Рішення

від 27.02.2014 по справі 905/4361/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.2014 Справа № 905/4361/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «Пропаганда» м. Житомир,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» м.Донецьк,

про стягнення 84112,56грн.,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» м.Донецьк,

до: Приватного підприємства «Пропаганда» м.Житомир,

про стягнення сум передплати за договором №16/д від 16.11.2012р.,

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): не з'явився,

від відповідача (за первісним позовом): Панков К.М. за довіреністю б/н від 18.11.2013р.

у судовому засіданні 05.09.2013 року оголошувалась перерва до 19.09.2013 року

СУТЬ СПРАВИ:

18.06.2013 року Приватне підприємство «Пропаганда» м.Житомир (далі - ПП «Пропаганда») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» м.Донецьк (далі - ТОВ «ТБ «Амстор») з вимогами про стягнення 84112,56грн., з яких 77495,51грн.- заборгованість, 5197,00грн. - пеня, 1042,25грн. - 3% річних, 77,80грн. інфляційні витрати.

Ухвалою від 20.06.2013 року господарським судом Донецької області позовна заява ПП «Пропаганда» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/4361/13.

09.07.2013р. ТОВ «ТБ «Амстор» звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до ПП "Пропаганда" про стягнення сум передплати за договором №16/д від 16.11.2012 року.

Ухвалою від 09.07.2013 року вказана зустрічна позовна заява прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом в межах справи №905/4361/13.

У зв'язку з відпусткою судді Осадчої А.М., розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.08.2013 року справу №905/4361/13 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

Розпорядженням голови господарського суду від 05.09.2013 року справу повернуто на розгляд судді Осадчої А.М., у зв'язку із виходом судді з відпустки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі договору №16/д від 16.11.2012 року та додаткової угоди №1 від 22.11.2012 року ним виконані роботи на суму 154991,02грн., однак в порушення умов договору відповідач сплатив лише частину вартості виконаних робіт, заборгованість відповідача перед позивачем складає 77495,51грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №16/д від 16.11.2012 року, додаткової угоди №1 від 22.11.2012 року, листа №130 від 01.04.2013 року, банківської виписки від 22.11.2012 року, вимоги від 05.02.2013 року, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, листа відповідача б/н та дати, претензії №471 від 25.01.2013 року, листа від 12.02.2013 року №41, акту від 27.02.2013 року (вих. №1721 від 25.03.2013 року), оригінал макету №1 до додаткової угоди №1 від 22.11.2012 року, технічне завдання №1.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 530, 612, 625, 692 ЦК України.

За супровідним листом від 09.07.2013 року позивач надав суду копію Статуту ПП «Пропаганда», Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача, рішення засновника про створення ПП «Пропаганда» від 01.03.2010 року, акти здачі-приймання робіт №234 від 27.12.2012 року та №240 від 29.12.2012 року, рахунки №332 від 22.11.2012 року, №382 від 06.12.2012 року, №234 від 27.12.2012 року.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ «ТБ «Амстор» обґрунтовує тим, що відповідачем за зустрічним позовом прострочено виконання робіт за договором №16/д від 16.11.2012 року, внаслідок чого листом від 25.01.2013 року ТОВ «ТБ «Амстор» відмовилось від договору та просило ПП «Пропаганда» повернути суму перерахованої передплати у розмірі 142 077,50грн. Не повернення ПП «Пропаганда» суми передплати стало підставою для подання зустрічного позову.

На підтвердження зазначених у зустрічному позові обставин суду надані належним чином засвідчені копії: рахунків-фактур №ПП00000366 від 06.12.2012 року, №ПП00000332 від 22.11.2012 року, Статуту ТОВ «ТБ «Амстор» та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, поштового конверту, оголошення про святкове відкриття СТЦ, дозволу №1264 від 17.12.2012 року про початок роботи, наказу від 14.12.2012 року.

Нормативно зустрічні позовні вимоги обґрунтовані ст.ст.629, 525, 526, 1212 ЦК України.

ПП «Пропаганда» подало заперечення на зустрічний позов, в яких вимоги ТОВ «ТБ «Амстор» не визнало, зазначивши, 18 грудня 2012 року ним виконані роботи та передані Замовнику акти приймання-передачі виконаних робіт, які останнім не були підписані та повернуті, претензій щодо якості виконаних робіт у встановлений в договорі термін від Замовника не надходило, виготовлена та встановлена продукція використовується ним у його господарській діяльності, договір є діючим, оскільки претензію про розірвання договору відповідач за зустрічним позовом не отримував, порядок розірвання договору ТОВ «ТБ «Амстор» не дотримано, у акті №1721 від 25.03.2013 року позивач за зустрічним позовом комісійно визнав факт виконання робіт, проте викладені в ньому претензії щодо якості виконаних робіт за договором заявлені несвоєчасно.

Ухвалою суду від 19.09.2013 року призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі №905/4361/13, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 19.09.2013 року на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупинено у зв'язку з призначення судової експертизи.

24.12.2013 року на адресу суду з Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов Висновок судової будівельно-технічної експертизи №5177/24 від 12.11.2013р. та матеріали справи №905/4361/13, після чого ухвалою суду від 20.01.2014 року провадження у справі поновлено.

У судове засідання 27.02.2014 року представник позивача за первісним позовом не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 27.02.2014 року представник відповідача за первісним позовом проти первісних позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на первісну позовну заяву, підтримав вимоги за зустрічним позовом.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації сторони до суду не звертались.

Вислухавши пояснення представника відповідача за зустрічним позовом, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

16.11.2012 року між ТОВ «ТБ «Амстор» (Замовник) та ПП «Пропаганда» (Підрядник) укладено договір підряду №16/д, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції, а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи та оплачувати їх вартість відповідно до умов цього договору (арк. справи 9-12).

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Своїми ухвалами суд витребував у сторін оригінал договору №16-д від 16.11.2012 року, додатків до нього, додаткової угоди та письмові пояснення щодо порядку укладання договору.

Проте, оригінал договору із підписами уповноважених представників сторін та печатками підприємств, ані позивачем, ані відповідачем суду не надано.

Примірник договору, що наявний у кожної із сторін має оригінальний підпис та печатку відповідної сторони та фотокопію підпису і печатки протилежної сторони.

Як слідує з письмових пояснень сторін умови договору узгоджені сторонами шляхом обміну підписаними та відсканованими копіями договору, які сторони надсилали один одному за допомогою електронної пошти, на підтвердження чого позивач надав роздруківки з електронної скриньки.

Не зважаючи на відсутність оригіналу спірного договору, сторони не заперечують проти факту його підписання та укладення.

У судовому засіданні сторони підтвердили, що умови договору погоджено сторонами саме у такому вигляді, як надано до матеріалів справи.

Враховуючи відсутність заперечень сторін щодо факту укладення договору та будь-яких розбіжностей щодо його змісту, суд приходить до висновку, що відносини між сторонами врегульовані умовами договору №16/д від 16.11.2012 року, зміст яких відповідає дійсній волі сторін.

Пунктом 1.2 договору сторони домовились, що перелік робіт та строки їх виконання, а також їх вартість встановлюється сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є невід'ємною частиною. Дизайн та інші характеристики на виготовлену продукцію погоджуються сторонами в оригінал-макетах, які є додатками до відповідних додаткових угод.

Вартість робіт, термін та порядок оплати за цим договором встановлюється сторонами у додаткових угодах до цього договору (п.3.2 договору).

Згідно з пунктом 9.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 06.11.2013 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного здійснення.

22.11.2012 року між сторонами підписана додаткова угода №1 до договору, відповідно до пункту 1 якої Виконавець зобов'язується протягом 14 календарних днів з моменту узгодження оригінал макетів та здійснення передоплати виготовити та здійснити оформлення магазину за адресою: м.Київ, вул. Майорова, 1 , згідно специфікації, вказаної в пункті 2 даної угоди, і в відповідності до затверджених оригінал макетів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу відповідно до цієї угоди.

В матеріалах справи міститься копія технічного пояснення №1 та оригіналу макету №1 до додаткової угоди №1 від 22.11.2012 року.

Вартість робіт за додатковою угодою №1 від 22.11.2012 року складає 154991,02грн.

Оплата проводиться в два етапи: 50% - передплата, решта 50% вартості робіт після закінчення робіт.

Для оплати Замовнику виставлено два рахунки:

- рахунок-фактура №ПП00000332 від 22.11.2012 року на суму 77495,51грн. з посиланням на спірний договір та додаткову угоду №1 для здійснення передплати за оформлення ОТЦ «АМСТОР» м.Київ, вул.Майорова, 2;

- рахунок-фактура №ПП00000366 від 06.12.2012 року на суму 64581,99грн. з посиланням на спірний договір та додаткову угоду №2 за виготовлення грифельних дощок, оформлення прикасової зони (зашивка композитом), виготовлення стенду суши будинок, кухні світу, навігації по рядах.

Відповідно до платіжних доручень №55905 від 27.11.2012 року та №58331 від 07.12.2012 року ТОВ «ТБ «Амстор» перерахувало на користь позивача за первісним позовом грошові кошти на суму 77495,51грн. та 64 581,99грн. відповідно з посиланням на виставлені рахунки.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №1 до договору Виконавець зобов'язався виконати оформлення магазину протягом 14 календарних днів з моменту узгодження оригінал макетів та здійснення передоплати.

Зважаючи на те, що передплата за оформлення магазину здійснена відповідачем за первісним позовом 27.11.2012 року та відсутність в матеріалах справи доказів стосовно точної дати затвердження оригінал макету №1, суд приходить до висновку, що роботи з оформлення магазину, передбачені додатковою угодою №1 Виконавець мав виконати у строк до 11.12.2012 року включно.

Строки виконання робіт, оплачених відповідачем за первісним позовом на підставі рахунку-фактури №ПП00000366 від 06.12.2012 року, сторонами не встановлено.

Додаткова угода №2, на яку наявне посилання у рахунку-фактурі №ПП00000366 від 06.12.2012 року, сторонами суду не надана, у судовому засіданні сторони пояснили, що фактично, така угода між ними не укладалась.

Відповідно до п.2.2.8 договору Виконавець зобов'язався протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виконання робіт оформлювати, підписувати та надавати Замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт.

В матеріалах справи містяться два акти здачі-приймання робіт, зокрема, акт №234 від 27.12.2012 року на суму 64 581,99грн. за виготовлення грифельних дощок, оформлення прикасової зони (зашивка композитом), виготовлення стенду суши будинок, кухні світу, навігації по рядах та акт №240 від 29.12.2012 року на суму 154 991,02грн. за внутрішнє оформлення ТЦ «Амстор». Акти підписані лише з боку Виконавця, підпис Замовника на актах відсутній.

Акти містять посилання на спірний договір №16/д від 16.11.2012 року, крім того, акт №234 від 27.12.2012 року містить посилання на рахунок №366 від 06.12.2012 року.

Звертаючись до суду з первісним позовом позивач зазначив, що передав вказані акти Замовнику 18.12.2012 року, проте письмових доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

ТОВ «ТБ «Амстор» заперечує факт отримання актів здачі-приймання робіт.

Однак, звертаючись до позивача за первісним позовом з претензією №471 від 25.01.2013 року, ТОВ «ТБ «Амстор» зазначило, що надані Виконавцем акти наданих послуг не підписані Замовником та відповідно не є узгодженими сторонами; фактично в повному обсязі послуги щодо монтування рекламної продукції на магазині були здійснені Виконавцем 30.12.2012 року, після відкриття торгового центру; окрім того, багато зауважень містить якість наданих послуг, що не відповідає заявленим в договорі гарантіям з боку Виконавця.

Одночасно, зазначеною претензією Замовник відмовився від договору та просив повернути передплату за договором у загальному розмірі 142077,50грн.

На підтвердження факту надіслання претензії Замовнику відповідач за первісним позовом надав суду копію поштового конверту, який повернуто підприємством зв'язку за зворотною адресою із посиланням на сплив строку зберігання.

В свою чергу позивач за первісним позовом звернувся до ТОВ «ТБ «Амстор» із вимогою від 05.02.2013 року, в якій зазначив, що повторно направляє акти здачі-приймання виконаних робіт, які просив підписати, один екземпляр повернути ПП «Пропаганда» та оплатити виконані роботи. В якості додатку до вимоги зазначені акти здачі-приймання виконаних робіт.

Вимога отримана уповноваженим представником ТОВ «ТБ «Амстор» 08.02.2013 року, що підтверджується копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Факт отримання вимоги та доданих до неї актів представником відповідача за первісним позовом заперечується з посиланням на відсутність опису вкладення до цінного листа, але жодних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач за первісним позовом не надав, зокрема, акту розкриття поштового конверту, який би свідчив про фактично отримані документи.

Відповідач за первісним позовом вимоги позивача не виконав, вартість виконаних робіт на суму 77495,51грн. не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ТБ «Амстор» був складений та надісланий ПП «Пропаганда» акт від 27.02.2013 року (вих.№1721 від 25.03.2013 року) про неналежне надання послуг, в якому ТОВ «ТБ «Амстор» висловило Виконавцю претензію стосовно якості наданих послуг та відхилення від умов договору №16-д від 16.11.2012 року, зокрема, щодо якості освітлення відділів «Напитки», «Овощи», «Посуда», на підставі чого просило Виконавця усунути недоліки протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання акту.

Ухвалою суду від 19.09.2013 року призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі №905/4361/13, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №5177/24 від 12.11.2013 року встановлено:

1. Роботи з виготовлення та монтажу рекламно-інформаційної продукції (оформлення магазину, розташованого за адресою м.Київ, вул.Майорова, 1) у відповідності з макетом №1, який погоджено сторонами як невід'ємна частина додаткової угоди №1 до договору №16/д від 16.11.2012 року ПП «Пропаганда» виконані.

2. Обсяги виконаних робіт відповідають наведеним у додатковій годі №1 до договору від 16.11.2012 року. Вартість виконаних робіт складає 154 991,2грн.

3. ПП «Пропаганда» неякісно виконані наступні роботи з виготовлення та монтажу рекламно-інформаційної продукції:

- маркиза «Гриль»: з'єднання окремих елементів каркасу на вітах замість зварювання;

- маркиза «Мясо»: зєднання окремих елементів каркасу на вінтах замість зварювання, наявність непофарбованих ділянок каркасу;

- маркиза «Овощи»: наявність не пофарбованих ділянок каркасу однієї з маркиз.

Стосовно інших висловлених претензій до якості рекламно-інформаційної продукції судовий експерт зазначив, що не уявляється можливим встановити чи є вони ознаками неякісного виконання робіт ПП «Пропаганда», посилаючись на те що, у технічних вимогах №1 до додаткової угоди №1 відповідні вимоги не нормуються.

Предметом первісного позову, серед іншого, є вимога позивача про стягнення з ТОВ «ТБ «Амстор» заборгованості, що виникла у зв'язку з неповною оплатою Замовником вартості виконаних робіт за договором №16/д від 16.11.2012 року на суму 77495,51грн.

Натомість відповідач первісні вимоги не визнає, стверджуючи, що Виконавцем порушено строки виконання робіт внаслідок чого претензією від 25.01.2013 року він відмовився від договору та вимагав повернення передплати у розмірі 142077,50грн., неповернення якої стало підставою для подання зустрічного позову.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, однак, у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки за наслідками виконання його умов має місце результат, а саме, виготовлення та монтаж рекламно-інформаційної продукції, що передається Замовнику, відповідно зазначені правовідносини врегульовані приписами ст.ст.837- 864 глави 61 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

В силу ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

У п.1.2 договору сторони передбачили, що перелік робіт та строки їх виконання , а також вартість встановлюється сторонам шляхом підписання додаткових угод до договору, які є його невід'ємною частиною.

Так, на виконання робіт з оформлення магазину сторонами була укладена додаткова угода №1 від 22.11.2012 року на суму 154991,02 грн. Часткова оплата передбачених даною угодою робіт, здійснена Замовником на умовах 50% передплати на суму 77 495,51 грн. на підставі рахунку №332 від 22.11.2012 року.

За висновками суду роботи, передбачені додатковою угодою №1 до договору мали бути виконані Виконавцем у строк до 11.12.2012 року включно.

Крім того, 07.12.2012 року Замовником перераховано на користь позивача 64581,99грн. на підставі рахунку №366 від 06.12.2012 року за виготовлення грифельних дощок, оформлення прикасової зони (зашивка композитом), виготовлення стенду суши будинок, кухні світу, навігації по рядах. Зазначений рахунок містить посилання на спірний договір та додаткову угоду №2.

Судом встановлено, що додаткова угода №2 сторонами не укладалась. При цьому, у рахунку №366 від 06.12.2012 року визначені види робіт та їх вартість, які до додаткової угоди №1 не увійшли. Оплата ТОВ «ТБ «Амстор» вказаного рахунку свідчить про узгодження сторонами додаткових робіт та їх вартість. Однак, строк виконання таких робіт сторонами не визначено.

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №234 від 27.12.2012 року та №240 від 29.12.2012 року Виконавцем виконані роботи на суму 64581,99грн. та на суму 154991,02грн.

Посилаючись на прострочення Виконавцем строків виконання робіт, Замовник у претензії №471 від 25.01.2013 року заявив про розірвання договору та вимагав повернення оплати за договором у розмірі 142077,50грн.

Частина 3 ст.651 ЦК України надає стороні право на односторонню відмову від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Пунктом 6.3 договору сторони домовились, що у випадку прострочення Виконавцем строків виконання робіт, встановлених відповідною додатковою угодою до договору більш ніж на 10 календарних днів Замовник має право розірвати відповідну додаткову угоду до цього договору, або цей договір шляхом направлення Виконавцю відповідного письмового повідомлення.

Виконавець зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання такого повідомлення повернути Замовнику суму попередньої оплати, у випадку якщо така попередня оплата надійшла від замовника на рахунок Виконавця за виконання робіт, строки виконання або надання яких прострочені Виконавцем (пункт 6.3 договору).

Згідно зі ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Отже, право Замовника розірвати договір в односторонньому порядку передбачено одночасно договором и законом.

Однак, здійснивши системний аналіз наведеного вище, суд приходить до висновку, що право на відмову від договору Замовник міг реалізувати лише до моменту фактичної передачі йому результатів робіт.

Як виходить зі змісту претензії ТОВ «ТБ «Амстор», фактично роботи були виконані Підрядником 30.12.2012 року, при цьому, Замовник підтверджує факт отримання ним актів, зазначаючи при цьому, що вони не підписані Замовником та у зв'язку з цим не є узгодженими (претензія №471 від 25.01.2013 року).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що зазначеною претензією Замовник підтвердив факт отримання ним актів виконаних робіт.

Факт виконання робіт, передбачених додатковою угодою №1 до договору на суму 154991,02 грн. підтверджується також Висновком судової будівельно-технічної експертизи, проведеної у справі.

В матеріалах справи міститься Дозвіл №1264 від 17.12.2012 року на початок роботи приміщень торгівельного комплексу ТОВ «ТБ «Амстор», наказ від 14.12.2012 року, яким встановлено режим роботи в Суспільно-торгівельному центрі «Амстор» з 20.12.2012 року та письмові пояснення сторін, з яких вбачається, що відкриття магазину відбулося 20.12.2012 року.

Враховуючи зазначене та в сукупності з висновком судової експертизи у справі, суд приходить до висновку, що результати виконаних ПП «Пропаганда» робіт за спірним договором використовуються Замовником у своїй господарській діяльності.

Таким чином, оскільки Виконавець в повному обсязі виконав передбачені договором роботи, Замовник втратив право на розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України та п.6.3 договору незважаючи на прострочення зобов'язання. У такому разі сторони мали дотримуватись встановленого порядку приймання робіт.

Приписами ч.4 ст.849 ЦК УКраїни передбачений випадок одностороннього розірвання договору підряду з боку замовника за умови сплати підрядникові збитків та винагороди за виконану частину роботи. Частина четверта ст. 849 ЦК України не надає правових підстав для повернення суми попередньої оплати, перерахованої замовником під час дії договору підряду.

Одночасно, за порушення строків виконання робіт Замовник міг застосувати до Підрядника таку міру відповідальності як стягнення неустойки у розмірі 1% від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення, як передбачено п.4 додаткової угоди №1 до договору, а не вимагати повернення передплати за фактично виконані роботи.

Відповідно до вимоги від 05.02.2013 року ПП «Пропаганда» повторно надіслані Замовнику акти приймання-передачі робіт, з вимогою підписати їх, один примірник повернути та здійснити оплату. Вимога отримана Замовником 08.02.2013 року, докази чого містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач за первісним позовом вимогу Підрядника не виконав, акти не підписав, вартість виконаних робіт на суму 77495,51грн. не сплатив.

Відповідно до ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати (п.6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)»).

Пунктом 2.1.3 договору передбачено обов'язок Замовника підписувати та повертати Виконавцю акти приймання-передачі виконаних робіт протягом п'яти календарних днів з дати їх отримання від Виконавця , або у той самий час надавати Виконавцю у письмовому вигляді мотивовані заперечення щодо акту приймання-передачі виконаних робіт.

В той же час, у розділі 4 сторони встановили порядок приймання продукції.

Так, умовами п.п.4.2, 4.3 передбачено, що Замовник протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки відповідної продукції здійснює перевірку відповідності продукції умовам договору. В разі виявлення невідповідності якості продукції вимогам встановленим договором, Замовник протягом 2 (двох) днів з моменту виявлення неякісної продукції повідомляє про це Виконавця за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти.

У разі виявлення невідповідності щодо якості продукції, виконавець зобов'язується протягом 7 (семи) робочих днів, з моменту отримання від Замовника повідомлення, направленого відповідно до п.4.2 цього договору, направити свого представника для сумісного складання акту виявлення неякісної продукції. В разі, якщо Виконавець у зазначений термін не направить свого представника, акт виявлення неякісної продукції, складений без представника Виконавця буде мати повну юридичну силу.

На думку суду, в даному випадку застосуванню до спірних правовідносин сторін в частині строку, протягом якого Замовник мав заявити про виявлені недоліки, підлягає п.2.1.3 договору, оскільки укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, що укладався на виконання робіт з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції, а не на постачання продукції.

Отже, отримавши від Виконавця акти виконаних робіт, Замовник мав перевірити їх якість та обсяги, і надати у термін 5 календарних днів у письмовому вигляді мотивовані заперечення до актів, чого останнім у вказаний термін зроблено не було. Акти виявлення неякісної продукції сторонами або одноособово у встановлений строк не складались.

Претензія, направлена відповідачу через місяць після фактичного виконання робіт Підрядником, не містить переліку мотивованих зауважень до якості виконаних робіт.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після звернення до відповідача з претензією, 27.02.2013 року Замовником був складений акт про неналежне надання послуг (вих.№1721 від 25.03.2013 року) до договору №16-д від 16.11.2012року, в якому Замовник висловив свою претензію стосовно якості наданих послуг щодо освітлення вивісок у окремих відділах.

Однак, зазначений акт не може бути прийнято судом в якості мотивованої відмови Замовника від підписання актів, в установленому договором порядку, оскільки він складений несвоєчасно, поза межами строку, передбаченого сторонами у договорі для надання зауважень щодо якості виконаних робіт.

Разом з тим, складання зазначеного акту Замовником фактично свідчить про те, що ним вчинялися дії, направлені на подальше виконання договору, незважаючи на відмову від нього, оскільки в тексті зазначеного акту безпосередньо зазначено, що претензія стосується неналежного надання послуг за спірним договором, що також підтверджує висновок суду про те, що роботи Виконавцем виконані, а дія договору не припинена.

З врахуванням викладеного, належить визнати, що виконані Виконавцем роботи за договором №16/д від 16.12.2012 року, за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт, вважаються прийнятими відповідачем за первісним позовом та мають бути ним оплачені.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 до договору оплата провадиться в два етапи: 50% - передплата, решта 50% вартості робіт після закінчення робіт.

Як встановлено судом, роботи передбачені додатковою угодою №1 до договору виконані Замовником в повному обсязі на суму 154991,02грн., що підтверджується актом виконаних робіт від №240 від 29.12.2012 року, з яких відповідачем сплачено 77495,51грн. на умовах передплати. Решта 50% вартості робіт за оформлення магазину на суму 77495,51грн. Замовником не оплачена, у зв'язку з чим, виникла заборгованість у вказаному розмірі.

У цьому зв'язку суд зазначає, що здійснена відповідачем оплата на суму 64581,99грн. відповідно до платіжного доручення №58331 від 07.12.2013 року на підставі виставленого рахунку №366 від 06.12.2012 року є оплатою додатково узгоджених сторонами робіт, що не увійшли до додаткової угоди №1 до договору.

Таким чином, матеріалами справи доведено факт виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №16/д від 22.11.2012 року, строк виконання зобов'язання ТОВ «ТБ «Амстор» на момент звернення з позовом настав, тому останнє зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 77495,51грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем за первісним позовом зазначеної заборгованості. Відповідно ТОВ «ТБ «Амстор» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт на суму 77495,51грн. у встановленому договором порядку.

Таким чином, позивачем повністю доведені та обґрунтовані матеріалами справи позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості в розмірі 77495,51грн., у зв'язку з чим, первісні позовні вимоги в цій частині підлягає задоволенню.

За прострочення ТОВ «ТБ «Амстор» грошового зобов'язання позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 5197,00грн., 3%річних в сумі 1042,25грн., інфляційних витрат в сумі 77,80 грн. за період з 24.12.2012 року до 04.06.2013 року.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами п.6.4 договору передбачено, що у випадку прострочення Замовником здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи Замовник сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В той же час п.5 додаткової угоди №1 від 22.11.2012 року до договору передбачено, що у випадку прострочення оплати Замовник зобов'язується виплатити пеню у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожний прострочений день.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем за первісним позовом свого зобов'язання, що позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.6.1 та п.5 додаткової угоди №1 від 22.11.2012 року до договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за первісним позовом, суд вважає його невірним, оскільки останнім невірно визначено початок періоду нарахування стягуваної суми.

Вимога про сплату виконаних робіт з доданими до неї актами, отримана ТОВ «ТБ «Амстор» 08.02.2013 року , згідно п.3 додаткової угоди №1 до договору, оплату виконаних робіт відповідач за первісним позовом мав здійснити протягом 5-ти календарних днів з дня її отримання, тобто до 13.02.2013 року включно. Отже, прострочення грошового зобов'язання почалося з 14.02.2013 року, тому саме з цієї дати Виконавець мав право здійснити нарахування пені.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 14.02.2013 року по 04.06.2013 року на заборгованість у розмірі 77495,51грн., суд дійшов висновку, що розмір пені який є арифметично вірним та відповідає фактичним обставинам справи складає 3535,07грн., тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у вказаному розміру. В решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє, так як ці вимоги заявлені безпідставно.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Розрахунок 3%річних та інфляційних витрат є невірним з тих же підстав, що і розрахунок пені.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що за період з 14.02.2013 року по 04.06.2013 року розмір 3% річних складає 707,01грн., у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

У вимогах про стягнення інфляційних витрат суд відмовляє, оскільки за період з лютого по червень 2013 року мала місце дефляція, отже втрат від інфляційних процесів в економіці держави позивач за первісним позовом не зазнав.

Зустрічні позовні вимоги позивач обґрунтовує, тим що внаслідок прострочення Виконавцем строків виконання робіт за договором №16/д від 16.11.2012 року, він відмовився від договору та вимагав повернення передплати за договором у розмірі 142077,50грн., неповернення якої стало підставою для подання зустрічного позову з посиланням на ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, розглядаючи зазначений спір, необхідно, перш за все, з'ясувати чи мала місце відмова Замовника від договору і, відповідно, чи є цей договір розірваний (тобто чи відпала підстава набуття відповідачем сплачених позивачем грошових коштів) та відповідно чи набув Замовник права вимагати зазначені кошти у Підрядника.

З огляду на те, що роботи за договором виконані в повному обсязі, що підтверджується належними доказами у справі, а відмова від договору була заявлена вже після фактичного виконання робіт, що суперечить умовам договору та вимогам законодавства, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між сторонами не припинились та відповідач не набув права вимагати повернення передплати, сплаченої за договором на підставі виставлених йому рахунків, внаслідок чого у задоволенні зустрічних позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати, у тому числі, складаються з судового збору, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи.

Судові витрати, понесені ПП «Пропаганда» внаслідок оплати судової будівельно-технічної експертизи в сумі 5136,00грн. відповідно до платіжного доручення №745 від 09.10.2013року, покладаються на ТОВ «ТБ «Амстор».

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 16, 509, 526, 530, 549, 625, 837, 849, 1212 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216, 230, 231, Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги Приватного підприємства «Пропаганда» м.Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» м.Донецьк про стягнення 84112,56грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (83012, місто Донецьк, вулиця Соколина, будинок 38, ідентифікаційний код 32516492) на користь Приватного підприємства «Пропаганда» (10012, місто Житомір, вулиця Шелушкова, будинок 64-Б, квартира 3, ідентифікаційний код 36968206) заборгованість у розмірі 77495,51грн., пеню у розмірі 3535,07грн., 3%річних у розмірі 707,01грн., судовий збір у розмірі 1671,98грн., витрати за проведення судової експертизи у розмірі 5136,00грн.

У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства «Пропаганда» м.Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» м.Донецьк про стягнення сум передплати за договором №16/д від 16.11.2012 року у розмірі 142077,50грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 27.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 04.03.2014 року.

Суддя А.М. Осадча