Рішення

від 03.03.2014 по справі 910/1875/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1875/14 03.03.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств" "Укрнафтохімпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБУД-ІНВЕСТ"

про стягнення 13 386,87 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Супрун С. В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБУД-ІНВЕСТ" авансу в розмірі 9105,32 грн., перерахованого на виконання умов договору № 17/7-13 від 17.07.2013, збитків в розмірі 4 086,35 грн., інфляційних втрат в розмірі 100,16 грн. та 3% річних в розмірі 95,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивачем перераховано на користь відповідача аванс у розмірі 9105,52 грн., однак отримавши аванс відповідач так і не приступив до виконання обумовлених у договорі робіт. У зв'язку з тим, що позивач уклав договір на такі ж самі роботи з ТОВ «Адіанат», проте вартість робіт біла більшою ніж вартість робіт по договору № 17/7-13 від 17.07.2013, то позивачу було завдано збитків у розмірі 4086,35 грн., які як вважає позивач мають бути відшкодовані за рахунок відповідача. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача додатково інфляційні втрати у розмірі 100,16 грн. та 3% річних в розмірі 95,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 порушено провадження по справі № 910/1875/14, розгляд справи призначено на 03.03.2014.

В судове засідання 03.03.2014 з`явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та згрупованим реєстром поштових відправлень.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.03.3014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

17.07.2013 між ПАТ "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств" "Укрнафтохімпроект" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОБУД-ІНВЕСТ" (підрядник) був укладений договір підряду № 7/7-13 (далі - Договір).

Предметом цього договору є поточний ремонт покрівлі трансформаторної підстанції ТП-3486, що розташована за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 7 (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість матеріалів та робіт підрядника складає 11 381,65 грн., в т. ч. ПДВ - 1896,96 грн., згідно підписаного кошторису № 1 від 17.07.2013р. Договірна ціна є динамічною та залежить від об'єму виконаних робіт.

До початку робіт замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 80% від підписаного кошторису № 1 від 17.07.2013, що становить суму в розмірі 9105,32 грн., в тому числі ПДВ 1517,55 грн. (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 1.4 договору підрядник зобов'язується виконати роботи у строк до 01.09.2013р.

Відповідно до п. 6.3 договору позивач може розірвати договір при умові порушення підрядником строків виконання робіт з його вини, інші систематичні порушення своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивачем 26.07.2013 було перераховано відповідачеві аванс в сумі 9105,32 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 5486.

Проте відповідач отримавши від позивача аванс у розмірі 9105,32 грн. до виконання робіт так і не приступив.

Відповідно до п. 4.4 договору замовник має право відмовитися від прийняття результатів виконаних робіт. Якщо ці роботи не відповідають умовам договору, підрядник зобов'язується повернути замовнику сплачені кошти, та відшкодувати збитки, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання підрядником взятих на себе обов'язків за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом № 23-1357п від 13.09.2013 в якому повідомляв останнього про розірвання договору в порядку п. 6.3 договору та просив повернути сплачений аванс в розмірі 9105,32 грн. На доказ отримання листа відповідачем позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач відповіді на лист не надав, суму отриманого авансу не повернув.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Договір № 7/7-13 є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

В п. 1.4 договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується виконати роботи у строк до 01.09.2013р.

Відповідно до п. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов'язків сторін договірних зобов'язань.

Для договору підряду частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом № 23-1357п від 13.09.2013 в якому повідомляв останнього про розірвання договору в порядку п. 6.3 договору та просив повернути сплачений аванс в розмірі 9105,32 грн. На доказ отримання листа відповідачем позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 6.3 договору позивач може розірвати договір при умові порушення підрядником строків виконання робіт з його вини, інші систематичні порушення своїх зобов'язань.

Оскільки відповідач у відповідності до умов договору в частині строків виконання робіт не приступив до їх виконання, то договір підряду № 7/7-13 може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі.

Згідно з п.3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи, що одностороння відмова від договору підряду не потребує узгодження з відповідачем, а також, з огляду на те, що позивач звертався до відповідача з листом про розірвання договору, суд приходить до висновку, що спірний договір є припиненим.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, вимоги позивача про повернення передплачених коштів, на які зобов'язання не було виконано є законними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача авансу в розмірі 9 105,32 грн. доведені, обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 100,16 грн. та 3% річних в розмірі 95,04 грн. нарахованих на суму боргу в розмірі 9 105,32 грн. у період з 01.10.2013 по 31.12.2013 та з 27.09.2013 по 31.01.2014.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в розмірі 100,16 грн. та 3% річних в розмірі 95,04 грн., відповідно до розрахунку позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 4 086,35 грн. Свої вимоги в цій частині позивач обґрунтовує тим, що він уклав договір № 32/09/13 від 16.09.2013 з ТОВ «Адіанат» на такі ж самі роботи, які обумовлені договором № 17/7-13 від 17.07.2013р., проте вартість робіт по договору № 32/09/13 від 16.09.2013 виявилась більшою ніж вартість робіт по договору № 17/7-13 від 17.07.2013р. На доказ зазначеного позивач надав суду договору підряду № 32/09/13 від 16.09.2013, додаток № 1 до договору № 32/09/13 від 16.09.2013, акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 17.10.2013, платіжні доручення: № 6144 від 19.09.2013 та № 6501 від 17.10.2013.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не довів складову збитків, у тому числі причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань за договором та виникненням у позивача збитків. Укладання договору № 32/09/13 від 16.09.2013 з ціною 15468,00 грн. є волевиявленням сторін договору спрямованим на досягнення відповідного юридичного наслідку, який, як свідчать матеріали справи, і був досягнутий сторонами правочину.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків 4 086,35 грн. з викладених у позові Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств" "Укрнафтохімпроект" правових підстав необхідно відмовити.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБУД-ІНВЕСТ" (04070, м. Київ, вулиця Скляренка, 15, офіс 200, код ЄДРПОУ 38483363), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств" "Укрнафтохімпроект" (04655, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 21489100) 9 105 (дев'ять тисяч сто п'ять) грн. 32 коп. основного боргу, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 04 коп. 3% річних, 100 (сто) грн. 16 коп. збитків від інфляції та 1269 (одну тисячу двісті шістдесят дев'ять) грн. 31 коп. судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення: 07.03.2014

Суддя О.А. Грєхова