Постанова

від 26.02.2014 по справі 809/531/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. справа № 809/531/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Ясінського Т.І.

представника відповідача: підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" про стягнення податкового боргу в сумі 1 133 044,71 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 12.02.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - позивач, Державна податкова інспекція у Надвірнянському районі) до підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" (далі по тексту - відповідач, підприємство "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди") про стягнення податкового боргу в сумі 1 133 044,71 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, підпункту 5.3.2. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 36, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, відповідачем не сплачено зобов'язання з податку на додану вартість, застосоване податковим повідомлення-рішенням від 02.07.2009 року №0000472301/3 в загальному розмірі 663 279,50 гривень (за основним платежем - 439 469,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 223 810,50 гривень) та з податку на прибуток приватних підприємств, застосоване податковим повідомлення-рішенням від 02.07.2009 року за №0000482301/3 в загальному розмірі 469 765,21 гривень (за основним платежем - 310 923,14 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 158 842,07 гривень), яке визначене позивачем на підставі порушень виявлених актом перевірки №1305/23-25065242 від 18.12.2008 року. Дана сума зобов'язань є узгодженим податковим боргом відповідача, яка станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 1 133 044,71 гривень, і несплачена підприємством "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" до бюджету.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові. Суду пояснив, що податкові повідомлення-рішення за №0000472301/3 і №0000482301/3 від 02.07.2009 року оскаржувалися до суду, однак постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2009 року у справі №2а-1842/09/0970, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року, підприємству "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Від так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких здійснюється стягнення грошових зобов'язань, є узгодженими. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача податковий борг в сумі 1 133 044,71 гривень.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 26.02.2014 року не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 14.02.2014 року повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "фірма вибула" (а.с. 24). Однак, відповідно даних Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача значиться: вул. Данила Галицького, 4-А, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400, (а.с. 17-19), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 20, 22). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.02.2014 року (а.с. 17-19), та взяте на облік Державною податковою інспекцією у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України, а окрема їх частина до 01.01.2011 року нормами Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Закон України "Про систему оподаткування" (на час дії спірних відносин в частині визначення і нарахування грошових зобов'язань, що є предметом стягнення) визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до 01.01.2011 року був спеціальним законом з питань оподаткування. В свою чергу, Податковий кодекс України з 01.01.2011 року врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.3., 9.1.1. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

З приводу податкового боргу з податку на додану вартість і податку на прибуток, визначеного відповідачу податковими повідомлення-рішеннями №0000472301/3 і №0000482301/3 від 02.07.2009 року за наслідками перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Аналогічні норми до 01.01.2011 року містилися в статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Судом встановлено, що 18.12.2008 року позивачем за наслідками проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, складено акт за №1305/23-25065242, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.3.2., 5.3.9. пункту 5.3 статті 5, пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1. пункту 7.3, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с. 12-16).

Із описової частини акту та висновків за наслідками перевірки судом встановлено, що позивачем при здійсненні перевірки дотримання відповідачем податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань з сплати податку на прибуток приватних підприємств правильність визначення валових доходів та валових витрат підприємства здійснювалось у відповідності до положень статей 4, 5 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та на підставі наданих позивачем документів податкового обліку.

Встановлено, що відповідач в порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими встановлено порядок визначення валових доходів, пункту 11.3 статті 11 цього Закону, якими встановлено порядок визначення дати збільшення валового доходу, занизив валовий дохід за півріччя 2008 року на 7 425,28 гривень, не включив до валового доходу 2 кварталі 2008 року 27 000,00 гривень неповерненої поворотної фінансової допомоги; в порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими встановлено порядок ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, занизив приріст балансової вартості запасів за 2007 рік на 167 806,47 гривень, завищив приріст балансової вартості запасів за півріччя 2008 року на 8 408,00 гривень та занизив убуток балансової вартості запасів за півріччя 2008 року на 240 230,28 гривень; в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено вимоги про документальне підтвердження виплат, що включаються до валових витрат, за період з 3 кварталу 2005 року до 2007 року включило витрати у сумі 1 045 729,12 гривень та витрати в сумі 91 697,00 гривень, які не підтверджені відповідними документами.

Визначення платників податку на прибуток підприємств, об'єкт оподаткування, в тому числі визначення суми валових доходів та суми валових витрат підприємства здійснює Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість , то судом встановлено, що під час здійснення позивачем перевірки відповідача виявлено порушення підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 , пункту 4.1 статті 4 , підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не включення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість: за червень 2008 року 9 750,00 гривень податку по отриманому авансу від відділу освіти смт. Ланчин за виконані роботи; за лютий 2008 року 233,00 гривень податку, за березень 2008 року 200,00 гривень, за травень 2008 року 428,00 гривень податку по отриманих від Надвірнянської районної державної адміністрації пільгах та субсидіях; за грудень 2007 року 6 286,00 гривень податку, за червень 2008 року 244,00 гривень податку на додану вартість по отриманій попередній платі за тепло енергію від ПТУ №11 м. Надвірна; за травень 2008 року 232,00 гривні податку по отриманій попередній оплаті за теплоенергію від школи-інтернату міста Надвірна; за травень 2008 року 7 500,00 гривень податку по виконаних роботах. В порушення підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за період з липня 2005 року до лютого 2008 року відповідач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 450 936,00 гривень, який не підтверджений податковими накладними.

