Постанова

від 05.03.2014 по справі 910/19877/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа№ 910/19877/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року

у справі №910/19877/13 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом приватного підприємства «Девік»,

Львівська обл., Миколаївський р-н., смт. Розділ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн», м. Київ,

про стягнення 215299,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ПП «Девік» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Голден Дістрібьюшн» (далі - відповідач) про стягнення 215299,89 грн., а саме 212900,00 грн. основного боргу, 1339,89 грн. 3% річних, 1000,00 грн. витрат на оплату послуг за правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним згідно договору на перевезення вантажів №88 від 29.12.2011 року та договору на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів №118 від 01.01.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Голден Дістрібьюшн» на користь ПП «Девік» 212900,00 грн. основного боргу, 1339,89 грн. 3% річних, 1000,00 грн. витрат на оплату послуг за правову допомогу, 4305,99 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 212900,00 грн. згідно договору на перевезення вантажів №88 від 29.12.2011 року та договору на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів №118 від 01.01.2013 року, а також про правомірність нарахування позивачем на прострочену сплатою суму боргу відповідача 3% річних. Крім цього, суд першої інстанції вирішив стягнути з відповідача 1000,00 грн. витрат на оплату послуг за правову допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Голден Дістрібьюшн» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 повністю або частково і прийняти нове рішення, яким надати розстрочення погашення суми основного боргу відповідача перед позивачем строком на 6 місяців, рівними платежами. Не задовольняти вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій та витрат на юридичну допомогу, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу №910/19877/13 за відсутності представників відповідача, чим позбавив останнього можливості подати суду докази по суті спору. Крім цього, на переконання скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано залишив без задоволення клопотання відповідача про розстрочення погашення суми основного боргу відповідача перед позивачем строком на 6 місяців, рівними платежами.

24.02.2014 року від позивача надійшов лист №18/02-14 від 18.02.2014 року, в якому останній вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відповідача відхилити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року у справі №910/19877/13 апеляційну скаргу ТОВ «Голден Дістрібьюшн» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 05.02.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року розгляд справи №910/19877/13 відкладено на 05.03.2014 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

В судове засідання 05.03.2014 року представники сторін не з'явились вдруге, відповідач про причини неявки суд не повідомив, сторони про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. В листі №18/02-14 від 18.02.2014 року позивач просить суд розглянути справу за відсутності його представників. Приймаючи до уваги обізнаність сторін про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині стягнення 3% річних, а також скасуванню в частині стягнення витрат на оплату послуг за правову допомогу з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Девік» (виконавець, перевізник) та ТОВ «Голден Дістрібьюшн» (замовник) було укладено договір №88 від 29.11.2011 року на перевезення вантажу (договір №1, а.с. 13) та договір №118 від 01.01.2013 року на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів (договір №2, а.с. 14-16).

Згідно з умовами розділів 1 обох договорів перевізник зобов'язувався здійснювати перевезення вантажів замовника в національному сполученні на підставі письмових заявок, а замовник повинен надавати вантажі для перевезення та оплачувати послуги, надані перевізником.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до п. 1. ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1.2. договорів перевезення вантажів виконується перевізником на підставі заявок на перевезення вантажів, які подаються замовником письмово(факсова копія має силу оригінала).

Матеріали справи свідчать, що в період з листопада 2012 року до червень 2013 року позивач отримав від відповідача тридцять письмових заявок на перевезення вантажу (а.с. 17-46), на виконання яких позивач своїми та залученими ним чужими автомобілями здійснив у вказаний період перевезення вантажів (кукурудзяні снеки та чіпси) за маршрутом м. Гостомель Київської області - різні населені пункти України.

Факт надання позивачем послуг підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 212900,00 грн. (а.с. 86-10). В актах зазначено, що сторони претензій щодо надання послуг один до одного не мають. Вказані акти підписані обома сторонами, містять відтиски печаток сторін.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, який має оформлюватись пори перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. п. 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем подано суду товарно-транспортні накладні, які свідчать про факт перевезення позивачем вантажів відповідача (а.с. 101-185).

В силу положень ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до розділів 4 договорів замовник оплачує послуги виконавця протягом 30 календарних дів після підписання акта виконаних робіт.

Вартість послуг, наданих позивачем відповідачу по актах виконаних робіт, станом на 27.08.2013 року складає 212900,00 грн.

Відповідач вказану суму боргу визнав шляхом підписання 27.08.2013 року акта звірки взаємних рахунків (а.с. 187-188).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані ним послуги перевезення, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 212900,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 19.07.2013 року по 07.10.2013 року в сумі 1399,89 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, та встановлено його арифметичну правильність.

Разом з цим, як вже зазначалось, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних саме в сумі 1399,89 грн. і такий розрахунок позивача є вірним.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних саме в сумі 1399,89 грн. обґрунтованими. Натомість, в резолютивній частині спірного рішення судом першої інстанції помилково вказується про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1339,89 грн., тобто менше, ніж заявив до стягнення позивач згідно обґрунтованого розрахунку.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 в частині розміру суми 3% річних, що підлягають до стягнення з відповідача, із зазначенням правильного розміру вказаної суми.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги з правової допомоги в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судові витрати, що сплачені стороною за отримання послуг адвоката, на підставі договору, укладеного з ним особисто або з адвокатським об'єднанням.

В п. 6.3, 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вказано, що, вирішуючи питання про відшкодування витрат позивачів, пов'язаних з оплатою ним послуг адвокатів, суд приймає рішення про таке відшкодування за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, тощо.

Зі змісту наведеного вище вбачається, що відшкодування послуг адвоката на підставі ст. 44 ГПК України можливе лише при наявності: по-перше, представництва інтересів сторони у суді саме адвокатом, а не юрисконсультом або представником за дорученням, по-друге, наявність угоди між адвокатом, або адвокатським об'єднанням на надання адвокатських послуг при представництві інтересів в суді та стороною по справі, по-третє, оплата послуг саме адвоката або адвокатського об'єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката.

На підтвердження вказаних витрат позивач надав суду договір про надання юридичних послуг №16 від 01.10.2013 року з ПП «Юридична фірма «Паритет Плюс» (а.с. 189), зі змісту якого не вбачається, що ПП «Юридична фірма «Паритет Плюс» є адвокатським об'єднанням.

Призначенням платежу згідно платіжного доручення №4201 від 08.10.2013 року про сплату послуг на суму 1000,00 грн. (а.с. 190) є «За юридичні послуги згідно договору №16 від 01.10.2013 року».

Інтереси позивача в господарському суду міста Києва представляв Смолинець Я.І., який згідно довіреності від 15.11.2013 року (а.с. 207) є юристом, а не адвокатом. При цьому, суду не подано копії відповідного свідоцтва на підтвердження того, що вказаний представник є саме адвокатом.

Отже, на переконання колегії суддів, позивачем не доведено в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України того, що ПП «Юридична фірма «Паритет Плюс» надавало йому правову допомогу відповідно до Закону України «Про адвокатуру», що послуги надавались безпосередньо адвокатом, а витрати, сплачені ним згідно платіжного доручення №4201 від 08.10.2013 року, понесені саме на послуги адвоката.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача 1000,00 грн. судових витрат за адвокатські послуги є необґрунтованими і безпідставними, задоволенню не підлягають.

Відтак, рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 в частині стягнення 1000,00 грн. витрат на оплату послуг за правову допомогу підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 1000,00 грн. витрат на оплату послуг за правову допомогу.

Поряд із цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про розстрочку сплати суми основного боргу у зв'язку з поганим фінансовим станом на підприємстві з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто підставою для, зокрема, розстрочення виконання судового рішення можуть бути встановлені судом конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Відповідно до п 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На переконання колегії суддів, заявником належними доказами не доведено, що обставини, зазначені ним як підстава для розстрочення виконання рішення суду, є винятковими та впливають на можливість виконання ним рішення суду. У поданій відповідачем заяві про розстрочку виконання рішення не вказано, які саме виняткові випадки/обставини має бути враховано судом, та не доведено наявність таких обставин, що вказує на її безпідставність.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Враховуючи наведені вище обставини та те, що відстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, а подані ТОВ «Голден Дістрібьюшн» докази не свідчать про винятковість такого випадку, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність відмови господарським судом міста Києва в задоволенні заяви ТОВ «Голден Дістрібьюшн» про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції розглянув справу №910/19877/13 за відсутності представників відповідача, чим позбавив останнього можливості подати суду докази по суті спору, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.

Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 ГПК України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, з 17.10.2013 року (дата порушення провадження у справі) по 05.12.2013 року (дата прийняття рішення у справі) відповідач мав достатньо часу для надання іншій особі права представництва юридичної особи відповідача у господарському суді.

Таким чином, враховуючи положення ст. 69 ГПК України та те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні своїх представників, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність розгляду судом першої інстанції справи №910/19877/13 у відсутності представників відповідача.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 в частині стягнення 1000,00 грн. витрат на оплату послуг за правову допомогу та приймає в цій частині нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 1000,00 грн. витрат на оплату послуг за правову допомогу. Також рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 підлягає зміні в частині розміру суми 3% річних, що підлягають до стягнення з відповідача, із зазначенням правильного розміру вказаної суми.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати. Судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції покладається на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 в частині стягнення 1000,00 грн. витрат на оплату послуг за правову допомогу скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 1000,00 грн. витрат на оплату послуг за правову допомогу відмовити.

4. Змінити рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 в частині розміру 3% річних, що підлягають до стягнення.

5. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року у справі №910/19877/13 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» (04212, м. Київ, Оболонський район, вулиця М. Тимошенко, будинок 9, код ЄДРПОУ 36081058) на користь приватного підприємства «Девік» (81650, Львівська область, Миколаївський район, селище міського типу Розділ, вулиця Миру, будинок 12, код ЄДРПОУ 19322456) 212900,00 грн. боргу, 1399,89 грн. 3% річних та 4286,18 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити».

6. Стягнути з приватного підприємства «Девік» (81650, Львівська область, Миколаївський район, селище міського типу Розділ, вулиця Миру, будинок 12, код ЄДРПОУ 19322456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» (04212, м. Київ, Оболонський район, вулиця М. Тимошенко, будинок 9, код ЄДРПОУ 36081058) 9,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Справу №910/19877/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз