампу замовника з підписом уповноваженої особи є підставою для відмови у прийманні ТПВ та надання послуг виконавцем (п. 2.4 Договору).

При прийманні ТПВ один екземпляр талону залишається у виконавця, а інший (відривної) повертається замовнику. Обидва примірника талону є підставою для проведення звірення виконаних робіт (п. 2.5 Договору).

Згідно з положеннями пункту 3.1 Договору відповідно до ХІ сесії Севастопольської міської Ради№4888 від 22.07.2008 до інших споживачів відносяться: організації, підприємства та бюджетні установи, що фінансуються з державного бюджету, ЧФ РФ із застосуванням до них тарифів на послуги по похованню ТПВ у розмірі 22,00 грн за утилізацію, а також установи, організації та підприємства, що фінансуються з місцевих бюджетів (за виключенням житлово-експлуатаційних підприємств та населення приватного сектору), із застосуванням до них тарифів на послуги по вивезенню ТПВ в розмірі 10,00 грн (з ПДВ) за утилізацію.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за надані послуги за договором здійснюється на підставі наданих виконавцем рахунків та актів виконаних робіт за ціною, яка вказана у п. 3.1 Договору.

Акти виконаних робіт надаються у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, а оплата послуг - протягом місяця, наступного за звітним.

У випадку ненадання належно оформленого акта до 15 числа місяця, наступного за звітним або мотивної відмови від підписання акту, роботи вважаються прийнятими у повному обсязі без заперечень. Такій акт є належним підтвердженням виконання умов договорі виконавцем (п. 3.3 Договору).

Замовник зобов'язаний, зокрема, щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, виконавцю надати данні про фактичну кількість ТПВ, розміщених на полігоні ТПВ у звітному місяці з додатком реєстру комерційних структур та організацій, якими був здійснено вивезення ТПВ у звітному місяці; щомісячно повертати підписані та скріплені печаткою замовника акти виконаних робіт (п. 4.2.7, 4.2.8).

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідно до умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством.

За прострочення оплати послуг щодо поховання ТПВ замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.3 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договір набирає чинності з 01.01.2012 та діє до 31.12.2012.

Умови договору щодо вартості надання послуг (п. 3.1 Договору) можуть бути змінені у односторонньому порядку виконавцем у випадку зміни відповідних нормативно-правових актів, що впливають на визначення ціни Договору за умови письмового повідомлення про це замовника за 1 місяць до наступних змін (п. 7.1 Договору).

У якості доказів виконання умов договорів позивачем були представлені суду акти здавання приймання виконаних робіт:- За договором №12 від 01.01.2012: акт №ГЖ-0000368 від 31.03.2012 на суму 58200,00 грн (з ПДВ) (а.с. 11); №ГЖ-0000123 від 29.02.2012 на суму 54690,00 грн (а.с. 12); №ГЖ-0000053 від 03.01.2012 на суму 57790,00 грн (а.с. 13), всього на суму 170680 грн.

Також позивачем представлені акти здавання-приймання робіт за договором №ГЖ-000521 від 01.10.2009, а саме: ГЖ-0000957 від 31.07.2010 на суму 38635,00 грн., №ГЖ - 0001073 від 31.08.2010 на суму 40507,60 грн, №ГЖ-0001264 від 30.09.2010 на суму 36781,30 грн; №ГЖ-0001436 від 31.10.2010 на суму 37820,70 грн, №ГЖ-0001594 від 31.12.2010 на суму 38651,10 грн, №ГЖ-0001512 від 30.11.2010 на суму 37088,70 грн.

Позивачем представлено рахунки фактури:

- без посилання на номер та дату договору: рахунки-фактури: №ГЖ-0000480 від 05.05.2010 на суму 14280,50 грн, №ГЖ-0000489 від 05.05.2010 на суму 2908,40 грн, №ГЖ-0000500 від 31.05.2010 на суму 38051,08 грн., №ГЖ-0000635 від 30.06.2010 на суму 37390,10 грн;

- з посиланням на договір №1/38 від 20.07.2010: рахунки-фактури №ГЖ-0000863 від 31.07.2010 на суму 38635,00 грн.,№ГЖ-0001028 від 31.08.2010 на суму 40507,60 грн., №ГЖ-0001141 від 30.09.2010 на суму 36781,30 грн., №ГЖ-0001231 від 31.10.2010 від 37820,70 грн; №ГЖ-0001315 від 30.11.2010 на суму 37088,70 грн., №ГЖ-0001413 від 31.12.2010 на суму 38651,10 грн.

Відповідачем в якості доказів виконання умов договорів надані платіжні доручення

№190 від 13.03.2012 на суму 10000,00 грн (рахунок-фактура ГЖ-0000034 від 31.01.2012);

№224 від 23.03.2012 на суму 20000,00 грн (рахунок фактура ГЖ-0000034 від 31.01.2012);

№233 від 27.03.2012 на суму 20000,00 грн. (рахунок фактура ГЖ-0000034 від 31.01.2012)

№253 від 30.03.2012 на суму 10000,00 грн. (рахунок-фактура ГЖ-0000034 від 31.01.2012)

№299 від 20.04.2012 на суму 25000,00 грн (рахунок-фактура ГЖ-0000187 від 31.03.2012)

№337 від 27.04.2012 на суму 10000,00 грн (рахунок-фактура ГЖ-0000187 від 31.03.2012)

№343 від 28.04.2012 на суму 10000,00 грн (рахунок-фактура ГЖ-0000187 від 31.03.2012)

№357 від 08.05.2012 на суму 10000,00 грн (рахунок фактура ГЖ-0000187 від 31.03.2012)

№43 від 22.05.2012 на суму 23000,00 грн (рахунок фактура ГЖ 0000187 від 31.03.2012)

№417 від 25.05.2012 на суму 17000,00 грн (рахунок фактура ГЖ -0000187 від 31.03.2012)

№425 від 29.05.2012 на суму 10000,00 грн (рахунокфактура ГЖ - 0000187 від 31.03.2012)

№448 від 12.06.2012 на суму 8000,00 грн (рахунок-фактура ГЖ -000249 від 30.04.2012)

№459 від 13.06.2012 на суму 4000,00грн (рахунок-фактура ГЖ-000249 від 30.04.2012)

№470 від 19.06.2012 на суму 5000,00 грн (рахунок-фактура ГЖ 000249 від 30.04.2012)

№497 від 26.06.2012 на суму 20000,00 грн (рахунок-фактура ГЖ-000249 від 30.04.2012)

№502 від 27.06.2012 на суму 17000,00 грн (рахунок-фактура ГЖ-000249 від 30.04.2012).

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача за зобов'язаннями щодо оплати послуг за договорами складає 50394,48 грн, що підтверджується актами виконаних робіт.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг з`явилось підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми заборгованості у розмірі 50394,48 грн, а також пені у сумі 20611,38 грн.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось пунктами 3.2, 33 Договору №1/38 від 20.07.2010 та Договору №12 від 01.01.2012 оплата за надані послуги здійснюються на підставі наданих виконавцем рахунків та актів виконаних робіт за ціною, що вказана у пункті 3.1 Договору. Акти виконаних робіт надаються в строк до 05 числа місяця, наступного за звітним, а оплата послуг - протягом місяця, наступного за звітним.

Судом встановлено, що підставою оплати послуг відповідачем є дотримання двох умов: складення актів виконаних робіт та виставлення рахунків позивачем відповідачу, на підставі яких відповідач здійснює оплату за договорами.

Однак в якості доказів виконання робіт позивачем представлено за договором №12 від 01.01.2012 акти здавання-приймання виконаних робіт:-:

- №ГЖ-0000368 від 31.03.2012на суму 58200,00 грн (з ПДВ) (а.с. 11);

- №ГЖ-0000123 від 29.02.2012 на суму 54690,00 грн (а.с. 12);

- №ГЖ-0000053 від 03.01.2012 на суму 57790,00 грн (а.с. 13),

всього на суму 170680 грн.

Також надано рахунки-фактури без посилання на номер та дату договору: №ГЖ-0000480 від 05.05.2010 на суму 14280,50 грн, №ГЖ-0000489 від 05.05.2010 на суму 2908,40 грн, №ГЖ-0000500 від 31.05.2010 на суму 38051,08 грн., №ГЖ-0000635 від 30.06.2010 на суму 37390,10 грн.

Суд врахував, що вказані акти здавання-приймання робіт не відповідають представленим рахункам-фактурам, зокрема, в частині сум, вказаних в актах та рахунках, тому не можуть бути враховані судом в якості доказів виконання умов пунктів 3.2 - 3.3 Договору №12 від 01.01.2012 .

З посиланням на договір №1/38 від 20.07.2010 позивачем представлено рахунки-фактури №ГЖ-0000863 від 31.07.2010 на суму 38635,00 грн., №ГЖ-0001028 від 31.08.2010 на суму 40507,60 грн., №ГЖ-0001141 від 30.09.2010 на суму 36781,30 грн., №ГЖ-0001231 від 31.10.2010 від 37820,70 грн; №ГЖ-0001315 від 30.11.2010 на суму 37088,70 грн., №ГЖ-0001413 від 31.12.2010 на суму 38651,10 грн., однак актів здавання-приймання робіт за договором №1/38 від 20.07.2010 представлено не було, що також не відповідає положенням пунктів 3.2, 3.3 Договору №1/38 від 20.07.2010.

Також позивачем представлені акти здавання-приймання робіт за договором №ГЖ-000521 від 01.10.2009 , якій не є предметом доказування у даному спорі , а саме: ГЖ-0000957 від 31.07.2010 на суму 38635,00 грн., №ГЖ - 0001073 від 31.08.2010 на суму 40507,60 грн, №ГЖ-0001264 від 30.09.2010 на суму 36781,30 грн; №ГЖ-0001436 від 31.10.2010 на суму 37820,70 грн, №ГЖ-0001594 від 31.12.2010 на суму 38651,10 грн, №ГЖ-0001512 від 30.11.2010 на суму 37088,70 грн.

Відповідно до положень пункту 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Як вже було зазначено виші, умови оплати передбачають виконання двох умов від позивача, а саме: укладення актів здавання-приймання робіт та виставлення рахунків, які відповідають актами здавання-приймання робіт.

Судом встановлено, що у даному випадку позивачем не було надано суду належних доказів виконання умов договору з боку позивача: виставлення актів здавання-приймання робіт та відповідних ним рахунків.

Крім того, надані позивачем рахунки-фактури №ГЖ-0000480 від 05.05.2010 на суму 14280,50 грн, №ГЖ-0000489 від 05.05.2010 на суму 2908,40 грн, №ГЖ-0000500 від 31.05.2010 на суму 38051,08 грн., №ГЖ-0000635 від 30.06.2010 на суму 37390,10 грн не мають посилання на дату та номер договору, що виключає відношення наданих доказів до даного спору, підставою якого є саме договори №1/38 від 20.07.2010 та №12 від 01.01.2012.

В той же час, згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на означене, суд вважає, що позивачем не було представлено належних допустимих доказів, які б давали підстави для задоволення його вимог.

У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу за договорами, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на Позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складно 06.03.2014

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 06.03.2014

919/47/14/4244/14