Ухвала

від 26.02.2014 по справі 2а-1750/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року м. Київ К/800/297/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й.,

здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації у Рівненській області (далі - ДПА в Рівненській області) про скасування наказу за касаційною скаргою Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ГУ Міндоходів) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

поновити строк звернення до адміністративного суду;

скасувати наказ ДПА у Рівненській області від 31.03.2005 року №16-ф в частині відміни наказу №42 від 04.03.2005 року, яким встановлювалися надбавки за високі досягнення у праці та за безперервну службу;

зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити за період з 1 квітня 2005 року по 31 серпня 2005 року надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% до окладу грошового утримання та 90 відсотків від грошового забезпечення за безперервну службу.

Посилався на те, що відповідач безпідставно позбавив його права на вказані надбавки, що, в свою чергу, призвело до зменшення розміру пенсії.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано наказ Голови ДПА у Рівненській області від 31.03.2005 року №16-ф в частині відміни наказу №42 від 04.03.2005 року щодо встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% до окладу грошового утримання. Зобов'язано ДПА у Рівненській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% до окладу грошового утримання за період з 1 квітня по 31 серпня 2005 року. У решті в задоволенні позову відмовлено.

Львівський апеляційний адміністративний суд рішенням від 14 листопада 2013 року постанову окружного суду в частині відмови в задоволенні позову скасував та ухвалив нову про задоволення позову. Визнано протиправним і скасовано рішення ДПА у Рівненській області від 31 березня 2005 року №16-ф щодо відміни наказу ДПА у Рівненській області від 4 березня 2005 року №42 про встановлення ОСОБА_2 надбавки за безперервну службу в розмірі 90% грошового забезпечення. Зобов'язано ГУ Міндоходів нарахувати і виплатити позивачу зазначену надбавку за період з 1 квітня 2005 року по 31 липня 2007 року включно. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ГУ Міндоходів, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить скасувати постанову апеляційного суду і ухвалити нову про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що встановлення надбавок є правом, а не обов'язком керівництва.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до положень статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.

Як установлено апеляційним судом, наказом Голови ДПА у Рівненській області від 4 березня 2005 року №42 встановлено з 1 березня 2005 року полковнику податкової міліції ОСОБА_2 наступні надбавки: за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% до окладу грошового забезпечення; за безперервну службу - 90% грошового забезпечення.

Наказом №16-ф від 31 березня 2005 року, який є предметом оскарження, Голова ДПА у Рівненській області відмінив з 1 квітня 2005 року дію наказу №42 від 04.03.2005 року.

Підставою до прийняття такого рішення стали накази ДПА України від 4 лютого 2004 року №71, від 18 березня 2005 року №116.

Скасовуючи зазначений наказ в частині відміни виплати надбавки за безперервну службу, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про його протиправність.

Виплата надбавки за безперервну службу передбачалася указами Президента України від 24 квітня 2003 року №370 «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ за безперервну службу» (далі - Указ №370/2003), від 12 липня 2003 року №595 «Про поширення чинності Указу Президента України від 24 квітня 2003 року №370 на осіб начальницького складу податкової міліції».

За змістом статті 1 Указу №370/2003 Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України надано право встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.

На виконання зазначених указів, Головою ДПА України видано наказ №71 від 4 лютого 2004 року, згідно якого право встановлювати (скасовувати) щомісячні надбавки за безперервну службу особам начальницького складу податкової міліції надано головам ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Саме на час дії цього рішення і був виданий наказ №42.

В подальшому наказом Голови ДПА України від 17 березня 2005 року №115 внесено зміни до наказу №71, відповідно до яких Голова ДПА України залишив за собою право встановлювати (скасовувати) особам начальницького складу податкової міліції за високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну службу. Тобто, з цього часу рішення про встановлення чи скасування щомісячних набавок мав право приймати лише Голова ДПА України, а не голови ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Не дивлячись на відсутність повноважень, Головою ДПА у Рівненській області прийнято наказ №16-ф від 31 березня 2005 року про скасування позивачу надбавки за безперервну службу. Це притому, що в наказі №115 від 17 березня 2005 року чітко зазначалося, що до ДПА України може вноситися лише пропозиція щодо скасування зазначеної надбавки.

Крім того, як вірно зазначено апеляційним судом, згідно пункту 3.4 наказу №71 (в редакції наказу №115) підставою до скасування надбавки за безперервну службу могло бути накладення на працівника дисциплінарного стягнення.

Відповідно до положень указів Президента України №370/2003, №595 від 12 липня 2003 року підставами для встановлення надбавки були наявність необхідного стажу безперервної служби та високі результати у службовій діяльності.

З урахуванням зазначених обставин та норм матеріального права, рішення апеляційного суду є обґрунтованим і законним. Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів Рівненської області відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський