Постанова

від 17.02.2014 по справі 826/381/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року 08:50 № 826/381/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» (надалі - Позивач/ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Оболонському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008192201 від 24.09.2013 р.;

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008202201 від 24.09.2013 р.;

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» (код ЄДРПОУ 37290423) сплачений судовий збір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення податкових повідомлень-рішень.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити із відстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про дотримання положень ПК України під час винесення податкових повідомлень-рішень, та зазначає про порушення Позивачем положень ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996), Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом №99 від 16.05.1996 р. (надалі - Інструкція №99), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» зареєстроване Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва від 06.10.2010 р. Основними видами господарської діяльності Позивача є: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт.

На підставі наказу №50 від 12.06.2013 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та направлення на перевірку №72/22 від 12.06.2013 р., в період з 12.06.2013 р. по 18.06.2013 р., ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Слон» (надалі - ПП «Слон») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Базисстандрат» (надалі - ТОВ «Базисстандарт») за червень 2012 р. та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приємна Пропозиція» (надалі - ТОВ «Приємна пропозиція») за серпень 2012 р.

21.06.2013 р., за результатами проведеної перевірки, Відповідачем було складено Акт №121/22.2-10/37290423 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» (код ЄДРПОУ 37290423) при взаємовідносинах з ПП «Слон» (код ЄДРПОУ 31972658) та ТОВ «Базисстандарт» (код ЄДРПОУ 38037393) за період червень 2012 р. та з ТОВ «Приємна Пропозиція» (код ЄДРПОУ 37264435) за період серпень 2012 р.» (надалі - Акт №121), в якому було зафіксовано висновок перевіряючих про виявлені порушення, а саме:

ь п.44.1 ст.44, пп.14.1.27 пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ст.1 та ст.9 Закону №996, п.2, п.13 Інструкції №99, пп.1.2, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, пп.2.16 Положення №88, в результаті чого ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 680 223,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 р. - 543 542,00 грн., за ІІІ квартал 2012 р. - 136 681,00 грн.;

ь пп.44.1, пп.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, пр..198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряємий період всього у сумі 647 832,00 грн., в тому числі: за червень 2012 р. на суму 517 659,00 грн., за серпень 2012 р. на суму 130 173,00 грн.

24.09.2013 р., на підстав Акту №121, Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

ь №0008192201, яким було збільшено суму грошового зобов'язання Позивачу з податку на прибуток приватних підприємств на суму 850 278,75 грн. (із яких 680 223,00 грн. - за основним платежем, 170 055,75 грн. - штрафні санкції);

ь №0008202201, яким було збільшено суму грошового зобов'язання Позивачу з податку на додану вартість на суму 809 790,00 грн. (із яких 647 832,00 грн. - за основним платежем, 161 958,00 грн. - штрафні санкції).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивачем були подані скарги до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, однак рішенням №6907/10/26-15-10-04 від 26.11.2013 р. та рішенням №18675/6/99-99-10-01-15 від 30.12.2013 р. (відповідно) скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення податкових повідомлень-рішень, останній оскаржив їх в судовому порядку для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно р.V цього Кодексу.

В п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім того, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.198.6 ст.198 ПК України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставою для формування податкового кредиту наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.1 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок №1379) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктами 6.2 та 6.3 Порядку №1379 визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Водночас, в п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, в п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II цього Кодексу.

Положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що до витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають як відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, так і первинні документи на підставі яких сформований потоковий облік платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Відповідно до положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В якості доказів реальності ведення господарської діяльності та отримання товарів Позивачем надано до суду копії договорів, зокрема:

ь Договір купівлі-продажу (поставки) №1 від 27.03.2012 р. (надалі - Договір №1), укладеного між Позивачем та ПП «Слон», відповідно до якого ПП «Слон» (Продавець) зобов'язався поставити бітум нафтовий дорожній марки 60/90, 90/130 за ціною згідно додатків або рахунків, які є невід'ємною частиною Договору, а ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» (Покупець) прийняти і сплатити вищезгаданий товар.

ь Договір купівлі-продажу (поставки) №06/12-1 від 14.06.2012 р. (надалі - Договір №06/12-1), укладеного між Позивачем та ТОВ «Базисстандарт», відповідно до якого ТОВ «Базисстандарт» (Продавець) зобов'язався поставити бітум нафтовий дорожній марки 60/90, 90/130 за ціною згідно додатків або рахунків, які є невід'ємною частиною Договору, а ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» (Покупець) прийняти і сплатити вищезгаданий товар.

ь Договір купівлі-продажу (поставки) №08/12-1 від 01.08.2012 р. (надалі - Договір №08/12-1), укладеного між Позивачем та ТОВ «Приємна пропозиція», відповідно до якого ТОВ «Приємна пропозиція» (Продавець) зобов'язався поставити бітум нафтовий дорожній марки 60/90, 90/130 за ціною згідно додатків або рахунків, які є невід'ємною частиною Договору, а ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» (Покупець) прийняти і сплатити вищезгаданий товар.

Як вказано в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р. з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема:

ь рух активів у процесі здійснення господарської операції;

ь установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції;

ь установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В якості доказів реальності отримання товарів (руху товарно-матеріальних цінностей) за даними договорами Позивачем надано до суду копії рахунків-фактур, зокрема:

ь по Договору №1, на загальну суму 2 018 480,20 грн., а саме: №СФ-0000157 від 01.06.2012 р. на суму 215 856,00 грн., №СФ-0000158 від 02.06.2012 р. на суму 162 450,00 грн., №СФ-0000159 від 03.06.2012 р. на суму 219 456,00 грн., №СФ-0000160 від 05.06.2012 р. на суму 202 584,00 грн., №СФ-0000161 від 06.06.2012 р. на суму 193 609,00 грн., №СФ-0000209 від 07.06.2012 р. на суму 205 184,20 грн., №СФ-0000210 від 09.06.2012 р. на суму 201 859,20 грн., №СФ-0000211 від 10.06.2012 р. на суму 202 152,60 грн., №СФ-0000230 від 14.06.2012 р. на суму 193 884,60 грн., №СФ-0000229 від 14.06.2012 р. на суму 221 444,60 грн.

ь по Договору №06/12-1, на загальну суму 1 353 283,40 грн., а саме: №401 від 15.06.2012 р. на суму 198 569,80 грн., №402 від 17.06.2012 р. на суму 158 607,80 грн., №403 від 18.06.2012 р. на суму 215 624,80 грн., №406 від 20.06.2012 р. на суму 180 700,00 грн., №407 від 23.06.2012 р. на суму 120 120,00 грн., №547 від 25.06.2012 р. на суму 213 850,00 грн., №552 від 06.07.2012 р. на суму 104 267,00 грн., №553 від 06.07.2012 р. на суму 161 544,00 грн.;

ь по Договору №08/12-1, на загальну суму 781 038,00 грн., а саме: №20 від 03.08.2012 р. на суму 68 000,00 грн., №43 від 06.08.2012 р. на суму 176 256,00 грн., №44 від 07.08.2012 р. на суму 177 536,00 грн., №45 від 08.08.2012 р. на суму 182 090,00 грн., №46 від 11.08.2012 р. на суму 177 156,00 грн.

Крім того, в якості доказів реальності отримання товарів (руху товарно-матеріальних цінностей) за даними договорами Позивачем надано до суду копії видаткових накладних, зокрема:

ь по Договору №1, на загальну суму 2 018 480,20 грн., а саме: №РН-0000125 від 01.06.2012 р. на суму 215 856,00 грн., №РН-0000126 від 02.06.2012 р. на суму 162 450,00 грн., №РН-0000127 від 03.06.2012 р. на суму 219 456,00 грн., №РН-0000128 від 05.06.2012 р. на суму 202 584,00 грн., №РН-0000129 від 06.06.2012 р. на суму 193 609,00 грн., №РН-0000170 від 07.06.2012 р. на суму 205 184,20 грн., №РН-0000171 від 09.06.2012 р. на суму 201 859,20 грн., №РН-0000172 від 10.06.2012 р. на суму 202 152,60 грн., №РН-0000186 від 14.06.2012 р. на суму 193 884,60 грн., №РН-0000185 від 14.06.2012 р. на суму 221 444,60 грн.;

