Постанова

від 07.04.2009 по справі 34/132-08-2502

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/132-08-2502

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" квітня 2009 р. Справа № 34/132-08-2502

   Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від Міністерства транспорту та зв'язку України: Шинкаренко Ю.В. –за дорученням

від Одеської міської ради: не з'явився

від КП „ОМБТІ”: не з'явився

від Одеської залізниці: Карпенко І.В. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 2 лютого 2009 року                    

у справі № 34/132-08-2502                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ

до:

- Одеської міської ради, м. Одеса;

- Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”, м. Одеса;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської залізниці, м. Одеса

про визнання права власності

                                                           В С Т А Н О В И Л А:

   12.06.2008 р. Міністерство транспорту та зв'язку України (далі Міністерство) з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Одеської залізниці (далі Залізниця) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі Рада) та Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” (далі МБТІ) про визнання за державою України в особі Міністерства право державної власності на об'єкт нерухомого майна –нежитлове приміщення загальною площею 306,7 кв. м., що розташоване за адресою: м.  Одеса, станція Одеса-Товарна та перебуває у повному господарському віданні Залізниці і знаходиться на земельній ділянці площею 377,06 га переданій останній в постійне користування відповідно до Державного акта № І-ОД 000301.

   Позовні вимоги мотивовані втратою документів, що засвідчують право власності на спірне майно.

   Розгляд справи неодноразово відкладався та строк її вирішення продовжувався.   

   Судом неодноразово у сторін витребувались додаткові матеріали та документи.

   В судовому засіданні 02.02.2009 р. представник Міністерства звернувся до суду із заявою про припинення провадження у справі в частині його позовних вимог до МБТІ, у зв'язку з відсутністю предмета спору.    

   Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2009 р. (головуюча: Фаєр Ю.Г., судді: Цісельський О.В. та Петренко Н. Д.) провадження у справі в частині позовних вимог Міністерства до МБТІ припинено, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а позовні вимоги Міністерства до Ради про визнання право власності –залишені без розгляду.

   Ухвала мотивована тим, що відмова Міністерства від своїх позовних вимог до МБТІ не суперечить законодавству України та між зазначеними особами відсутній предмет спору, а тому ця відмова приймається судом, внаслідок чого провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

   Оскільки, Міністерство без поважних причин не надало витребувані судом матеріали необхідні для вирішення спору, а саме: уточнення індивідуальних характеристик спірного майна; доказів звернення Міністерства до Ради за реалізацією права держави на спірне майно; актів прийняття в експлуатацію державною комісією спірних приміщень; висновків компетентних органів про стан спірного майна з огляду на існуючі протипожежні, санітарні, будівельні норми та стандарти; доказів будівництва спірного об'єкту за державні кошти; проектно-кошторисної та дозвільної документації на спірні об'єкти, то позовна заява Міністерства до Ради про визнання права власності підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

В апеляційній скарзі Міністерство просить ухвалу суду першої інстанції в частині залишення його позовних вимог до Ради без розгляду –скасувати, оскільки вона, в цій частині, прийнята без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушенням норм процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким вирішити спір по-суті та задовольнити його позовні вимоги до Ради в повному обсязі.

   В судовому засіданні представники Міністерства та Залізниці просили ухвалу в названій частині скасувати, а справу, в цій частині, передати на розгляд господарського суду Одеської області.

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

   Рада та МБТІ були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але їх представники в судове засідання не з'явились та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.             

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а п. 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали скасуванню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи, відмова Міністерства від своїх позовних вимог до МБТІ не суперечить законодавству України, оскільки між зазначеними особами дійсно відсутній предмет спору. Тому суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог п.11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинив провадження у справі в цій частині. Судова ухвала, в цій частині, є обґрунтованою та законною, внаслідок чого не оскаржена сторонами у справі та 3-ю особою.

   Залишаючи позовні вимоги Міністерства до Ради про визнання право власності на нежитлове приміщення загальною площею 306,7 кв. м., що розташоване за адресою: м.  Одеса, станція Одеса-Товарна без розгляду, місцевий суд послався на те що Міністерство без поважних причин не надало витребувані судом матеріали необхідні для вирішення спору, а саме: уточнення індивідуальних характеристик спірного майна; доказів звернення Міністерства до Ради за реалізацією права держави на спірне майно; актів прийняття в експлуатацію державною комісією спірних приміщень; висновків компетентних органів про стан спірного майна з огляду на існуючі протипожежні, санітарні, будівельні норми та стандарти; доказів будівництва спірного об'єкту за державні кошти; проектно-кошторисної та дозвільної документації на спірні об'єкти.

   З такими доводами суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки в позовній заяві Міністерство в обґрунтування своїх вимог послалось на ст. 392 ЦК України, яка передбачає можливість звернення власника до суду з позовом про визнання права власності не тільки у разі оспорювання чи невизнання цього права іншою особою, але й у разі втрати документа, який засвідчує право власності, тому вважати, що позов нормативно необґрунтований позивачем –неможливо.

   В позовній заяві Міністерством зазначено, що будівництво спірного об'єкту здійснювалось Залізницею самостійно за рахунок державних коштів. Об'єкт введений в експлуатацію, однак акти про введення його в експлуатацію та інші документи не збереглися, у зв'язку з давністю його будівництва.

   Наведені обставини унеможливлювали виконання позивачем вимог суду щодо надання актів прийняття в експлуатацію державною комісією спірних приміщень; проектно-кошторисної та дозвільної документації на спірні об'єкти, у зв'язку з їх відсутністю про що суду було відомо з тексту позовної заяви.

   Вимоги суду щодо уточнення позивачем індивідуальних характеристик спірного майна є безпідставними, оскільки останнім до матеріалів справи наданий технічний паспорт, виготовлений МБТІ, в якому зазначені всі індивідуальні характеристики спірного об'єкту.     

  Стан спірного майна з огляду на існуючі протипожежні, санітарні, будівельні норми та стандарти ніяким чином не впливає на вирішення судом спору по суті, оскільки в позові мова йде про визнання права власності на спірний об'єкт незалежно від його технічного стану.

   Оскільки, позов поданий Міністерством з мотиву відсутності (втрати) правовстановлюючих документів на підставі ст. 392 ЦК України, яка не передбачає обов'язкового попереднього звернення до органу єдиної системи реєстрації речових прав та їх обмежень ( у даному випадку МБТІ) чи до органу місцевого самоврядування (у даному випадку Рада) перед зверненням власника до суду з позовом про визнання права власності, то залишення позову без розгляду, у зв'язку з не наданням доказів звернення Міністерства до Ради за реалізацією права держави на спірне майно, є необґрунтованим та безпідставним.

   Питання будівництва спірного об'єкту нерухомості за державні кошти або за рахунок інших джерел фінансування підлягає вирішенню в процесі розгляду справи судом по суті, в залежності від наданих учасниками процесу належних та допустимих доказів. Недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами є підставою для відмови у позові та не може бути підставою для залишення позовних вимог без розгляду.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції, після спливу 7 місяців та 20 днів з моменту порушення провадження у справі та призначення її до розгляду по суті, були відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду з вищенаведених мотивів, у зв'язку з чим п. 2 оскарженої ухвали про залишення без розгляду позовної заяви Міністерства до Ради про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 306,7 кв. м., що розташоване за адресою: м.  Одеса, станція Одеса-Товарна, підлягає скасуванню.

   Згідно ч. 4 ст. 106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.    

                       Керуючись ст. ст. 99, 101–106 ГПК України, колегія суддів, –

                                                     П О С Т А Н О В И Л А:

   Апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ –задовольнити.

   Пункт другий резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 02.02.2009 року у справі № 34/132-08-2502 про залишення без розгляду позовної заяви Міністерства транспорту та зв'язку України до Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 306,7 кв. м., що розташоване за адресою: м.  Одеса, станція Одеса-Товарна  –скасувати, а справу, в цій частині, передати на розгляд господарського суду Одеської області.

   В решті частині ухвалу господарського суду Одеської області від 02.02.2009 року у справі № 34/132-08-2502 –залишити без змін.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

            Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 08.04.2009 р.