Ухвала

від 18.02.2014 по справі 801/10041/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/10041/13-а

18.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/10041/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 05.12.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Промсейс" (вул. Чехова, 8 кв. 84,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Промсейс" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення- задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим №0010652270 від 08.10.2013, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Промсейс" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Чехова, буд. 8, кв. 84, ідентифікаційний код 20695814) судовий збір у розмірі 450,00 грн. (чотириста п'ятдесят гривень).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2013, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 18.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Фірма "Промсейс" з питань взаємовідносин з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» за період березень 2013 р. та відображення їх у податковій звітності, за результатами якої складений акт № 867/22.7/20695814 від 23.09.2013 (а.с. 14 - 24).

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України через завищення податкового кредиту березня 2013 р. на суму 150000 грн., в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на вказану суму.

08.10.2013 на підставі акта № 867/22.7/20695814 від 23.09.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010652270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 225000,00 грн., у тому числі: 150000 грн. за основним платежем та 75000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 12) (з урахуванням адміністративного оскарження).

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2012 між позивачем (орендарем) та ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» (орендодавцем) укладено договір оренди обладнання № 21, предметом якого є надання у строкове платне користування обладнання для геологорозвідувальних робіт згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов зазначеного договору в користування орендарю надано обладнання для геологорозвідувальних робіт в період з 01.12.2012 р. по 28.02.2013 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 1 здачі-приймання наданих послуг від 01.03.2013 р. (а.с. 33).

Вартість наданих послуг згідно вказаного акта склала 900000,00 грн., у тому числі ПДВ - 150000,00 грн. та була частково сплачена позивачем у загальному розмірі 419700,00 грн., про що свідчать платіжні доручення: № 119 від 08.04.2013 р. на суму 168700,00 грн. та № 123 від 18.04.2013 р. на суму 251000,00 грн.

За фактом настання першої з подій (надання послуг, оформлене актом від 01.03.2013 р.) ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» була виписана податкова накладна № 597 на загальну суму з ПДВ 900000,00 грн., ПДВ - 150000,00 грн. Отримання позивачем зазначеної податкової накладної підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за березень 2013 року.

Сума сплаченого ПДВ у загальному розмірі 150000,00 грн. за вказаною накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту березня 2013 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна, визначені п. 201.1 ст. 200 ПКУ.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкова накладна, виписана контрагентом, відповідає вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містить всі необхідні реквізити.

Колегія суддів зазначає, що висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений відповідачем на підставі отриманого акта ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області № 14/20-34-22-01-05/25183042 від 18.07.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р.

Однак, господарські операції позивача з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», про фіктивність яких зазначено відповідачем в акті перевірки № 867/22.7/20695814 від 23.09.2013, були завершені ще 01.03.2013 р. - в момент повернення орендодавцю обладнання, яке знаходилося в тимчасовому користуванні позивача (орендаря), про що свідчить наявний в матеріалах справи акт № 1 здачі-приймання наданих послуг за договором оренди № 21 від 01.11.2012 р. Зазначене вказує, що господарські відносини з оренди обладнання здійснювалися в зовсім інший період, який взагалі не охоплений вищенаведеним актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», через що суд критично ставиться до викладених в ньому висновків, зокрема, щодо виявленого відділом податкової міліції 21.03.2013 р. факту відсутності ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» за податковою адресою.

Посилання податкової інспекції на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди, в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не приймаються судом до уваги, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або надання послуг контрагентом.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеним контрагентом, встановлено, що відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств і організацій України серії АА № 527665 основним видом діяльності ТОВ "Фірма "Промсейс" за КВЕД є 43.13 - розвідувальне буріння.

Тобто, отримання від ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» у платне тимчасове користування обладнання для геологорозвідувальних робіт відповідає видам діяльності ТОВ "Фірма "Промсейс" та пов'язано з господарською діяльністю.

Наявність господарської мети при вчиненні позивачем правочину з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» обумовлено укладеним 25.10.2012 між позивачем (підрядник) та ТОВ «Компанія «Юговостокгаз» (замовник) договором підряду на виконання вишукувальних робіт № 09/12/ЮГВ, предметом якого є виконання комплексних інженерно-геофізичних вишукувань по трасі трубопроводу БК1 Одеського ГМ - МСП4 Голицинського ГКМ.

Отримане позивачем від ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» обладнання для геологорозвідувальних робіт було використано у власній господарській діяльності, зокрема під час виконання підрядних робіт за вищевказаним договором. При цьому, з наданого позивачем акта приймання польових матеріалів від 01.03.2013 р., а також акта здачі-приймання виконаних робіт від 04.03.2013 р. вбачається, що роботи були виконані позивачем в повному обсязі та в межах строку перебування обладнання у користуванні позивача за договором оренди № 21 від 01.11.2012 р.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому завищення позивачем податкового кредиту в березні 2013 року не мало місця.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» через наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 було звернено увагу на наступне: ".вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 у справі № 801/10041/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 у справі № 801/10041/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко