Рішення

від 04.03.2014 по справі 906/1893/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" березня 2014 р. Справа № 906/1893/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Хаванської Н.В. - представника за довіреністю №203

від 22.08.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (м.Малин)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (м.Житомир)

про стягнення 6500,00 грн.

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням позивача, відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" про стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 6500,00грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" направляло відповідачу претензію про виконання обов'язків за договором та, в подальшому, вимогу про повернення 6500,00грн. попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.12.2013р. позовну заяву ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 16.01.2014р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.01.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Кравець С.Г. 04.02.2014р. у відрядженні, судове засідання для розгляду справи призначено на 06.02.2014р.

Зважаючи на заявлені відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, позивачем клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи, ухвалою від 06.02.2014р. господарський суд продовжив строк вирішення спору, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 04.03.2014р.

На адресу господарського суду Житомирської області 26.02.2014р. від позивача надійшли письмові пояснення №469 від 24.02.2014р. по справі (а.с.138-139).

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2014р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Вказала, що у зв'язку з невиконанням відповідачем третього етапу робіт визначеного умовами укладеного між сторонами договору №ДГ-0000019 від 07.06.2012р. (неотримання ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря) позивач неодноразово надсилав відповідачу листи про повернення коштів у сумі 6500,00грн., тим самим ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" фактично відмовилось від договору та вимагало повернення суми попередньої оплати в розмірі 6500,00грн. за невиконання третього етапу робіт. Вказала, що станом на 04.03.2014р. у ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" рахується заборгованість в сумі 6500,00грн. у зв'язку з неповерненням відповідачем коштів попередньої оплати.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 04.03.2014р. не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надав. На адресу господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання від 03.03.2014р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні за станом свого здоров'я (а.с.141).

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечила, посилається на те, що відповідач недобросовісно користується наданими йому правами та умисно затягує розгляд справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, за змістом наведених положень, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

При цьому, слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

При цьому, суд звертає увагу, що про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України).

Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.

Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн".

Слід зазначити, що за клопотанням відповідача господарський суд вже відкладав розгляд справи.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд наголошує, що відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків встановлених статтею 69 цього Кодексу. Строк розгляду спору у даній справі, з урахуванням його продовження ухвалою від 06.02.2014р. у відповідності із ч.3 ст.69 ГПК України, спливає 07.03.2014р. (позовна заява надійшла до суду 20.12.2013р.), а тому відкладення розгляду справи в межах зазначених процесуальних строків, з належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи, з огляду на строки пересилання поштової кореспонденції, не є можливим.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що поважність неявки відповідача в судове засідання 04.03.2014р. не підтверджена документально, підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не вбачається; у його задоволенні суд відмовляє.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання останнім письмового відзиву, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (відповідач/виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (позивач/замовник) укладено договір №ДГ-0000019, згідно з п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець, який має реєстраційне свідоцтво Мінприроди України №392 від 17.11.2008р., бере на себе зобов'язання власними та залученими силами та засобами виконати у відповідності до умов цього договору роботи по розробці документації, у якій обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в територіальному управлінні ОНПС для ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (далі - роботи, а.с.7-10).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

У п.1.2 договору сторони обумовили, що науково-технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що є предметом даного договору, визначаються супроводжувальними документами замовника.

Відповідно до п.1.3 договору, виконавець зобов'язується по закінченню роботи надати замовнику: узгоджений та затверджений звіт по проведеній роботі терміном дії не менше п'яти років.

Пунктом 1.4 договору сторони встановили, що термін здачі виконавцем замовнику робіт по договору в цілому - 31.08.2012.

Загальна вартість робіт згідно з п.1.1 складає 38000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 6333,33грн. (п.2.1 договору).

Згідно з п.2.5 договору, оплата виконаних робіт проводиться в три етапи: перший етап - передоплата 40% протягом 10 банківських днів з дати підписання договору; другий етап - 30% - після оформлення та видачі погоджень органами санітарно-епідеміологічного контролю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в територіальному управлінні ОНПС ; третій етап - 30% - після оформлення та підписання сторонами акту виконаних робіт (далі - Акт).

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що передача замовнику, оформленої у встановленому порядку документації, здійснюється за супроводжувальними документами виконавця.

Згідно з п.3.2 договору, по завершенні робіт, передбачених в п.1.1 цього договору, виконавець подає замовнику акт.

Відповідно до п.4.2. договору, після повного завершення виконання робіт виконавець зобов'язаний надати замовнику заключний звіт за результатами виконаних робіт у повному обсязі та акт.

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що у випадку припинення робіт з ініціативи замовника в односторонньому порядку виконавцю оплачуються фактично понесені витрати. В цьому випадку сторонами складається двосторонній акт, який підлягає оплаті замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання такого акту сторонами.

Цей договір діє до 31.08.2012р. Закінчення строку договору не звільняє виконавця та замовника від виконання своїх зобов'язань, а також від відповідальності за невиконання або неналежне їх виконання за цим договором (п.6.2 договору).

В подальшому, 29.08.2012р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору №ДГ-0000019, відповідно до якої пункт 6.2 договору викладено в наступній редакції: "Цей договір діє до 01.11.2012р. Закінчення строку договору не звільняє виконавця та замовника від виконання своїх зобов'язань, а також від відповідальності за невиконання або неналежне виконання за цим договором" (а.с.18).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № ДГ-0000019 від 07.06.2012р., позивачем 18.06.2012р. перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 15200,00грн. (40% від загальної вартості робіт; перший етап) та 11.09.2012р. в сумі 11400,00грн. (30% від загальної вартості робіт; другий етап), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №9512 від 18.06.2012р. та №10219 від 11.09.2012р. (а.с.23,20).

В свою чергу, відповідачем роботи по розробці документації у якій обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" виконані на суму 26600,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 01.11.2013р. та №ОУ-0000015 від 01.11.2013р., відповідно до яких відповідачем виконано, а позивачем прийнято такі роботи (послуги):

- оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на суму 15200,00грн.,

- оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на суму 11400,00грн. Вказані акти, підписані сторонами без зауважень (а.с.61,62).

В подальшому, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000094 від 20.11.2012р. (а.с.18), ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" 22.11.2012р. перерахувло ТОВ "Житомирекопроект" грошові кошти в сумі 6500,00грн. в якості часткової попередньої оплати за оформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що підтверджується платіжним дорученням №10840 від 22.11.2012р. (а.с.17).

У позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у зв'язку з чим ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" направляло відповідачу вимогу про виконання обов'язків за договором та, в подальшому, неодноразово вимоги про повернення суми попередньої оплати в розмірі 6500,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" у грудні 2012 року направило ТОВ "Житомирекопроект" листа вих.№ 3745, в якому просило відповідача виконати свої зобов'язання, передбачені договором №ДГ-0000019 від 07.06.2012р., а саме: надати товариству дозвіл або письмову інформацію про причини невиконання умов договору (а.с.12).

У листі від №3 від 10.01.2013р. відповідача повідомив позивачу наступне:

- протягом двох тижнів товариство зобов'язується отримати позитивне заключення Мінприроди України щодо документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн". Після провести заключний етап погоджень в Управлінні охорони навколишнього середовища в Житомирській області;

- у зв'язку з не виконанням умов договору № ДГ-0000019 від 07 червня 2012р. виконавцем, товариство бере на себе зобов'язання виплатити штрафні санкції пов'язані з несвоєчасним виконанням умов договору;

- у випадку неможливості виконання умов договору ТОВ "Житомирекопроект" зобов'язується повернути замовнику виготовлену науково-технічну документацію з усіма отриманими довідками та заключеннями, які будуть необхідні при самостійному проведенні входжень в Мінприроди України та Управлінні Охорони Навколишнього середовища в Житомирській області: 2 екз. матеріалів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів ЗР в атмосферне повітря, 2 екз. інвентаризацій викидів ЗР в атмосферне повітря, позитивний висновок СЕС, довідка з ГідроМет, матеріали Поліськгеодезкартографії, Звіт про визначення центроїду проммайданчику, сформовані XML-файли, які є обов'язковим додатком до проектної документації (а.с.13).

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором №ДГ-0000019 від 07.06.2012р. у повному обсязі не виконав, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" в обумовлений договором строк - до 01.11.2012р. не передав. В матеріалах справи відсутні заключний звіт ТОВ "Житомирекопроект" за результатами виконаних робіт у повному обсязі та акт виконаних робіт на загальну суму 38000,00грн., підписання яких передбачено умовами п.1.3, 4.2 договору.

У зв'язку з невиконанням відповідачем у повному обсязі робіт за договором №ДГ-0000019 від 07.06.2012р., ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" у лютому та квітні 2013 року зверталось до ТОВ "Житомирекопроект" з листами про повернення коштів у сумі 6500,00грн. (а.с.14,15) та претензією №2036 від 17.10.2013р. з вимогою про повернення 6500,00грн. попередньої оплати (а.с.25, докази отримання відповідачем - а.с.26).

Однак, відповідач відповіді на зазначені листи та вимогу позивача не надав, грошових коштів в сумі 6500,00грн. не повернув, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору, оскільки отримавши від позивача грошові кошти на загальну суму 26600,00грн. за перший та другий етапи робіт, згідно п.2.5 договору, а також суму часткової попередньої оплати в розмірі 6500,00грн. за третій етап робіт, відповідач не здійснив в обумовлений сторонами строк дій по отриманню дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у повному обсязі (заключного етапу робіт). Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт виконання відповідачем робіт за договором №ДГ-0000019 від 07.06.2012р. в частині надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та надання позивачу заключного звіту за результатами виконаних робіт у повному обсязі, підписаного між сторонами акту прийому-передачі робіт на загальну суму 38000,00грн.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 2 ст.849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача з претензію №2036, згідно якої у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, просив повернути 6500,00грн. переплати, перерахованої ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" в якості часткової оплати третього етапу робіт, згідно договору №ДГ-0000019 від 07.06.2012р. (а.с.25-26), що свідчить про фактичну відмову позивача від договору в частині виконання відповідачем робіт щодо надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн".

Зважаючи на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт за договором №ДГ-0000019 від 07.06.2012р. щодо надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ПАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (третій етап робіт) не виконав, враховуючи умови укладеного між сторонами договору та вищезазначені приписи чинного законодавства, господарський суд вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для відмови позивача від договору №ДГ-0000019 від 07.06.2012р. в частині виконання відповідачем третього етапу робіт, відповідно до вимог ст.615, ст.651, ч.2 ст.849 ЦК України та умов договору.

Згідно ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, внаслідок фактичної відмови позивача від договору №ДГ-0000019 від 07.06.2012р. він вважається розірваним і внаслідок його розірвання зобов'язання сторін за договором припиняються.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки внаслідок відмови позивача від договору №ДГ-0000019 від 07.06.2012р. в частині виконання третього етапу робіт зобов'язання за договором в цій частині припинились, відпала й правова підстава, на якій було позивачем перераховано відповідачу передоплату у розмірі 6500,00грн.

Таким чином, після отримання письмової вимоги від позивача (претензія №2036 від 17.10.2013р.), відповідач зобов'язаний повернути кошти позивача, оскільки після одержання від позивача вказаної вимоги, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем у вигляді повернення коштів попередньої оплати.

Станом на час вирішення спору попередня оплата за договором №ДГ-0000019 від 07.06.2012р. в сумі 6500,00грн. відповідачем не повернута, що підтверджується довідкою позивача №96 від 06.02.2014р. (а.с.76).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 6500,00грн., в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо). Не наведено відповідачем і підстав для збереження у себе перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 6500,00грн.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 6500,00грн. попередньої оплати.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 530, 598, 610-612, 615, 626-628, 651, 653, 837, 849, 1212 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (10014, м.Житомир, вул. Рильського, 9, офіс 507А, ідентифікаційний код 36072368) на користь Публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (11602, м.Малин, вул.Приходька, 66, ідентифікаційний код 00278735)

- 6500,00грн. попередньої оплати;

- 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.03.14

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)