Рішення

від 27.02.2014 по справі 905/122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.2014 Справа № 905/122/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Татьковій Н.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер», м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ Донбас», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 193854,47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керхер», м. Київ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ Донбас», м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 193854,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на:

- неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором №12/052 від 01 січня 2012 року, в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість - 188982,69 грн;

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 906,18 грн. та пеню у розмірі 3965,25 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12,15,54,55,56 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 174,180,193 Господарського кодексу України.

Позивач на підтвердження позовних вимог надав суду (у копіях): Договір №12/052 від 01 січня 2012 року , платіжні нагадування від 22.11.2013р.,акт звіряння розрахунків від 30.09.2013р., лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер», м. Київ від 27.11.2013р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.01.2014р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено для розгляду на 29.01.2014р.

22.01.2014р. Позивач через канцелярію суду надав витребувані судом документи: Статут, довідку з ЄДР підприємств та організацій України, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, витяг про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер», м. Київ; витяг про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Відповідача; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору;акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2013р.; видаткові накладні та рахунки - фактури за період з 14.05.2013р. по 05.09.2013р.; накладну на повернення №04/13в від 23.09.2013р.; докази часткової оплати Відповідачем.

29.01.2014р. Відповідач через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, а також для надання часу врегулювання питання щодо погашення заборгованості.

29.01.2014р. у судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги.

У зв'язку з нез'явленням Відповідача, з метою надання йому права на захист своїх прав та інтересів, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладався судом з 29.01.2014р. на 12.02.2014р.,12.02.2014р.,27.02.2014р.

10.02.2014р.через канцелярію суду Позивач надав клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача та заяву про виправлення технічної помилки щодо суми заборгованості в якій зазначає, що вказана сума в прохальній частини позовній заяві зазначена невірно, а саме замість 194781,99грн. вказано 190069,99грн. та лист яким підтвердив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли виключно з Договору поставки №12/052 від 01 січня 2012 року.

12.02.2014р. Відповідач у судовому засіданні надав пояснення по суті справи та частково витребувані судом документи.

25.02.2014р. Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог б/н від 24.02.2014р., в якій він відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу просить стягнути з Позивача 193854,47 грн

Відповідно до вимог ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Суд дослідив зазначену заяву та дійшов висновку, що вона підлягає прийняттю та розгляду по суті.

Представники сторін клопотання щодо фiксацii судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здiйснювався без застосування техничного фiксування судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК Украiни.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебiчно i повно з'ясувавши всi фактичні обставини справи, об'ективно оцiнивши докази, якi мають значення для вирiшення справи, суд:

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керхер», м. Київ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТ Донбас», м. Донецьк (Дистриб'ютор), укладено Договір №12/052 від 01 січня 2012 року (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Дистриб'ютору товар та права на збут Товару, а Дистриб'ютор прийняти та оплатити Товар.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що постачання Товару здійснюється Постачальником Дистриб'ютору окремими партіями. Ціни, кількість, номенклатура та вартість Товару зазначаються в рахунках - фактурах за кожною окремою поставкою Товару.

Відповідно до п.7.2 Договору, розрахунки за Товар проводятся між Постачальником та Дистриб'ютором на підставі рахунків - фактур, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 ( тридцяти) днів з дати поставки товару, яка зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до п.8.3 Договору в підтвердження поставки Постачальник передає Дистриб'ютору наступні документи:

- рахунок - фактуру, оригінал, в 1-му екземплярі;

- видаткову накладну в 2-х екземплярах, один з яких Дистриб'ютор протягом двох тижнів після відвантаження повинен повернути Постачальнику ;

- податкову накладну, оригінал, в 1- му екземплярі.;

- податкову накладну.

Згідно п.12.1 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2012р.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного Договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов Договору №12/052 від 01 січня 2012 року (а.с.15-20), Позивачем був поставлений товар Відповідачу за видатковими накладними на загальну суму 267400,30 грн., що підтверджуються Актом звiрки взаемних розрахункiв мiж Позивачем та Вiдповiдачем станом на 30.04.2013р. та накладними ( а. с. 33-72).

Товар зі сторони Відповідача, відповідно до відміток на видаткових накладних, було прийнято належним чином уповноваженим представником Відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Позивач надав довідку б/н від 05.02.2014р. якою підтвердив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли виключно з Договору поставки №12/052 від 01 січня 2012 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених Договором.

Судом встановлено, що відповідно до п.7.2 Договору розрахунки за Товар здійснюються між Постачальником та Дистриб'ютором на підставі рахунків - фактур, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 ( тридцяти) днів з дати поставки товару, яка зазначена у видатковій накладній.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Дистриб'ютор грошове зобов'язання перед Постачальником в частині розрахунку за прийнятий товар у повному обсязі не виконав. Сума боргу у розмірі 188982,04 грн.- не сплачено.

Часткова сплата Відповідачем суми боргу підтверджується банківською випискою №2600915859 з 01.05.2013р. по 30.09.2013р. на загальну суму 73555,55 грн. (а.с.30-31).

Крім того,Відповідачем було здійснено повернення Товару за накладною на повернення №04/13в від 23.09.2013р. на загальну суму 4862,06 грн.

Наявнiсть заборгованостi пiдтверджуеться Актами звiрки взаемних розрахункiв мiж Позивачем та Вiдповiдачем станом на 30.04.2013р. та на 30.09.2013р. Згiдно останього Акту, який підписан повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств, без зауважень, борг Вiдповiдача перед Позивачем складає 188982,69 грн.

Відповідачу було пред`явлено платіжне нагадування б/н від 25.11.2013р , у якому Позивач наполягає на перерахуванні наявної заборгованості в розмірі 188982,69 грн.

Відповідач, у встановлений строк не відреагував на вимогу Позивача, та свої зобов'язання перед ним не виконав.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 188982,69 грн. не надав, тому суд, вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення суми основного боргу, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 3965,25 грн та 3% річних у розмірі 906,18 грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.2 Договору Дистриб'ютор за прострочення грошового зобов'язання сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок пені та 3% річних здійснюється Позивачем на підставі видаткових накладних:

№5220117118 від 14.05.2013р. на суму 3020,62 грн.;

№5220117429 від 15.05.2013р на суму 3199,21грн.;

№5220120331 від 28.05.2013р.на суму 3926,51 грн.;

№5220120167 від 28.05.2013р. на суму 6448,54 грн.;

№5220124528 від 21.06.2013р. на суму 2131,34 грн.;

№5220124747 від 21.06.2013р. на суму 3750,89 грн.;

№5220125007 від 25.06.2013р.на суму 90,88 грн.;

№5220125380 від 27.06.2013р. на суму 13875,50 грн.;

№5220127555 від 15.07.2013р на суму 10833,28 грн.;

№5220131631 від 16.08.2013р. на суму 3238,00 грн.;

№5220131626 від 16.08.2013р.на суму 2992,49 грн.;

№5220133044 від 28.08.2013р.на суму 9192,14 грн.;

№5220132946 від 28.08.2013р.на суму 129,64 грн.;

№5220134247 від 05.09.2013р.на суму 33956,72 грн.;

№5220133047 від 28.08.2013р.на суму 2493,97 грн.;

№5220134246 від 05.09.2013р. на суму 2942,88 грн. загальною сумою 102222,61 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок пені

14.06.2013р. по 11.12.2013р. на суму 3020,62 грн.;

15.06.2013р. по 11.12.2013р. на суму 3199,21грн.;

28.06.2013р. по 11.12.2013р. на суму 3926,51 грн.;

28.06.2013р. по 11.12.2013р. на суму 6448,54 грн.;

21.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму 2131,34 грн.;

21.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму 3750,89 грн.;

26.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму 90,88 грн.;

27.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму 13875,50 грн.;

27.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму 10833,28 грн.;

16.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму 3238,00 грн.;

16.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму 2992,49 грн.;

28.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму 9192,14 грн.;

28.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму 129,64 грн.;

06.10.2013р. по 11.12.2013р. на суму 33956,72 грн.;

28.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму 2493,97 грн.;

06.10.2013р. по 11.12.2013р.на суму 2942,88 грн. дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім, того, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 906,18 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних за період 14.06.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 3020,62 грн.; 15.06.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 3199,21грн.;28.06.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 3926,51 грн.; 28.06.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 6448,54 грн.; 21.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 2131,34 грн.; 21.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 3750,89 грн.; 26.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 90,88 грн.; 27.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 13875,50 грн.; 27.07.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 10833,28 грн.; 16.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 3238,00 грн.; 16.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 2992,49 грн.; 28.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 9192,14 грн.; 28.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 129,64 грн.; 06.10.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 33956,72 грн.; 28.09.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 2493,97 грн.; 06.10.2013р. по 11.12.2013р. на суму основного боргу 2942,88 грн. Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок 3% річних дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, враховуючи заявлені Позивачем вимоги про стягнення заборгованості за договором №12/052 від 01 січня 2012 року у розмірі 193854,47 грн., за висновками суду, останній повинен сплатити судовий збір в розмірі 3877,09грн.

Проте, як встановлено судом, до позовної заяви, в якості доказу сплати судового збору Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №20800 від 13.12.2013р. на суму 3895,64 грн.

За змістом п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ Донбас», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 193854,47 грн.-задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ Донбас», м. Донецьк (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Гурова, будинок 2, код ЄДРПОУ 36444144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер», м. Київ (01054, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Воровського,будинок 33, код ЄДРПОУ 34003237) суму основного боргу в розмірі 188982,04 грн., пеню у розмірі 3965,25 грн., та 3% річних у розмірі 906,18 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3877,09 грн.

Повернути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер», м. Київ надмірно сплачений судовий збір у сумі 18,55 грн. за платіжним дорученням №20800 від 13.12.2013р.

У судовому засіданні 27 лютого 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04 березня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Вик:Татькова Н.Г.

тел.(305-61-45)

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу.