Рішення

від 06.03.2014 по справі 913/194/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 березня 2014 року Справа № 913/194/14

Провадження № 30/913/194/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "УНІКОМБАНК", м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ", м. Луганськ

про визнання частково недійсними положень договору застави майна

Суддя Голенко І.П.

Секретар судового засідання: Бородіна А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача : Федосєєва Т.Ю., довіреність № 7 від 28.01.2014,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "УНІКОМБАНК" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" про визнання частково недійсними положення п. п. 1.3, 1.4 договору застави майна від 26.06.2012, укладеного між ПАТ "УНІКОМБАНК" та ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" в частині визначення балансової та заставної вартості предмета застави, а також про визнання недійсним звіту про оцінку породного відвалу шахти "Енгельсівська", що належить на праві власності ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Амадей 1" станом на 31.05.2010.

Крім того, у позовній заяві міститься клопотання про призначення товарознавчої експертизи рухомого майна - породного відвалу шахти "Енгельсівська", що належить на праві власності ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" об'ємом 3700,0 тис. м 3 , що знаходиться за адресою: Луганська область, Краснодонський район, Енгельсівська селищна рада, проведення якої позивач пропонує доручити експерту Луганського відділення Донецького НДІСЕ, що знаходиться за адресою: 91005, м. Луганськ, 9-й квартал, 5.

Позов мотивований тим, що балансова та заставна вартість предмету застави є завищеними та такими, що не відповідають дійсності. Так, згідно звіту про оцінку породних відвалів при визначені вартості майна оцінювачем було застосовано неправильний метод, а саме - метод доходного підходу, який переслідує інші цілі, ніж визначення справедливої вартості. Викладене суперечить приписам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Позивач у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідав відзивом на позовну заяву б/н від 04.02.2014 та додатковим відзивом б/н від 04.03.2014 заперечив проти позову, посилаючись на те, що відсутні підстави для визнання недійсними п. п. 1.3, 1.4 договору застави майна від 26.06.2012, укладеного між ПАТ "УНІКОМБАНК" та ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" в частині визначення балансової та заставної вартості предмета застави. Крім того, вимоги щодо визнання недійсним звіту про оцінку породного відвалу шахти є безпідставними, а тому відсутня необхідність у призначенні товарознавчої експертизи рухомого майна - породного відвалу шахти «Енгельсівська».

04.03.2014 були присутні представники позивача та відповідача (протокол судового засідання від 04.03.2014). У судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2014. Після перерви у засідання прибув повноважний представник відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представника позивача, оскільки неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

26.06.2012 між Публічним акціонерним товариством «Унікомбанк» (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" (відповідач) укладено кредитний договір № КС-05/2012, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 150000 грн. на період з 26.06.2012 по 25.06.2013, а позичальник зобов'язується використати кредитні кошти на поповнення обігових коштів, повернути отримані в рахунок кредиту кошти не пізніше 25.06.2013 і сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 20 % річних.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за умовами кредитного договору та додаткових угод до нього 26.06.2012 між сторонами було укладено договір застави (далі за текстом - договір застави).

Договором застави забезпечується виконання заставодавцем (відповідачем) зобов'язань, що випливають з кредитного договору № КС-05/2012, укладеного 26.06.2012 між заставодержателем та позичальником, і усіма додатковими угодами до нього, що укладені або будуть укладені в майбутньому.

Предметом застави за даним договором є майно заставодавця, а саме: частина виробничих запасів згідно додатку № 1 до цього договору (п. п. 1.2 п. 1 договору застави).

Згідно з п. п. 1.3 п. 1 договору застави балансова вартість предмету застави станом на 26.06.2012 становить 769957 грн. 65 коп.

Сторони за взаємною згодою оцінюють предмет застави в сумі 769957 грн. 65 коп. (п. п. 1.4 п. 1 договору застави).

Предмет застави належить заставодавцю на правах власності згідно акту прийому-передачі матеріальних активів від 18.06.2010 та залишається у володінні заставодавця (відповідача) (п. п. 1.5, 1.10 п. 1 договору застави).

Відповідно до п. п. 9.6 п. 9 договору сторони свідчать, що зміст цього договору викладений на основі вільного волевиявлення сторін, ними досягнуто згоди щодо всіх умов договору, неузгоджених або таких, що не враховані на момент укладання договору, умов не має.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Інтерес позивача полягає у визнанні спірного договору недійсним через його невідповідність вимогам закону.

Стаття 215 Цивільного кодексу України регулює питання недійсності правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину .

Як встановлено господарським судом, договір застави б/н від 26.06.2012, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Унікомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ", підписаний з боку позивача - заступником голови правління банку Дуня Р.І., який діяв на підставі довіреності б/н від 26.03.2011, та з боку відповідача - Генеральним директором Філіппової Надії Костянтиновною, яка діяла на підставі Статуту підприємства.

Отже, вказані особи мали необхідні повноваження на підписання вказаного договору. Договір скріплений печатками вказаних підприємств.

Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору , згідно якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про заставу» (у редакції, чинній на дату укладання договору застави) у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

У договорі застави б/н від 26.06.2012 сторонами досягнуто згоди по істотним та іншим необхідним умовам договору (предмет договору; розмір та строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також балансова та заставна вартість предмету застави; права та обов'язки сторін; порядок звернення стягнення на предмет застави строк дії договору тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що зміст спірних пунктів договору застави не суперечить вимогам чинного законодавства, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання договору і їх волевиявлення було вільним. Сторонами договору були дотримані вимоги чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині визнання частково недійсними положення п. п. 1.3, 1.4 договору застави майна від 26.06.2012, укладеного між ПАТ "УНІКОМБАНК" та ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" в частині визначення балансової та заставної вартості предмета застави, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання звіту про оцінку породного відвалу шахти "Енгельсівська", що належить на праві власності ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Амадей 1" станом на 31.05.2010, недійсним, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту визначені ст. 16 Цивільного кодексу України, якою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що способом захисту може бути визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

З приводу поняття акту в розумінні ст. 20 Господарського кодексу України викладено правові позиції Верховного Суду України та Вищого господарського суду України. Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні юридичні наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Статтею 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі за текстом - Закон про оцінку майна) визначено, що професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Оціночна діяльність може здійснюватися у формі практичної діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Статтею 3 цього закону визначено, що процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 12 Закону про оцінку майна звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний позивачем звіт про оцінку породного відвалу шахти "Енгельсівська", що належить на праві власності ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ", суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Амадей 1" станом на 31.05.2010, є звітом про оцінку майна у розумінні ст. 12 Закону про оцінку майна, який був виконаний з дотриманням положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Методики оцінки вартості майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.10.2003.

Отже, звіт з оцінки майна не є актом ненормативного характеру в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу, ст. 20 Господарського кодексу України, звіт з оцінки майна не є юридичною формою рішення суб'єкту оціночної діяльності, а є письмовим документом, що носить інформативно-аналітичний характер: описуються база та мета оцінки, містяться розрахунки, аналіз інформації, аналітичні дослідження, за результатом яких готується висновок про ринкову вартість об'єкту оцінки.

На відміну від актів державних чи інших органів, інших суб'єктів, які адресуються визначеному колу суб'єктів (або суб'єкту) звіт з оцінки майна не породжує ніяких прав та обов'язків, бо він не має обов'язкового характеру, а також не тягне безумовно будь-які правові наслідки.

З огляду на зазначене вище, оспорюваний позивачем звіт не є актом іншого органу в розумінні ст. 20 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, клопотання позивача про призначення товарознавчої експертизи рухомого майна - породного відвалу шахти «Енгельсівська», що належить на праві власності ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ", судом відхиляється у зв'язку з безпідставністю.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним звіту про оцінку породного відвалу шахти "Енгельсівська", що належить на праві власності ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Амадей 1" станом на 31.05.2010, підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. п. 5.1 п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволені позову відмовити в частині позовних вимог про визнання частково недійсними положення п. п. 1.3, 1.4 договору застави майна від 26.06.2012, укладеного між ПАТ "УНІКОМБАНК" та ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ" в частині визначення балансової та заставної вартості предмета застави.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним звіту про оцінку породного відвалу шахти "Енгельсівська", що належить на праві власності ТОВ "Муніципальний Резервний (Стабілізаційний) Фонд міста Луганськ", суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Амадей 1" станом на 31.05.2010.

3. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 11.03.2014

Суддя І.П. Голенко