Рішення

від 05.03.2014 по справі 905/123/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.2014 Справа № 905/123/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: Іловайського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Харцизької міської ради, м. Харцизьк

до відповідача: приватного підприємства «Біт-Стайл», м. Донецьк

за участі третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунального підприємства «Проектно-виробниче бюро», м. Харцизьк

про стягнення заборгованості у розмірі 10032,00 гривень

Представники сторін:

Прокурор: Єрьомичева Л.М.

Від позивача: Степчук М.П.

Від відповідача: Бульятов С.В.

Від третьої особи: не з'явився

Іловайський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Харцизької міської ради до приватного підприємства «Біт-Стайл» про стягнення заборгованості у розмірі 10032,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №14 від 01.08.2010р. про надання в користування місць для розташування спеціальних рекламних конструкцій, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість.

Ухвалою від 18.02.2014р. суд залучив до участі у справі у якості особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунальне підприємство «Проектно-виробниче бюро».

Прокурором було надано заяву про залишення позову без розгляду через те, що позивач своєчасно не надав достовірні дані юридичної особи, в інтересах якої повинен бути заявлений позов. Дану заяву було судом розглянуто та відмовлено в її задоволенні через безпідставність.

Третя особа правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В судовому засіданні 05.03.2014р. відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі та надав клопотання про розстрочення виконання рішення на 10 місяців.

Строк розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурор та представники сторін були ознайомлені з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

Рішеннями позивача №110, №111 від 03.03.2010р. відповідачу надано дозвіл на розміщення рекламних засобів (бігбордів) у м. Харцизьку терміном на 5 років по вул. Шалімова на зеленій зоні напроти магазину «Лідер» та по вул. Філатова на виїзді з м. Харцизьк по ліву сторону у заїзному кармані.

На підставі цих рішень, 04.08.2010р. відповідачу було видано дозвіл №5 на розміщення зовнішньої реклами у місцях, зазначених у Рішеннях позивача №110, №111 від 03.03.2010р., зі строком дії з 04.08.2010р. по 03.03.2015р.

01.08.2010р. позивачем та відповідачем укладено договір №114 про надання в користування місць, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади, для розташування спеціальних рекламних конструкцій, відповідно до п.1.1 якого відповідно до рішень №110, 111 позивач надає відповідачу у користування місця, які знаходяться у комунальній власності, за адресами, переліченими у наданих дозволах, з метою розташування в цих місцях спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами та подальшого користування місцями розташування цих конструкцій, а відповідач розміщує в наданих йому позивачем місцях спеціальні конструкції для розміщення зовнішньої реклами та експлуатує встановлені спеціальні конструкції відповідно до визначених законодавством норм та правил.

Договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами та дії протягом строку дії дозволів - до 03.03.2015р. включно (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розмір плати за користування місцями, наданими відповідачу в користування, складає 209 грн. без ПДВ з одного рекламного засобу.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що плата здійснюється відповідачем до 15 числа кожного місяця, протягом усього строку дії договору, починаючи з дати його підписання авансовим платежем: за серпень - до 15 серпня, за вересень - до 15 вересня тощо.

Згідно п. 4.3 договору відповідач вносить плату на розрахунковий рахунок КП «Проектно-виробниче бюро», яке 50% від суми перераховує у місцевий бюджет м. Харцизька.

За таких обставин, прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати платежів за користування місцями для розміщення спеціальних рекламних конструкцій за період з серпня 2010р. по листопад 2013р. включно у розмірі 10032,00 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про рекламу», Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» інших нормативних актів, та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003р. №2067, передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №14 від 01.08.2010р. має ознаки договору найму, адже опосередковує тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності, що зумовлює висновок суду про застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обов'язок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір про надання в користування місць для розташування спеціальних рекламних конструкцій №14 від 01.08.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати платежів за договором №14 від 01.08.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати платежів за період з серпня 2010р. по листопад 2013р. включно, що визнано відповідачем.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, приходить до висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10032,00 гривень.

Враховуючи, що умовами п. 4.3 договору встановлено такий механізм сплати орендних платежів, яким визначено обов'язок відповідача перераховувати орендну плату на рахунок третьої особи - комунального підприємства «Проектно-виробниче бюро», суд вважає, що заборгованість підлягає стягненню на рахунок саме третьої особи.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на десять місяців, суд виходив за наступного.

Приписами ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

В судовому засіданні 05.03.2014р. представник позивача посилався на скрутне фінансове становище підприємства та зазначав про продовження договірних відносин з користування місцями розміщення рекламних конструкцій, у зв'язку з чим просив відстрочити виконання рішення суду.

Враховуючи доводи відповідача та той факт, що ані прокурор, ані позивач проти задоволення даного клопотання відповідача не заперечують, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення на десять місяців.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Іловайського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Харцизької міської ради задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Біт-Стайл» (83001, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 150, код 24801785) на користь комунального підприємства «Проектно-виробниче бюро» (86700, м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87а, код 20364750) заборгованість у розмірі 10032,00 гривень.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості у розмірі 10032,00 гривень на десять місяців шляхом сплати суми заборгованості рівними частками по 1103,20 гривень, починаючи з березня 2014р.

Стягнути з приватного підприємства «Біт-Стайл» (83001, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 150, код 24801785) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1827,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.03.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник