Рішення

від 03.03.2014 по справі 910/1148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1148/14 03.03.14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-СІНЕГРІЯ", Київ

до : Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод", м.Київ

про: стягнення 26 261,48 грн.

Суддя: Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: Свірська О.О. - пред. за довір.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМВ-СІНЕГРІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" 26 261,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору №СІ006ТО від 01.06.2012р., укладеного з відповідачем, надано послуги, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 24 449,12 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем нараховано пеню в розмірі 1254,05 грн., 3 % річних в розмірі 289,05 грн. та інфляційні втрати в розмірі 268,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.14р. порушено провадження у справі №910/1148/14 та призначено справу до розгляду на 03.03.14р.

У судове засідання 03.03.14р. представник позивача з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи та надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 30.01.14р. була надіслана судом за адресою відповідача зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом зроблений витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення, яким на адресу відповідача було надіслано ухвалу суду про порушення провадження по справі від 30.01.14р.

З витягу вбачається, що відповідачем 05.02.14р. було отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі №910/1148/14 від 30.01.14р.

Крім того, факт направлення ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.01.14р. на адресу відповідача підтверджується копією реєстру поштового відправлення суду від 30.01.14р. (список згрупованих поштових відправлень від 30.01.14р.), долученого до матеріалів справи.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, та не надав документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

У судовому засіданні 03.03.14р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 03.03.2014р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №СІ006ТО від 01.06.2012р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, виконавець зобов'язався на умовах даного Договору виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту обладнання замовника (пожежної сигналізації, мовного оповіщення про пожежу та охоронної сигналізації) номенклатура, асортименти, комплектність і кількість якого передбачені в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи на умовах даного Договору.

Згідно з п.3.1. Договору, вартість щомісячного технічного обслуговування становить суму: без ПДВ: 10187,13 грн., ПДВ: 2037,43 грн., разом із ПДВ: 12 224,56 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору, загальна вартість Договору є сумою вартості виконаних виконавцем, за час дії даного Договору робіт.

Згідно з п.3.6. Договору, після виконання виконавцем робіт з технічного обслуговування за минулий місяць замовник, у випадку відсутності претензій або зауважень по якості робіт, підписує Акт прийому-передачі виконаних робіт, протягом трьох днів з моменту одержання Акту прийому-передачі від виконавця. У випадку мотивованої відмови однієї із сторін від підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт, сторони протягом трьох днів складають Протокол з переліком зауважень і із вказівкою строків усунення цих зауважень.

Відповідно до п.3.7. Договору, оплата всієї вартості ремонту виконується замовником на підставі Актів прийому-передачі виконаних робіт протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту прийому-передачі.

Згідно з п.11.1. Договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами.

Відповідно до п.11.2. Договору, даний договір діє до 31 грудня 2012 року та вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про розірвання Договору за 1 місяць.

Судом встановлено, що позивачем надано послуги, передбачені Договором, на суму 195 592,96 грн. , що підтверджується:

- Актом надання послуг №14 від 25.06.2012р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №29 від 27.07.2012р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №49 від 31.08.2012р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №82 від 28.09.2012р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №104 від 24.10.2012р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №128 від 28.11.2012р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №155 від 13.12.2012р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №191 від 18.01.2013р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №205 від 07.02.2013р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №242 від 12.03.2013р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №266 від 08.04.2013р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №290 від 21.05.2013р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №321 від 21.06.2013р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №349 від 22.07.2012р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №376 від 15.08.2013р. на суму 12 224,56 грн.

- Актом надання послуг №397 від 10.09.2013р. на суму 12 224,56 грн.

Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками останніх, у зв'язку з чим, приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих позивачем послуг по Договору №СІ 0000023 від 25.06.2012р., №СІ0000047 від 27.07.2012р., №СІ0000080 від 31.08.2012р., №СІ0000108 від 28.09.2012р., №СІ0000133 від 24.10.2012р., №СІ0000173 від 28.11.2012р., №СІ0000193 від 07.12.2012р., №СІ0000232 від 18.01.2013р., №СІ0000252 від 07.02.2013р., №СІ0000271 від 12.03.2013р., №СІ0000293 від 08.04.2013р., №СІ0000321 від 21.05.2013р., №СІ0000355 від 21.06.2012р., №СІ0000379 від 22.07.2013р., №СІ0000397 від 15.08.2013р., №СІ0000418 від 10.09.2013р.

В оплату за вказаними рахунками по Договору №СІ006ТО від 01.06.2012р. від відповідача надійшли грошові кошти в розмірі 171 143,84 грн.

Таким чином, неоплаченими залишились Акт надання послуг №376 від 15.08.2013р. на суму 12 224,56 грн. та Акт надання послуг №397 від 10.09.2013р. на суму 12 224,56 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були проведені розрахунки з позивачем за Актом надання послуг №376 від 15.08.2013р. на суму 12 224,56 грн. та Актом надання послуг №397 від 10.09.2013р. на суму 12 224,56 грн.

Отже, враховуючи те, що позивачем за Актами надання послуг №376 від 15.08.2013р. та №397 від 10.09.2013р. були надані послуги на суму 24 449,12 грн., відповідачем доказів оплати заборгованості за вказаними актами суду не надано, то на час розгляду спору вартість неоплачених відповідачем послуг склала 24 449,12 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір №СІ006ТО від 01.06.2012р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.7. Договору, оплата всієї вартості ремонту виконується замовником на підставі Актів прийому-передачі виконаних робіт протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту прийому-передачі.

Оскільки, Акт надання послуг №376 від 15.08.2013р. на суму 12 224,56 грн. підписано сторонами 15.08.2013р., відповідач, з врахуванням п. 3.7. Договору, повинен був оплатити надані послуги за вказаним актом в термін до 21.08.13р.

З огляду на те, що Акт надання послуг №397 від 10.09.2013р. на суму 12 224,56 грн. підписано сторонами 10.09.2013р., відповідач, з врахуванням п. 3.7. Договору, повинен був оплатити надані послуги за вказаним актом в термін до 14.09.2013р.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг у термін встановлений п. 3.7. Договору відповідачем не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги підтверджується Актами надання послуг №376 від 15.08.2013р. та №397 від 10.09.2013р. та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 24 449,12 грн.

Одночасно з цим, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 289,05 грн., інфляційні втрати в розмірі 268,94 грн. та пеню в розмірі 1254,05 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 12 224,56 грн. за Актом надання послуг №376 від 15.08.2013р. за період з 21.08.2013р. по 24.01.2014р. та з суми боргу 12 224,56 грн. за Актом надання послуг №397 від 10.09.2013р. за період з 16.09.2013р. по 24.01.2014р.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

12 224,56 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 157 (к-ть днів за період з 21.08.2013р. по 24.01.2014р.) = 157,75 грн.

12 224,56 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 131 (к-ть днів за період з 16.09.2013р. по 24.01.2014р. ) = 131,62 грн.

Таким чином, загальний розмір 3 % річних за перерахунком суду склав 289,37 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 289,05 грн. підлягають задоволенню.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить:

12 224,56 грн. (сума заборгованості) * 1,013 (зведений індекс інфляції за період з 21.08.2013р. по 24.01.2014р.) - 12 224,56 грн. = 159,65 грн.

12 224,56 грн. (сума заборгованості) * 1,013 (зведений індекс інфляції за період з 16.09.2013р. по 24.01.2014р.) - 12 224,56 грн. = 159,65 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір інфляційних втрат склав 319,30 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме 268,94 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1254,05 грн.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.6. Договору, у випадку порушення з вини замовника виконання грошових зобов'язань по даному Договору, замовник оплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Оскільки, право у позивача на нарахування пені за Актом надання послуг №376 від 15.08.2013р. виникло з 21.08.13р. позивач, з врахуванням шестимісячного строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, має право на нарахування пені за заявлений ним період, а саме з 21.08.2013р. по 24.01.14р. з суми боргу 12 224,56 грн.

За Актом надання послуг №397 від 10.09.2013р. право у позивача на нарахування пені виникло з 14.09.2013р., у зв'язку з чим, позивач, з врахуванням шестимісячного строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, має право на нарахування пені за заявлений ним період, а саме з 16.09.2013р. по 24.01.2014р. з суми боргу 12 224,56 грн.

За перерахунком суду, розмір пені з суми боргу 12 224,56 грн. за період з 16.09.2013р. по 24.01.2014р. становить 683,57 грн.

За перерахунком суду, розмір пені з суми боргу 12 224,56 грн. за період з 21.08.2013р. по 24.01.14р. становить 570,37 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за перерахунком суду склав 1253,94 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1254,05 грн. пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 1253,94 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по оплаті судового збору в частині позовних вимог, що підлягають задоволенню, покладаються на відповідача, а в частині позовних вимог в задоволенні яких суд відмовляє, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (03039, м.Київ, вул.Голосіївська, буд.17, код ЄДРПОУ 00227229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-СІНЕГРІЯ" (04074, м.Київ, вул.Вишгородська, буд.14, код ЄДРПОУ 38049972) 24 449 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 12 коп. - суми основного боргу, 1253 (тисячу двісті п'ятдесят три) грн. 94 корп. - пені, 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. - 3 % річних, 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 94 коп. - інфляційних втрат та 1826 (тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 99 коп. - судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.03.14 р.

Суддя Капцова Т.П.