Рішення

від 05.03.2014 по справі 910/14525/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14525/13 05.03.14

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А" до 1) Державного підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговуванню іноземних представництв" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання договору недійсним суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1: Крук Р.Р представник за довіреністю № 2/1 від 02.01.14;

Козлова О.С. - представник за довіреністю № 1001 від 01.07.13;

від відповідача-2: Даніловська В.П.- директор;

Шкляревський Є.О. - представник за довіреністю № 19/13 від 19.08.13;

від третьої особи: Костишена В.Л. - представник довіреністю № 25 від 10.07.13

В судовому засіданні 05.03.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговуванню іноземних представництв" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа" про визнання договору оперативної оренди недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2012 між відповідачами був укладений договір оперативної оренди № 54/10, відповідно до умов якого відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв в оренду нерухоме майно, за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 21, літ. А, 1 поверх, загальною площею 125,5 кв.м. для розміщення перукарні та побутового обслуговування населення. Однак, за доводами позивача, даний договір є таким, що порушує права та законні інтереси власників квартир в багатоквартирному будинку, оскільки був укладений без їх згоди. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оперативної оренди № 54/10 від 01.10.2012 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14525/13 та призначено розгляд справи на 21.08.2013.

21.08.13 через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що при укладенні спірного договору сторонами не було додержано законодавчих вимог необхідних для чинності правочину, а саме не отримано згоди власників квартир будинку на виділення, переобладнання та передачу в найм спірних приміщень, які належать останнім на праві спільної сумісної власності, оскільки є допоміжними приміщеннями будинку, чим грубо порушено їх права та законні інтереси.

В судове засідання представники сторін з'явились, представник відповідача-1 надав відзив, відповідно до якого проти позову заперечує виходячи з того, що нежитлові приміщення, які є предметом спірного договору, є державною власністю. Про створення ОСББ відповідач-1 дізнався лише з позовної заяви, жодних повідомлень, прийнятих рішень, протоколів загальних зборів та правоустановчих документів від ОСББ (позивача) до відповідача-1 не надходило, що є недотриманням вимог закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та порушенням прав відповідача-1. Крім того, відповідач-1 повідомив про реорганізацію шляхом перетворення Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговуванню іноземних представництв" на Державне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговуванню іноземних представництв".

У судовому засіданні 21.08.2013 було задоволено клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.09.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2013 здійснено заміну відповідача-1 - Комунальне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговуванню іноземних представництв" на Державне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговуванню іноземних представництв", продовжено строк розгляду спору у справі № 910/14525/13 на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 16.10.2013.

16.10.13 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що він не є стороною оспорюваного договору та не міг знати про існування договору № 14/12, який за змістом (крім номеру) є ідентичним договору № 54/10, тому позивач уточнює позовні вимоги та просить суд визнати недійсним договір оперативної оренди майна № 14/12 від 01.10.12.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2013 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, також даною ухвалою задоволено клопотання про вступ у справу Регіонального відділення Фонду державного майна України в якості третьою особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів та оголошено перерву в судовому засіданні до 23.10.2013.

23.10.13 в судовому засіданні позивач надав додаткові письмові пояснення до позовної заяви, в яких надав обґрунтування позовних вимог та виклав свої заперечення проти призначення будівельно-технічної експертизи за клопотанням представників відповідачів. Представник третьої особи надав пояснення по суті спору, виходячи з яких РВ ФДМУ вважає позовна вимого незаконними та просить відмовити в задоволенні позову, оскільки станом на момент укладення спірного договору від 01.10.12 ОСББ створено не було, спірне приміщення у позивача на балансі не перебувало.

Ухвалою суду від 23.10.2013 року було задоволено клопотання відповідача-2 та зупинено провадження у справі № 910/14525/13 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/16037/13-а, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, у призначенні судово-будівельної експертизи відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2014, ухвала господарського суду м. Києва про зупинення провадження у справі № 910/14525/13 була скасована, матеріали справи передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.14 розгляд справи призначено на 05.03.14.

В судове засідання 05.03.14 представники відповідачів та третьої з'явились, надали пояснення по суті спору, проти позову заперечували, відповідач-1 надав письмове доповнення до відзиву та додаткові документи, що були залучено судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103028596484.

За клопотанням відповідача-2 в судових засіданнях здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Розпорядженням Ради Міністрів Української PCP № 438-р від 17.08.1984 житловий будинок по вул. Тарасівській, 21, споруджений для співробітників генеральних консульств у м. Києві, був переданий на баланс Управління по обслуговуванню консульського корпусу Київського міськвиконкому.

Згідно з п. 5 рішення Київської міської ради № 89/4901 від 14.10.2010 "Про надання згоди на передачу об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва у державну власність" (із змінами внесеними рішенням Київської міської ради № 1029/7265 від 29.12.2011) до управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вирішено передати до сфери житлові будинки, зазначені у додатку 1 до цього рішення.

Так, згідно додатку 1 до вказаного рішення (позиція 3) до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації передано житловий будинок на вул. Тарасівській, 21 літера А (за виключенням: квартир №№ 1, 5, 6, 19, 23, 45, 46 площею 766,1 кв. м; нежитлових приміщень площею 138,9 кв. м; нежитлових приміщень площею 25,7 кв. м; машиномісць №№ 4, 10, 11, 12, 17 площею 46,7 кв. м).

01.10.2012 року між комунальним підприємством "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв", в подальшому перетворене в державне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" (відповідач-1, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Літа» (відповідач-2, орендар) було укладено договір № 14/12 оперативної оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 21 літ. А, 1 поверх (нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв.м.) для розміщення перукарні та побутового обслуговування населення.

Згідно з п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі комунального підприємства «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв».

Пунктом 9.1 договору встановлено строк його дії з 01.10.12 по 29.09.15.

01.07.13 відповідач-1 та відповідач-2 уклали Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 14/12 від 01.10.12, відповідно до умов якої замінили назву орендодавця на Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», внесли зміни п.2.4 договору, зазначивши що об'єкт оренди належить до державної власності.

02.07.13 орендар та орендодавець уклали Додаткову угоду № 2 до договору оренди від 01.10.12 № 14/12, відповідно до умов якої дійшли згоди внести змінив п. 2.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «Об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 118,3 кв.м. (59,7 кв.м. - приміщення перукарні, 58,6 кв.м. - приміщення для побутового обслуговування населенн), згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору».

На підставі акту приймання - передачі основних засобів від 06.11.2012 житловий будинок № 21 літера А на вул. Тарасівській Голосіївського району м. Києва був переданий в експлуатацію від Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" за виключенням квартир №№ 1, 5, 6, 19, 23, 45, 46 площею 766,1 кв. м., нежитлових приміщень площею 138,9 кв. м. та 25,7 кв. м. та машиномісць №№ 4, 10, 11, 12, 17 площею 46,7 кв. м.

Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 300 від 31.05.2013 визначено Комунальному підприємству "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" передати житловий будинок по вул. Тарасівській, 21-А (за виключенням квартир №№ 1, 5, 6, 19, 23, 45, 46 площею 766,1 кв. м., нежитлових приміщень площею 138,9 кв. м. та 25,7 кв. м. та машиномісць №№ 4, 10, 11, 12, 17 площею 46,7 кв. м.) на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А".

Згідно акту приймання-передачі житлового будинку, погодженого головою Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації Ю. Курінним, та відповідно житловий будинок по вул. Тарасівській, 21А (за виключенням квартир №№ 1, 5, 6, 19, 23, 45, 46 площею 766,1 кв. м., нежитлових приміщень площею 138,9 кв. м. та 25,7 кв. м. та машиномісць №№ 4, 10, 11, 12, 17 площею 46,7 кв. м.) передано на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А".

15.04.2013 державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська, 21 А", про що видана відповідна виписка (серія АБ № 859753).

Згідно витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14334532 від 10.12.2013 власником нежитлових приміщень, групи приміщень № 55, 56, 57, 58, 59 в літ. А за адресою :м. Київ, вул. Тарасівська, 21 загальною площею 138,9 кв.м. є Держава Україна в собі Державного управління справами.

Згідно витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15382663 від 25.12.2013 нежитлові приміщення, групи приміщень № 55, 56, 57, 58, 59 в літ. А за адресою : м. Київ, вул. Тарасівська, 21 загальною площею 138,9 кв. м. закріплені за Державним підприємством "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" на праві господарського відання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.13 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу припису ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Отже, дійсність правочину це визнання за ним властивостей юридичного факту, що породжує правовий наслідок, до якого прагнули суб'єкти правочину при його вчиненні. Таке можливе лише у випадку, коли правочин відповідає сукупності вимог, визначених законом, які йменуються умовами дійсності правочинів. Сукупність таких вимог закріплено у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.13 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Суд зазначає, що твердження позивача про грубе порушення прав та законних інтересів власників квартир будинку, в якому знаходяться передані в оренду за спірним договором приміщення, як співвласників вказаних приміщень не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Більше того, відповідачі надали суду належні та достатні докази на підтвердження того, що спірні нежилі приміщення не перебували (станом на момент укладення спірного правочину) і не перебувають у спільній сумісній власності власників квартир будинку та не знаходились на балансі позивача.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним позивачем в позовній заяві не доведено, а під час розгляду справи судом не встановлено. Так само судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок укладення спірного договору.

Враховуючи вищенаведене, те, що позивачем не доведено правомірності своє позиції та враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.03.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.