Постанова

від 24.02.2014 по справі 801/1216/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2014 року (12:44) Справа №801/1216/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Бахаревої Н.Ю., довіреність № 04-5/01 , 08.01.2014 року, представника відповідача - Ярош В.М., наказ № 15-К від 02.10.2000 року, паспорт серія НОМЕР_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Аудиторської фірми "Ярош"

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Аудиторської фірми "Ярош" про стягнення пені у розмірі 3 226,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було складено акт перевірки від 06.05.2006 року, яким за результатами перевірки звітного 2005 року застосовано до відповідача штрафні санкції за не створення робочих місць для інвалідів у розмірі 5773 грн. У зв'язку із несплатою нарахованих адміністративно-господарських санкцій у строк, за період з 16.04.2006 року до 20.12.2013 року, тобто за 2806 днів прострочення, на дану суму нараховується пеня, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що суми адміністративно-господарський санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативів, тобто повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції за 2005 рік до 15.04.2006 року. Відповідач сплатив адміністративно-господарські санкції 20.12.2013 року, тому саме з цієї дати у відділення Фонду виникло право на нарахування пені відповідно до покладених норм. Представник позивача також зазначив, що строки звернення до суду не порушені оскільки право на нарахування пені виникає з моменту сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні надали пояснення за суттю спору, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. У письмових запереченнях відповідач зазначив, що АФ «Ярош» висловила свою незгоду з висновками акта перевірки, тому документом, що підтверджує невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, слід вважати рішення суду, яке вступило в силу у 2006 році. Позивачем не вірно визначено дату сплати адміністративно-господарських санкцій. Крім того, відповідач вважає, що позивачем порушено річний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст.99 КАС України у редакції, чинній до 30.07.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

Аудиторська фірма "Ярош" є юридичною особою (ідентифікаційний код 31095286), зареєстровано в Кримському республіканському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як роботодавець.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 (далі - Закон №875).

Відповідно до статті 19 Закону № 875 (у редакції на момент виникнення спірних відносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно ч.8 ст.19 Закону №875, (в редакції на момент проведення позивачем перевірки відповідача) відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Із наведених норм слідує, що адміністративно-господарські санкції розраховуються самостійно особою, яка допустила у поточному році порушення нормативів для працевлаштування інвалідів. Проте, у разі не нарахування суб'єктом господарювання самостійно адміністративно-господарських санкцій, за наявності відповідних підстав відділення Фонду соціального захисту інвалідів має право перевірити суб'єкта господарювання та застосувати до нього відповідні адміністративно-господарські санкції.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що загальні підстави та порядок застосування господарсько-правової відповідальності встановлений Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 ГК України адміністративно-господарські санкції є видом господарської відповідальності суб'єктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади або місцевого самоврядування.

Тобто, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, уповноваженим органом державної влади.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки дотримання відповідачем дотримання вищевказаних вимог Закону №875 в частині працевлаштування інвалідів у 2005 році, позивачем складено акт перевірки від 06.05.2006року(а.с.8,9).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення відповідачем вимог ст.19,20 Закону №875, а саме не забезпечено працевлаштування інваліда у 2005 році на одне робоче місце.

При цьому, вказаним актом перевірки позивачем до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції, а саме нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування інваліда у 2005році на одне робоче місце, у розмірі 5773,00грн.

Судом також встановлено, згідно платіжного доручення №281 від 25.11.2013р. та виписки із банку за 25.11.2013р., сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5773,00грн., нарахована позивачем відповідачу актом від 06.05.2006року, сплачена відповідачем 25.11.2013року(а.с.27).

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875 (у редакціях, що діяли як на момент виникнення спірних відносин та діють на момент розгляду даної адміністративної справи) порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Із наведеної норми слідує, що пеня нараховується на весь строк недоїмки на повну її суму виходячи із розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що адміністративно-господарські санкції у розмірі 5773,00грн. застосовані до відповідача 06.05.2006року, про що свідчить копія акту перевірки. Вказані санкції оплачені відповідачем 25.11.2013року, про що свідчить копія платіжного доручення №281 від 25.11.2013р. та виписки із банку за 25.11.2013р.

Таким чином, відповідач повинен сплатити пеню у вищевказаному розмірі за період з 07.05.2006р., тобто з наступного дня після нарахування йому адміністративно-господарських санкцій та до 25.11.2013р., що складає 2760 днів.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 3 226,90грн., із розрахунку 2806 днів прострочення. При цьому, позивачем нарахована пеня у тому числі за період з 16.04.2006р. до 06.05.2006р. та з 25.11.2013р. до 20.12.2013р.

Суд вважає нарахування пені за період з 16.04.2006р. до 06.05.2006р. є неправомірним, оскільки в цей час у відповідача була відсутня недоїмка зі сплати адміністративно-господарських санкцій у зв'язку із тим, що санкції були нараховані лише 06.05.2006 року.

Також суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем пені відповідачу за період з 26.11.2013р. до 20.12.2013р., оскільки у цей період відповідач також не мав недоїмки зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 5773,00грн., у зв'язку із їх сплатою.

Суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача як на підставу своїх вимог щодо нарахування пені за період з 16.04.2006р. до 06.05.2006р. на п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70(далі - Порядок №70) з огляду на таке.

Відповідно до п.2 Порядку №70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, як ч.4 ст. 20 Закону №875 так і п.2 Порядку №70 встановлює строк сплати адміністративно-господарських санкцій, обчислення яких проводиться роботодавцем самостійно, а не у випадку визначення таких санкцій в результаті перевірки відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.

У зв'язку із чим, нарахування пені відповідно до ч.2 ст.20 Закону №875 слід розраховувати наступним чином.

Сума недоїмки складає 5773грн. Строк прострочення складає 2760 днів.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» від 09.08.2013 № 315 установлено з 13 серпня 2013 року облікову ставку в розмірі 6,5% річних.

До моменту сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій, розмір облікової ставки НБУ не змінювався.

Розрахунковий коефіцієнт (розмір) пені: 6,5% х 120% х 365 = 0,02%. Розрахунок суми пені за один день прострочення: 5773,00грн. х 0,02% = 1,15грн.

Загальна сума пені за весь період прострочення 3174 грн. (1,15 грн. х 2760 днів).

Отже, спірна сума пені, яку належить стягнути з відповідача за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій, складає 3174 грн.

Доводи представника відповідача в частині порушення відповідачем строків звернення до адміністративного суду суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.99 КАС України (в редакції на момент сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій) для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

У свою чергу, на момент початку строку для нарахування пені, а саме у травні 2006року, згідно ч. 2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із наведених норм слідує, що законодавець пов'язує початок перебігу строку звернення до суду або з моментом коли особа дізналася про порушення її прав, свобод та інтересів, а з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства» №4054-VI від 17.11.2011р., для суб'єкта владних повноважень з моменту виникнення у такого суб'єкта підстав для звернення до суду із відповідним позовом.

Суд зазначає, що у даному випадку початком перебігу строку є 26.11.2013року, оскільки саме з цієї дати у позивача виникли підстави для звернення до суду із цим позовом. При цьому, про порушення своїх прав позивач дізнався лише 20.12.2013року, оскільки саме у цю дату орган Державної казначейської служби зарахував сплачені відповідачем 25.11.2013року адміністративно-господарські санкції на відповідний рахунок позивача, що підтверджується випискою ГУ ДКУ в АР Крим від 20.12.2013р.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на ту обставину, що позивач дізнався про порушення його прав ще у травні 2006 року, тобто одразу зі спливом строку на сплату адміністративно-господарських санкцій оскільки пеня нараховується за весь період наявності недоїмки, а відтак може бути нарахована лише після сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно до п.3.6 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, (чинного на момент сплати позивачем адміністративно-господарських санкцій) нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу.

Проаналізувавши положення ст.20 Закону №875, п.3.6 Порядку №223, суд вважає, що саме з моменту погашення суми адміністративно-господарських санкцій у позивача виникло право на нарахування пені за порушення термінів сплати таких санкцій, а тому строки звернення до адміністративного із відповідним позовом не порушені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що з відповідача належить стягнути на користь позивача пеню у розмірі 3174 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити. Таким чином, позов належить задовольнити частково.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.02.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 03.03.2014 року.

Керуючись ст.ст.122,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Аудиторської фірми "Ярош" (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська/ Фрунзе, буд. 6/36, ідентифікаційний код 31095286) на користь Державного бюджету м. Сімферополя, 500700000, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 38040558, р/р 31215230700002; призначення платежу: 500070000; 01; пеня за 2005 рік) пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за 2005 рік у розмірі 3174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.