ь по Договору №06/12-1, на загальну суму 1 353 283,40 грн., а саме: №401 від 15.06.2012 р. на суму 198 569,80 грн., №402 від 17.06.2012 р. на суму 158 607,80 грн., №403 від 18.06.2012 р. на суму 215 624,80 грн., №406 від 20.06.2012 р. на суму 180 700,00 грн., №407 від 23.06.2012 р. на суму 120 120,00 грн., №547 від 25.06.2012 р. на суму 213 850,00 грн., №552 від 06.07.2012 р. на суму 104 267,00 грн., №553 від 06.07.2012 р. на суму 161 544,00 грн.;

ь по Договору №08/12-1, на загальну суму 781 038,00 грн., а саме: №501 від 03.08.2012 р. на суму 68 000,00 грн., №502 від 06.08.2012 р. на суму 176 256,00 грн., №503 від 07.08.2012 р. на суму 177 536,00 грн., №504 від 08.08.2012 р. на суму 182 090,00 грн., №505 від 11.08.2012 р. на суму 177 156,00 грн.

Позивачем додатково надано товарно-транспортні накладні, в якості доказів реальності здійснення транспортування товару від контрагентів.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем надано до суду Податкові накладні, які були надані Позивачу від контрагентів (ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт», ТОВ «Приємна Пропозиція»), зокрема:

ь по Договору №1, на загальну суму 2 018 480,20 грн., а саме: №1 від 01.06.2012 р. на суму 215 856,00 грн., №2 від 02.06.2012 р. на суму 162 450,00 грн., №3 від 03.06.2012 р. на суму 219 456,00 грн., №4 від 05.06.2012 р. на суму 202 584,00 грн., №5 від 06.06.2012 р. на суму 193 609,00 грн., №15 від 07.06.2012 р. на суму 205 184,20 грн., №16 від 09.06.2012 р. на суму 201 859,20 грн., №17 від 10.06.2012 р. на суму 202 152,60 грн., №18 від 14.06.2012 р. на суму 193 884,60 грн., №19 від 14.06.2012 р. на суму 221 444,60 грн.;

ь по Договору №06/12-1, на загальну суму 1 353 283,40 грн., а саме: №401 від 15.06.2012 р. на суму 198 569,80 грн., №402 від 17.06.2012 р. на суму 158 607,80 грн., №403 від 18.06.2012 р. на суму 215 624,80 грн., №406 від 20.06.2012 р. на суму 180 700,00 грн., №407 від 23.06.2012 р. на суму 120 120,00 грн., №547 від 25.06.2012 р. на суму 213 850,00 грн., №552 від 06.07.2012 р. на суму 104 267,00 грн., №553 від 06.07.2012 р. на суму 161 544,00 грн.;

ь по Договору №08/12-1, на загальну суму 781 038,00 грн., а саме: №501 від 03.08.2012 р. на суму 68 000,00 грн., №502 від 06.08.2012 р. на суму 176 256,00 грн., №503 від 07.08.2012 р. на суму 177 536,00 грн., №504 від 08.08.2012 р. на суму 182 090,00 грн., №505 від 11.08.2012 р. на суму 177 156,00 грн.

У податкових накладних визначена номенклатура поставки згідно договору, одиниця виміру, кількість, ціна, податок. Податкові накладні містять відомості щодо Позивача та контрагентів, а саме: щодо найменування, ІПН, місцезнаходження, номер телефону, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, що відповідає виданому Позивачу свідоцтву, а також відомості щодо вищенаведеного договору. Накладні містить підписи осіб, які склали податкові накладні, а також відтиски печаток.

В якості доказів проведення оплати за договорами №1, №06/12-1 та №08/12-1 Позивачем надано виписку по рахункам.

Додатково Позивачем надано рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2013 р. по справі №912/204/13-г, яким було встановлено факт постанови поставки товару за Договором №1.

При цьому, суд приймає до уваги, посилення представника Позивача, що оскільки із контрагентами (ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Приємна Пропозиція») проводились централізовано-кільцеві перевезення товарно-матеріальних цінностей, то відповідно до положень п.13 Інструкції №99, Позивач здійснив їх письмове повідомлення про матеріально відповідальну особу, яка має можливість без довіреності отримувати товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, в судовому засіданні Позивачем було надано документи, які посвідчують рух активів за Договорами №1, №06/12-1 та №08/12-1.

Крім того, з метою доведення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, Позивачем вказано, що його основним видом діяльності є подальший перепродаж придбаних товарів (в даному випадку бітуму).

Так, в якості доказів наявності подальшого перепродажу придбаних у контрагентів (ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Приємна Пропозиція») товарів, Позивачем надано до суду наступні документи: договір №БНД/101 купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або само вивозом від 03.05.2012 р. укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа»; договір №БНД/107 купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або само вивозом від 14.06.2012 р. укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандрат-Ойл»; листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмагістраль», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Дніпротранснафта» про отримання від Позивача бітуму; товарно-транспортні накладні щодо поставки бітуму.

В листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. передбачено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наявні формальні помилки в первинній документації, що були зазначені Відповідачем в судовому засіданні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції між Позивачем та контрагентами (ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Приємна Пропозиція»).

Більше того, суд приймає до уваги надані Позивачем копії податкової звітності, в яких відображена в повному обсязі, що відповідає даним зазначеним в Податкових накладних, які були надані Позивачу контрагентами (ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Приємна Пропозиція»).

Так, заперечуючи проти права Позивача на податковий кредит в оспорюваній сумі, Відповідач посилалася на факти провадження контрагентом Позивача діяльності з порушенням вимог чинного законодавства, тобто на правопорушення, допущені третьою особою, зокрема відсутність за його місцезнаходженням.

Однак, суд приймає до уваги, що перевірка фактичного місцезнаходження постачальника не є кваліфікуючою умовою виникнення у платника права на формування даних податкового обліку за операціями з таким постачальником.

Крім того, суд критично ставиться до посилання представника Відповідача, що укладені договори не мали на меті реального настання наслідків, а деякі із контрагентів не мають власних складських приміщень, трудових відносин із працівниками тощо.

Так, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того, податкова інспекція не довела неможливості поставки спірним постачальником товару наявними у нього силами та засобами.

Однак, суд також приймає до уваги пояснення Позивача, що Договори №1, №06/12-1 та №08/12-1, укладені між Позивачем та контрагентами (ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Приємна Пропозиція») в судовому поряду недійними не визнавались. Більше того, як було встановлено в судовому засіданні, що не спростував представник Відповідача, жодних вироків по кримінальним справам щодо посадових осіб контрагентів Позивача (ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Приємна Пропозиція»), за ухилення від сплати податків або фіктивне підприємництво - не має.

Додатково судом встановлено, що на момент складання податкових накладних, ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Приємна Пропозиція» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

При цьому, як вбачаться із інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України, де відповідно до вимог п.183.13 ст.183 ПК України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, свідоцтво про реєстрацію платників податків були анульовані (зокрема, щодо ПП «Слон» - 06.07.2012 р., щодо ТОВ «Базисстандарт» - 30.11.2012 р. та щодо ТОВ «Приємна Пропозиція» - 16.11.2012 р.) Таким чином, на момент видання податкових накладних - свідоцтва про реєстрацію платників податків ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Приємна Пропозиція» були діючими та актуальними.

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ПП «Слон», ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Приємна Пропозиція» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Виходячи із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, такі докази на порушення вимог ч.1 та ч.2 ст.71 КАС України, Відповідачем не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких Позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

З огляду на викладені обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.94 КАС України, відшкодовується в повному обсязі (487,20 грн.).

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору (4 384,80 грн.) має бути стягнута з Відповідача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008192201 від 24.09.2013 р. та №0008202201 від 24.09.2013 р., що винесені Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38765858, адреса: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 58) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін