Рішення

від 05.03.2014 по справі 905/540/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.2014 Справа № 905/540/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», м. Вишневе Київської області

до відповідача: приватного підприємства «Володимир», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 93256,14 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Вєтрова М.В. за дов.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства «Володимир» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 93256,14 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було надмірно сплачено грошові кошти в якості компенсації фактично спожитих комунальних послуг, які відповідач до цього часу не повернув, у зв'язку з чим виникли підстави для стягнення безпідставно набутих коштів.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті позивач був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

08.06.2011р. приватним акціонерним товариством «Сільпо Рітейл» (орендодавецем) та позивачем (орендарем) укладено договір оренди №806/2011/2Ар предметом якого є нерухоме майно - нежитлова будівля продовольчого універсаму, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 27/1.

Зі змісту договору оренди вбачається приналежність цього майна орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2011 року.

Згідно з п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, продовольчий універсам, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, буд 27/1 загальною площею 2487,1 кв.м., розташований на земельній ділянці загальною площею 0,3830 га. Нерухоме майно передається орендарю разом з наявним і невід'ємним у ньому обладнанням і устаткуванням. Відповідно до п. 2.1 договору передача майна здійснюється по акту приймання-передачі, протягом трьох календарних днів з моменту підписання даного договору.

Актом приймання-передачі від 17.06.2011р. підтверджується факт передачі майна в оренду.

За п. 6.4 договору орендар самостійно укладає договори з експлуатаційними, енергопостачальними та іншими організаціями на обслуговування, енергопостачання майна та надання комунальних послуг.

Позивач листом від 20.07.2011р. звернувся до відповідача, що був попереднім власником орендованого майна (до укладання договору купівлі-продажу від 08.06.2011 року) з пропозицією проводити компенсацію фактично спожитих комунальних послуг, де просив надсилати щомісячно до 10 числа на адресу позивача рахунки на сплату відшкодування вартості фактично спожитих в попередньому місяці комунальних послуг та узгоджувати акти виконаних робіт (наданих послуг) щодо їх обсягів, до моменту укладання позивачем прямих договорів про надання комунальних послуг з підприємством - постачальником комунальних послуг.

Так, відповідачем було виставлено наступні рахунки за електроенергію на загальну суму 403048,30 гривень: рахунок-фактура №СФ0000012 від 14.07.2011р. на суму 60000,00 гривень, рахунок-фактура №СФ0000015 від 26.07.2011р. на суму 20000,00 гривень, рахунок-фактура №СФ0000019 від 09.08.2011р. на суму 40108,80 гривень, рахунок-фактура №СФ0000025 від 16.09.2011р. на суму 48000,20 гривень, рахунок-фактура №СФ0000030 від 13.10.2011р. на суму 110100,66 гривень, рахунок-фактура №СФ0000035 від 10.11.2011р. на суму 124838,64 гривень.

Дані рахунки були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень: №104540 від 20.07.2011р. на суму 60000,00 гривень, №1115680 від 16.08.2011р. на суму 22000,00 гривень, № 1115681 від 16.08.2011р. на суму 18108,80 гривень, №1155091 від 20.09.2011р. на суму 48000,20 гривень, № 1102628 від 05.08.2011р. на суму 20000,00 гривень, № 1190025 від 18.10.2011р. на суму 110100,66 гривень, № 1224035 від 15.11.2011р. на суму 15899,34 гривень, №1224036 від 15.11.2011р. на суму 108939,30 гривень.

Сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 240370,91 гривень:

- №ОУ-0000025 за липень-серпень 2011р. на суму 9509,51 гривень;

- №ОУ-0000029 за вересень 2011р. на суму 27188,27 гривень;

- №ОУ-0000033 за жовтень 2011р. на суму 116223,41 гривень;

- №ОУ-0000040 за листопад 2011р. на суму 87 449, 72 гривень.

30.11.2011р. позивачем було укладено договір про постачання електричної енергії №11/3942 із публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго».

06.08.2012р. позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою №4443-УРС/07/11, в якому просив перерахувати суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 93257,24 гривень протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

25.11.2013р. сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 69420,15 гривень на підставі заяви позивача №8616/УРС/07-11.

За таких обставин, посилаючись на те, що ним було надлишково сплачено грошові кошти як відшкодування вартості спожитої електроенергії за період липень - листопад 2011 року, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 93256,14 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято пропозицію позивача щодо компенсації останнім витрат на утримання майна, що є предметом договору оренди, зокрема щодо відшкодування витрат з оплати за спожиту електричну енергію, що підтверджується фактичними діями відповідача з виставлення рахунків на оплату та складення сторонами актів наданих послуг.

Зі змісту зобов'язання, що виникло між сторонами вбачається, що відповідачем виставлялися рахунку на авансування витрат на оплату послуг з електрозабезпечення, що має здійснюватися в наступному місяці, а, актами наданих послуг сторони фіксували фактичний об'єм наданих послуг - суми витрат, понесених відповідачем, що мають бути відшкодовані позивачем.

Як встановлено судом, вартість фактично спожитої позивачем електричної енергії становить 240370,91 гривень, в той час як рахунки відповідачем виставлено на суму 403048,30 гривень, які сплачені позивачем в повному обсязі, внаслідок чого утворилася різниця, за рахунок зайво сплачених коштів у розмірі 162677,39 гривень, частина якої була погашена відповідачем шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 69420,15 гривень, тобто відповідачем отримано надмірно грошових коштів на суму 93256,14 гривень.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.177 цього Кодексу.

За змістом наведених положень закону такий вид зобов'язання, як зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.

А отже, кошти, отримані у якості відшкодування витрат, які відповідачем фактично понесені не були, є такими, що набуті за відсутності правових підстав для цього, та можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи, зокрема, акт звіряння та лист відповідача на адресу позивача від 29.10.2013р. № 29/10 сума заборгованості відповідача у розмірі 93256,14 гривень є такою, що доведена належними та допустимими доказами, та враховуючи неповернення відповідачем безпідставно отриманих коштів на вимогу позивача від 06.08.2012р., суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до приватного підприємства «Володимир» задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Володимир» (87516, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 51/32 к. 41, код ЄДРПОУ 13520617) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294926) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 93256,14 гривень, судовий збір у розмірі 1865,12 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.03.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник