Постанова

від 04.03.2014 по справі 801/1330/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2014 року (о 14:54) Справа №801/1330/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Лотакова А.О., представників сторін

від позивача - Лідер Д.В.

від відповідача - Кокорін В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко"

про стягнення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко" (далі - відповідач, товариство), в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 757337,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує самостійно визначені у податковій декларації та нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень грошові зобов'язання з екологічного податку (надходження від розміщення відходів у спеціальних відведених для цього місцях чи на об'єктах) та з податку на додану вартість. Окрім цього, за даними позивача, у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов'язань з екологічного податку та податку на додану вартість податковим органом нарахована пеня. Загалом податковий борг станом на день розгляду справи складає 757337,44 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення предмету позову з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору. Представник позивача також зазначив про відсутність підстав для відкликання адміністративного позову та примирення сторін.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.03.2014, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що контрагенти Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко" не здійснюють оплату послуг, наданих відповідачем, у зв'язку з чим товариство не має необхідних коштів для погашення податкового боргу. Крім того, представник відповідача просив зупинити провадження у справі для надання часу на примирення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімеко» є юридичною особою (ідентифікаційний номер 35651023), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано платником податків у податковому органі, в тому числі є платником податку на додану вартість та екологічного податку.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімеко» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація, згідно зі ст. 49 цього Кодексу подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п.62.1.3. п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.76.1. ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Таким чином, виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, податковий орган має право проводити перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку платників податків та у разі встановлення порушень податкового законодавства - приймає відповідні податкові повідомлення рішення.

Судом встановлено, що податковий борг, про стягнення якого заявлено позов, складає 757337,44 грн., а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 413165,24 грн., в тому числі, за основним платежем - 380179,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32968,40 грн., пеня - 17,11 грн.

- з екологічного податку (надходження від розміщення відходів у спеціальних відведених для цього місцях чи на об'єктах) 344172,20 грн., в тому числі, за основним платежем - 305116,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39055,40 грн.;

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 413165,24 грн., в тому числі, за основним платежем - 380179,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32968,40 грн., пеня - 17,11 грн., суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість:

- № 1300033753 від 12.07.2013 за червень 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 74137,00 грн.;

- № 1300042188 від 20.08.2013 за липень 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72774,00 грн.;

- № 1300043180 від 13.09.2013 за серпень 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 83081,00 грн.;

- № 1300045670 від 14.10.2013 за вересень 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 57831,00 грн.;

- № 1300052052 від 19.11.2013 за жовтень 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 89843,00 грн.

Крім того, відповідачем до податкового органу подано уточнюючий розрахунок №1300042183 від 20.08.2013 за червень 2013 року, яким товариством самостійно збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 р. на 3540,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 177,00 грн., у зв'язку з виправленням помилки.

За даними податкового органу відповідачем частково погашений податковий борг з податку на додану вартість, який складає предмет спору, у сумі 1026,27 грн.

Таким чином, загальна сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з урахуванням часткової сплати складає 380356,73 грн. (74137,00+72774,00+ 83081,00+57831,00+89843,00+3540,00+ 177,00-1026,27).

Отже, судом встановлено, що сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання станом на день розгляду справи відповідачем у повному обсязі не сплачена та складає 380356,73 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку на додану вартість товариства.

Окрім того, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим 06.11.2013 проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість за період квітень-червень 2013 року, за результатами якої складений акт №1052/15.2/35651023.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: порушення граничного терміну сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно визначених платником.(а.с.17)

Згідно з п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі вказаного акта перевірки №1052/15.2/35651023 від 06.11.2013 позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002471502 від 11.11.2013 про збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7448,65 грн. за порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання у сумі 74486,50 грн. (на підставі ст. 126.1 Податкового кодексу України);

- № 0002461502 від 11.11.2013 про збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25342,75 грн. за порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання у сумі 126713,75 грн. (на підставі ст. 126.1 Податкового кодексу України);

Податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженою особою підприємства, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.16).

Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з несвоєчасним погашенням відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість, податковим органом нарахована пеня в розмірі 17,11 гривень.

Відповідно до пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.3.1. п. 129.3. ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно п. 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом перевірені показники облікових карток ТОВ «Сімеко» з податку на прибуток та встановлено, що розрахунок пені на загальну суму 17,11 грн. здійснений вірно.

Таким чином, відповідач станом на час розгляду справи має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 413165,24 грн. (380356,73+7448,65 + 25342,75+17,11).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з екологічного податку (надходження від розміщення відходів у спеціальних відведених для цього місцях чи на об'єктах) 344172,20 грн., в тому числі, за основним платежем - 305116,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39055,40 грн., суд зважає на наступне.

Відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Згідно з п. 250.1. ст. 250 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Пунктом 250.2. ст. 250 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 та підпунктами 240.21.1 і 240.21.3 пункту 240.21 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Судом встановлено, що відповідачем до податкового органу подані податкові декларації з екологічного податку:

- № 1300040375 від 08.08.2013 за 2 квартал 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначені грошові зобов'язання з екологічного податку у сумі 247863,00 грн.;

- № 1300050607 від 07.11.2013 за 3 квартал 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначені грошові зобов'язання з екологічного податку у сумі 221562,00 грн.

За даними податкового органу в рахунок часткового погашення податкового боргу з екологічного податку за вказані податкові періоди відповідачем сплачена сума у розмірі 164308,20 грн.

Таким чином, загальна сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання з екологічного податку, з урахуванням часткової сплати складає 305116,80 грн. (247863,00+221562,00-164308,20).

Вказана сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 305116,80 грн. станом на день розгляду справи відповідачем не сплачена, що підтверджується обліковою карткою платника податку на додану вартість товариства.

Окрім того, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим 02.10.2013 проведено камеральну перевірку своєчасності сплати екологічного податку за період з 21.05.2013 по 02.09.2013, за результатами якої складений акт №467/15.6/35651023.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: порушення граничного терміну сплати грошових зобов'язань з екологічного податку, самостійно визначених платником.(а.с.21)

Згідно з п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі вказаного акта перевірки № 467/15.6/35651023 від 02.10.2013 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000641560 від 15.10.2013 про збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6697,10 грн. за порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання у сумі 66970,98 грн. (на підставі ст. 126.1 Податкового кодексу України);

- № 0000651560 від 15.10.2013 про збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32358,30 грн. за порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання у сумі 161791,50 грн. (на підставі ст. 126.1 Податкового кодексу України);

Податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженою особою підприємства, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.20).

Таким чином, відповідач станом на час розгляду справи має податковий борг з екологічного податку у розмірі 344172,20 грн. (305116,80+32358,30 +6697,10).

З огляду на наведене, відповідач станом на час розгляду справи має податковий борг з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств у розмірі 757337,44 грн. (344172,20 + 413165,24).

Водночас суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову, зокрема, є стягнення з відповідача заборгованості з екологічного податку та податку на додану вартість, нарахованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №0002471502 від 11.11.2013, №0002461502 від 11.11.2013, №0000641560 від 15.10.2013 та №0000651560 від 15.10.2013, то предметом доказування у даній справи мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує встановлення факту сплати заборгованості у добровільному порядку або відсутності такого факту тощо.

Суд зазначає, що відповідачем не надані докази оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, відсутні така інформація за даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», отже в межах вказаної справи не належить перевіряти правомірність нарахування грошових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд вважає неспроможними твердження представника відповідача про наявності перед підприємством заборгованості за надані послуги, що, на думку представника відповідача, виключає можливість стягнення податкового боргу, оскільки зазначена обставина, виходячи з основних принципів податкового законодавства та вимог ст. 67 Конституції України, не звільняє платника податків від обов'язку погашення самостійно визначених та нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань у встановлені діючим податковим законодавством строки.

Щодо посилання представника відповідача на необхідність зупинення провадження у справі у зв'язку з можливістю примирення сторін, то суд зазначає, що згідно з поясненнями представника позивача, який наполягав на задоволенні адміністративного позову, відсутні підстави для примирення сторін та відкликання адміністративного позову.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу, відповідно до пункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом, та несплати в установлені строки.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в порушення ст. 71 КАС України не надані докази сплати суми податкового боргу у встановлений пунктом 57.1., 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України строк, наявність податкового боргу підтверджується обліковими картками відповідача з податку на додану вартість та екологічного податку.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд також зазначає, що Податковим кодексом України встановлено право податкового органу здійснювати стягнення боргу після обов'язкового надіслання податкової вимоги.

Так, відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем з метою стягнення податкового боргу ТОВ «Сімеко» була сформована податкова вимога № 913-15 від 17.07.2013 на суму 281872,24 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим листом, та отримана останнім 25.07.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем податковий борг, що був заявлений в позові, не погашений та виник на підставі прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень та у зв'язку з не сплатою самостійно визначених грошових зобов'язань. При цьому несплата у встановлені строки нарахованих грошових зобов'язань стало підставою для направлення податкової вимоги з метою примусового стягнення вказаного податкового боргу.

Крім того, з моменту виставлення позивачу вимоги № 913-15 від 17.07.2013 на суму 281872,24 грн. відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги відсутні.

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем податковий борг у розмірі 757337,44 гривень, не погашений.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги, що податковий борг у розмірі 757337,44 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, позивачем дотриманий порядок стягнення такого боргу, визначений Податковим кодексом України, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20, ст. 95 Податкового кодексу України вважає необхідним задовольнити адміністративний позов шляхом стягнення з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімеко", податкового боргу у сумі 757337,44 гривень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 160 КАС України постанова оформлена та підписана 11.03.2014.

Керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімеко" (вул. Глінки, Полігон твердих побутових відходів, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95043, код ЄДРПОУ 35651023), податковий борг в сумі 757337,44 гривень (сімсот п'ятдесят сім тисяч триста тридцять сім гривень сорок чотири копійки).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна