Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/24701/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24701/13 24.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Парк"

до "Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва"

про стягнення 161 266,00 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Гончаров В.В. (директор);

від відповідача: Волошина Я.Л. (за довіреністю від 13.01.2014).

В судовому засіданні 24 лютого 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

19.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Парк" до "Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва" про стягнення 161 266,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.01.2014.

У судовому засіданні 20.01.2014 оголошено перерву до 10.02.2014.

У судове засідання, призначене на 10.02.2014, з'явилися представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представником позивача надано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Також, представником відповідача надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Подані клопотання судом задоволені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.0214 продовжено строк розгляду спору на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судове засідання, призначене на 24.02.2014 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2012 між «Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва» (далі за текстом - КП УЗН Подільського району м. Києва) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Парк» (далі за текстом - ТОВ «СП «Парк») було укладено Договір №02-28/8 про закупівлю товарів за державні кошти відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товари - цибулини квіткових культур, з моменту укладання Договору по 31.12.2012 включно, а відповідач - прийняти та оплатити такі товари.

Позивач зазначає, що 03.08.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено зміни щодо здійснення розрахунків, а також строку дії Договору.

Позивач наголошує на тому, що 17.10.2012 ТОВ «СП «Парк» було поставлено відповідачу товар на загальну суму 157 890,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною №4 від 17.10.2012.

На момент звернення до суду відповідач не здійснив розрахунок за поставлений йому товар, обов'язки за Договором не виконав.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти: основний борг у сумі 157 890,00 грн.; інфляційне збільшення у сумі 157,89 грн.; 3% річних у сумі 3 218,36 грн.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, в якому останній зазначає, що не заперечує щодо укладення мирової угоди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2012 між КП УЗН Подільського району м. Києва (Замовник) та ТОВ «СП «Парк» (Учасник) було укладено Договір №02-28/8 про закупівлю товарів за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1. Договору учасник зобов'язується поставити замовникові товари, зазначені у п. 1.2. цього Договору, з моменту отримання письмових заявок замовника за адресами зазначеними в заявках, які будуть подаватись ним (Замовником) згідно його виробничих потреб з моменту укладання договору по 31 грудня 2012 року включно, а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином Договір №02-28/8 про закупівлю товарів за державні кошти від 14.08.2012 за своєю правовою природою є договором поставки.

Пунктом 4.1. вказаного Договору передбачено, що замовник здійснює розрахунки з учасником в національній валюті України шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок учасника за товар протягом 5 (п'яти) календарних днів після постачання кожної окремої партії товару. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок учасника.

Згідно з п.4.1.2 Договору розрахунки між сторонами за цим Договором по кожній поставці продукції здійснюються на підставі видаткової накладної, яка оформлюється актом прийому-передачі товару.

У відповідності до п.6.1.1. Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар в строки зазначені в п.4.1. та п.п.4.1.1.

Пунктом 7.1. Договору сторони домовились про те, що у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої п.4.1.1. Договору змінено та викладено в наступній редакції: « Остаточні розрахунки між сторонами повинні бути здійснені до кінця строку дії Договору. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки між сторонами здійснюються за кошти відповідача від господарської діяльності підприємства». Також цією Додатковою угодою п.10.1. було викладено наступним чином: «Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 01.04.2013 включно».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар (цибулини тюльпанів - 30 300 шт., цибулини нарцисів - 5 000 шт., цибулини крокуса - 7 000 шт.) на загальну суму 157 890,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною №4 від 17.10.2012.

Так, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Видатковою накладною №4 від 17.10.2012 засвідчено факт одержання покупцем - Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва від постачальника - ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Парк" товару по Договору №02-28/8 від 14.08.2012, асортимент, кількість та вартість якого відповідають п.1.2 Договору та умовам Додатку №1 до Договору.

Враховуючи наведене, відсутність передбаченого п.4.1.2 Договору акту приймання-передачі щодо вказаного товару не спростовує факту прийняття відповідачем поставленого позивачем товару у відповідності до умов Договору.

Таким чином, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови Договору. Однак відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 157 890,00 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на час розгляду справи докази сплати відповідачем заборгованості за Договором відсутні.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором про закупівлю товарів за державні кошти у розмірі 157 890,00 грн. підлягають задоволенню.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 3 218,36 грн. та інфляційних втрат у сумі 157,89 грн. перевірено судом та встановлено, що вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: стягнення основного боргу у сумі 157 890,00 грн.; інфляційне збільшення у сумі 157,89 грн.; 3% річних у сумі 3 218,36 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 230,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Парк" задовольнити повністю.

2. Стягнути з "Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва" (04080, м. Київ, вул. Дмитрівська, 16-а, б/р 35431001001047 в ГУДКСУ в м. Києві, код банку 820019, ЄДРПОУ 03359701) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Парк" (08330, Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Леніна, 127, р/р 26000320272 в «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 37417022) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг у сумі 157 890,00 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто гривень 00 копійок), інфляційне збільшення у сумі 157,89 грн. (сто п'ятдесят сім гривень 89 копійок), 3% річних у сумі 3 218,36 грн. (три тисячі двісті вісімнадцять гривень 36 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 230,00 грн. (три тисячі двісті тридцять гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало