Рішення

від 26.02.2014 по справі 124/200/14-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/200/14-ц

26.02.2014 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді - Федоренко Е.Р.,

при секретарях - Абджаміловій Ш.Р., Червяковій Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Центральний районний відділ у м. Сімферополі ГУ ДМС України в АР Крим про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Центральний районний відділ у м. Сімферополі ГУ ДМС України в АР Крим про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації. Позов мотивовано тим, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною її сина, зареєстрована у її домоволодінні, але не проживає в ньому з жовтня 2012 року, родинні відносини з її сім'єю не підтримує, вселитися не намагається. За таких обставин, вважає, що відповідач втратила право користування у її домоволодінні.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що дійсно вона не проживає у домоволодінні позивача більше одного року, оскільки шлюб між нею та сином позивача розірваний, вона добровільно покинула це місце проживання. Проте вона потребує реєстрації, оскільки є громадянкою Республіки Білорусь, має посвідку на проживання, а відсутність реєстрації може негативно вплинути на її подальше проживання в Україні.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27 грудня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим Ковальчук Т.П. (а.с.4).

Відповідач є колишнім членом сім'ї позивача, оскільки перебувала у шлюбі з сином позивача - ОСОБА_5, проживаючи однією сім'єю з позивачем у її домоволодінні за вищевказаною адресою.

З жовтня 2012 року відповідач не проживає у домоволодінні позивача, добровільно покинувши це місце проживання, що нею було визнано у судовому засіданні.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

У сенсі вимог частини 4 статті 311 ЦК фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Зі змісту статті 156 ЖК України вбачається, що члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з ним. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Зважаючи на те, що відповідач без поважних причин понад один рік не користується житловим приміщенням - домоволодінням АДРЕСА_1 і обставин, що свідчать про наявність домовленості між ним і власником домоволодіння щодо права користування цим приміщенням або закріплення за відповідачем такого права законом, не встановлено, суд вважає, що позов про визнання її особою, що втратила право на користування житловою площею є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про необхідність збереження реєстрації задля вирішення свого права на проживання в Україні не мають правового значення для вирішення даної справи, оскільки правовідносини по даній справі не стосуються питання громадянства.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду, наприклад, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою тощо.

У зв'язку з цим, відповідно до ст. 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання залежать від вирішення питання про житлові права особи, які регулюються нормами житлового і цивільного законодавства.

Оскільки вимога про зняття з реєстрації є похідною від вирішення питання про право на користування житловою площею, то задовольняючи позов про визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловою площею, суд вважає необхідним вирішити позов у частині зняття її з реєстрації з вищенаведених підстав.

На підставі ч.2 ст. 405 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - домоволодінням АДРЕСА_1, та зняти її з реєстрації за цією адресою.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Е. Р. Федоренко