Враховуючи порушення, встановлені позивачем у акті перевірки від 18.12.2008 року, позивач за наслідками розгляду скарг відповідача, 07.02.2009 року склав податкові повідомлення-рішення за №0000472301/3 і №0000482301/3, якими визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 663 279,50 гривень (за основним платежем у сумі 439 469,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 223 810,50 гривень), з податку на прибуток в загальному розмірі 469 765,21 гривень (за основним платежем - 310 923,14 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 158 842,07 гривень) (а.с. 9).

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до 01.01.2011 року визначав 2 види узгодження податкового зобов'язання, а саме: самостійне узгодження податкового зобов'язання та апеляційне узгодження податкового зобов'язання.

Як з'ясовано судом відповідачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення в судовому порядку, а тому до спірних правовідносин, які виникли в зв'язку з цим, необхідно застосовувати норми процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, яка включає процедуру адміністративного оскарження (підпункти 5.2.2-5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Відповідно до вимог абзацу 6 підпункту 5.2.4. пункту 5.2 статті 5 коментованого Закону день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

В судовому засіданні встановлено, що в липні 2009 року підприємство "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" розпочало судову процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень за №0000472301/3 і №0000482301/3 від 02.07.2009 року на загальну суму 1 133 004,71 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2009 року у справі №2а-1842/09/0970 відповідачу відмовлено в задоволенні адміністративного позову, яка згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року, набрала законної сили 03.12.2013 року (а.с. 48-50, 6-8).

За змістом вимог частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, в розумінні вимог положень підпункту 5.2.4. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" вказаною вище ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року у справі №14722/10/9104 завершилась процедура розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення в питанні щодо оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача від 02.07.2009 року за №0000472301/3 та за №0000482301/3 у судовому порядку, в тому числі завершилась процедура їх апеляційного узгодження.

Виходячи з того, що сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибутку приватних підприємств стала узгодженою з моменту постановлення Львівським апеляційний адміністративним судом ухвали від 20.11.2013 року, обов'язок сплатити дану суму зобов'язань виник з моменту такого узгодження.

За приписами підпункту 5.3.2. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини які, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої вставлено ці обставини.

Таким чином, у розгляді даної справи не підлягають доказуванню обставини щодо правомірності винесених податкових повідомлення-рішень позивача від 02.07.2009 року за №0000472301/3 і №0000482301/3, так як судовим рішенням у спірних відносинах за участю позивача і відповідача встановлено правомірність нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних (фінансових) санкцій у в загальному розмірі 1 133 044,71 гривень.

Податкові повідомлення-рішення позивача від 02.07.2009 року із грудня 2013 року стали узгодженими, а відтак у відповідача виник обов'язок сплати до бюджету кошти в сумі 1 133 044,71 гривень.

Аналогічний порядок сплати грошових зобов'язань, визначених внаслідок прийняття податкових повідомлення-рішень, регламентований приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, за змістом якого у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічне правове положення до 01.01.2011 року було визначено підпунктом 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як слідує з матеріалів справи Державна податкова інспекція у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, 03.12.2010 року направила на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ю" за №1/118 від 02.12.2010 року. Дана вимога, 06.12.2010 року отримана відповідачем про що свідчить відповідний запис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого містяться в матеріалах справи (а.с. 51). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомлення-рішеннями з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств від 02.07.2009 року; витягами із облікових карток платника податку на додану вартість станом на 25.02.2009 року, 31.12.2011 року, 31.12.2012 року і по податку на прибуток приватних підприємств станом на 25.02.2009 року, 31.12.2010 року, 31.12.2011 року, 31.12.2012 року; податковою вимогою форми "Ю" за №1/118 від 02.12.2010 року; довідкою від 25.02.2014 року за №351/10/09-09-11-018/389, які містяться в матеріалах справи (а.с. 9, 32-35, 36-37, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 31).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначені позивачем податковими повідомлення-рішеннями грошові зобов'язання з податку на додану вартість і по податку на прибуток приватних підприємств, в загальній сумі 1 133 044,71 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 1 133 044,71 гривень у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" податкового боргу в загальній сумі 1 133 044,71 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" (ідентифікаційний код 25065242, вул. Данила Галицького, 4-А, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить підприємству об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство "Бізнес-Центр" Івано-Франківського обласного об'єднання ділових людей "Галицькі газди" в дохід бюджету податковий борг в загальній сумі 1 133 044 (один мільйон сто тридцять три тисячі сорок чотири) гривні 71 копійку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 03.03.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.