Рішення

від 05.03.2014 по справі 915/2270/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 915/2270/13

м. Миколаїв

за позовом: Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" (54052, м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 170) код 19290012

до відповідача: Приватного підприємства "Техстрой-99" (54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 101), код 24054153

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 42-а), код 22440610

про: стягнення 25133 грн. 04 коп. збитків.

суддя В.Д. Фролов

за участю представників сторін

від позивача: Чурай Г.В., довіреність № 06 від 02.01.2014 р.

від відповідача: Гутиря М.М., довіреність від 26.12.2013 р.

від третьої особи: Бакаєва Д.В., довіреність № 14-13-20-14/10 від 08.01.2014 р.

Державне підприємство (ДП) "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ПП "Техстрой-99" (далі-Відповідач) про стягнення збитків в сумі 25133 грн. 04 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками перевірки Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області фінансово-господарської діяльності Позивача, встановлено завищення вартості робіт за договорами підряду від 04.04.2011 р. № 63 та від 25.11.2011 р. № 299, укладеними між Позивачем та Відповідачем та виконаних повністю у двосторонньому порядку.

Ухвалою суду від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.01.2014 р.

У судовому засіданні 08.01.2014 р. оголошено перерву до 10.01.2014 р.

У судовому засіданні 10.01.2014 р. оголошено перерву до 12.02.2014 р.

У судовому засідання 12.02.2014 р. оголошено перерву до 19.02.2014 р.

У судовому засіданні 19.02.2014 р. оголошено перерву до 05.03.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив:

Між Державним підприємством "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" (далі - замовник) та Приватним підприємством "Техстрой-99" (далі - підрядник) укладено договори підряду від 25.11.2011 № 299 та від 04.04.2011 р. № 63 (далі - Договори), за умовами яких підрядник зобов'язався в установлений Договорами строк виконати роботи по установці метало пластикових виробів в складах №6 та № 4 СМП "Октябрьск" , а замовник прийняти виконанні роботи і оплатити встановлену в договорах ціну.(пункти 1.1. Договорів). .

Договори є договорами будівельного підряду, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктами 1.2. Договорів сторонами встановлено, що ціна Договору № 63 від 04.04.2011 р. є динамічною і становить 231890 грн. та Договору № 299 від 25.11.2011 р. є динамічною і становить 286801 грн.

Згідно ч. 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт.

Акти виконаних робіт за Договорами є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.

До матеріалів справи залучено копії Актів приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на суму 195468 грн. та грудень 2011 року на суму 286801 грн., які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печаками підприємств.

На підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт, позивачем роботи повністю оплачені, що підтверджується копіями платіжних доручень від 08.04.2011 р. № 785 на суму 115945 грн., від 16.05.2011 р. № 785 на суму 79523 грн., від 29.11.2011 р. № 785 на суму 188394 грн. 50 коп., від 23.12.2011 р. № 306 на суму 98406 грн. 50 коп. (а.с. 42-45) та відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної фінансової інспекції Миколаївської області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "СМП "Октябрськ" за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт ревізії від 18.09.2013 № 14-24/46, який містить, зокрема, висновки про завищення вартості виконаних робіт за Договорами на суму 25134 грн. Такі висновки зроблено з огляду на те, що комісією в ході обстеження Акту приймання виконаних підрядних робіт факт порушення ресурсних норм. За результатами проведеного перерахунку, з урахуванням виявлених порушень, встановлено завищення вартості робіт на 25134 грн.

На підставі зазначеного акта ревізії позивач заявив позов про стягнення з відповідача 25133 грн. 04 коп. збитків, завданих відповідачем внаслідок завищення вартості виконих робіт за Договорами.

До матеріали справи залучено претензію позивача від 07.11.2013 №18/01-2/1485, що адресована відповідачу щодо повернення 25134 грн.

З огляду на матеріали справи, пояснення представників сторін та вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлений договором або законом. Зміна ціни договору після його виконання не допускається.

Згідно частини 3 статті 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до частини 2 статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

За змістом статей 179, 193, 202 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору, вимог законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання припиняється після його належного виконання.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, невиконання господарського зобов'язання є підставою господарсько-правової відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, які ґрунтуються на договорі підряду, зобов'язання сторонами виконані повністю і без будь-яких взаємних зауважень і претензій, отже, підстави для покладення на відповідача відповідальності за їх порушення відсутні.

Оцінюючи твердження позивача, які викладені у позовній заяві, що у зв'язку із завищенням вартості виконаних робіт позивачу завдано збитків, судом враховано наступне.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Суд звертає увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність особи, що завдала збитків є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якого із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Доводи позивача про те, що протиправна поведінка та вина відповідача полягає у завищенні вартості виконаних підрядних робіт внаслідок внесення недостовірних даних до актів виконаних робіт з будівництва, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 3 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Суд відзначає, що зазначені позивачем обставини не є недоліками, які не могли бути виявлені. При цьому, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться належні докази виконання відповідачем умов договорів, а саме - Акти виконаних робіт, що підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін без зауважень. До того ж, виконані відповідачем підрядні роботи оплачені позивачем у повному обсязі.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не доведено того, що завищення вартості виконаних робіт відбулося внаслідок протиправних дій відповідача, адже вартість робіт визначена згідно погодженого позивачем твердого кошторису та встановлена у двосторонньому договорі. Наведені обставини свідчать про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 18.09.2013 р. № 14-24/46, який покладений в основу обґрунтування позовних вимог, не є підставою для стягення збитків з відповідача, оскільки відносини між сторонами щодо розрахунків регулюються умовами спірного договору та законодавством України, яке регулює дані господарські відносини.

Разом з тим, дослідивши вказаний акт ревізії фінансово-господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 323 Господарського кодексу України договори підряду на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

На момент виникнення спірних правовідносин сторін та на даний час чинними є Загальні умови укладання та виконання договорів в капітальному будівництві (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 601 (601-2009-п) від 17.06.2009, № 1390 (1390-2011-п) від 28.12.2011) (далі - Загальні умови), які є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (пункт 2).

Положеннями пункту 100 Загальних умов, що містяться у розділі "Проведення розрахунків за виконані роботи", встановлено, що у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

З наведеного слідує, що коригування суми оплати з підстав завищення обсягів виконаних підрядних робіт у межах відповідних господарсько-правових відносин є правом, а не обов'язком замовника, і таке коригування має бути проведено за участю підрядника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у даному випадку позивачем прийнято виконані відповідачем роботи без зауважень, на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт здійснено повну оплату робіт. Будь-які дії щодо коригування суми оплати за участю підрядника позивачем в установленому порядку не вчинялись.

Акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 18.09.2013 № 14-24/46 не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти. Так, згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

Отже, складений Державною фінансовою інспекцією Миколаївської області акт ревізії не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за Договорами та спричинення збитків позивачу, висновками акта зафіксовано порушення фінансової дисципліни саме позивачем, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, у тому числі, і в частині завищення вартості виконаних підрядних робіт. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами ні факту неправомірного заподіяння відповідачем шкоди, ані факту порушення відповідачем договірного зобов'язання для відшкодування завданих цим збитків у розумінні статті 224 Господарського кодексу України, натомість, судом встановлено повне двостороннє виконання сторонами зобов'язань за Договором, з огляду на що, суд вважає вимоги позивача безпідставними і необґрунтованими.

Судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 1 720,50 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

У судовому засіданні 05.03.2014 оголошено Вступну та Резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Суддя В.Д. Фролов