Рішення

від 05.03.2014 по справі 914/399/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2014 р. Справа № 914/399/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ІНОТЕХ» (м. Новий Розділ, Львівська обл.)

до відповідача: Приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» (м. Стрий, Львівська обл.)

про: стягнення 16991,61 грн. суми основного боргу, 337,97 грн. - 3% річних

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Окунь Ю.М. - довіреність б/н від 19.02.2014 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ІНОТЕХ» (м. Новий Розділ, Львівська обл.) до Приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» (м. Стрий, Львівська обл.) про стягнення 16991,61 грн. суми основного боргу, 337,97 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 14.02.2014 року. Ухвалою суду від 14.02.2014 року розгляд справи відкладено до 20.02.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 20.02.2014 року розгляд справи відкладено до 05.03.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.02.2014 року, про відкладення від 14.02.2014 року, від 20.02.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.02.2014 року за вх.№7229/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

04.03.2014 року за вх.№1137/14 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 16991,61 грн.

04.03.2014 року за вх.№9129/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.02.2014 року, про відкладення від 14.02.2014 року, від 20.02.2014 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення від 05.03.2014 року за вх.№9414/14, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.03.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 11 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ІНОТЕХ» (надалі - позивач) та Приватним підприємством «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» (надалі - відповідач) було укладено договір № 110113 купівлі-продажу (надалі - Договір), згідно якого позивач (Продавець) зобов'язувався поставити, а відповідач (Покупець) прийняти і оплатити шини автомобільні, бувші у використанні (надалі - Товар), в кількості 200 тн по ціні 280 грн./тн з ПДВ. Відповідно до Договору, передача товару Покупцю здійснюється шляхом відвантаження Товару зі складу Продавця на підставі накладних і товар вважається власністю Покупця з моменту виписки накладної (п.п.3.1., 3.2. Договору).

Позивач зазначає, що належним чином виконував свої зобов'язання по Договору, а саме: поставив відповідачу Товар у січні 2013 року - на загальну суму 4 535,94 грн., що підтверджується видатковою накладною № 30/01 від 30 січня 2013 року, у лютому 2013 року - на загальну суму 25 591,63 грн., що підтверджується видатковою накладною № 28/02 від 28 лютого 2013 року, у березні 2013 року - на загальну суму 1 399,98 грн., що підтверджується видатковою накладною № 28/03 від 28 березня 2013 року, а товар був прийнятий відповідачем.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем частково проведено оплату за поставлений Товар, згідно Договору, а саме: 06 лютого 2013 року - 4535, 94 грн., що підтверджується Випискою по рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (особовий рахунок № 26004152112), виданою за період 06.02.2013 р. - 06.02.2013 р.; 17 квітня 2013 року - 10 000 грн. , що підтверджується Випискою по рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (особовий рахунок № 26004152112), виданою за період 17.04.2013 р. - 17.04.2013 р.

Позивач наголошує, що, згідно Акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2013 року між позивачем і відповідачем, встановлено, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 991 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 61 коп.

Позивач зазначає, що надсилав 11 листопада 2013 року відповідачу претензію про стягнення заборгованості та збитків, але відповідач не надав позивачу ніякого повідомлення про результати розгляду претензії у встановлені законодавством строки.

За твердженням позивача, станом на 16 грудня 2013 року сума боргу так і складає 16 991 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 61 коп. і ще досі відповідачем не оплачена.

04.03.2014 року за вх.№1137/14 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 16991,61 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 11 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ІНОТЕХ» (надалі - позивач) та Приватним підприємством «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» (надалі - відповідач) було укладено договір № 110113 купівлі-продажу (надалі - Договір), згідно якого позивач (Продавець) зобов'язувався поставити, а відповідач (Покупець) прийняти і оплатити шини автомобільні, бувші у використанні (надалі - Товар), в кількості 200 тн по ціні 280 грн./тн з ПДВ. Відповідно до Договору, передача товару Покупцю здійснюється шляхом відвантаження Товару зі складу Продавця на підставі накладних і товар вважається власністю Покупця з моменту виписки накладної (п.п.3.1., 3.2. Договору).

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання по Договору, а саме: поставив відповідачу Товар у січні 2013 року - на загальну суму 4 535,94 грн., що підтверджується видатковою накладною № 30/01 від 30 січня 2013 року, у лютому 2013 року - на загальну суму 25 591,63 грн., що підтверджується видатковою накладною № 28/02 від 28 лютого 2013 року, у березні 2013 року - на загальну суму 1 399,98 грн., що підтверджується видатковою накладною № 28/03 від 28 березня 2013 року, а товар був прийнятий відповідачем.

Судом встановлено, що відповідачем частково проведено оплату за поставлений Товар, згідно Договору, а саме: 06 лютого 2013 року - 4535, 94 грн., що підтверджується Випискою по рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (особовий рахунок № 26004152112), виданою за період 06.02.2013 р. - 06.02.2013 р.; 17 квітня 2013 року - 10 000 грн. , що підтверджується Випискою по рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (особовий рахунок № 26004152112), виданою за період 17.04.2013 р. - 17.04.2013 р.

04.03.2014 року за вх.№1137/14 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 16991,61 грн.

В підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов'язань останнього, згідно умов Договору, позивачем надана суду Претензія про стягнення заборгованості та збитків выд05.11.2013 року, але відповідач не надав позивачу ніякої відповіді про результати розгляду претензії у встановлені законодавством строки.

Отже, судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 16 991 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 61 коп., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2013 року, що підписаний уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін, та заявою відповідача, в яких він визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, а саме, щодо стягнення основного боргу на суму 16 991 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 61 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивач представив достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, уточнив (зменшив) позовні вимоги, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ІНОТЕХ» (м. Новий Розділ, Львівська обл.) до Приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» (м. Стрий, Львівська обл.) про стягнення 16991,61 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №10 від 21.01.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича, 21, ідент. код 32053949, п/р 26002000195127 в ПАТ «ФІДОБАНТ», МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ІНОТЕХ» (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, пр-т Шевченка, 15-а, ідент. код 20779451, п/р 26004152112 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) заборгованість в розмірі 16 991 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 61 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.03.2014 року