Рішення

від 26.02.2014 по справі 2-2083/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2083/12 Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П. Провадження № 22-ц/780/17/14 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Категорія 46 26.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Антіпову Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом про розподіл майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 03 червня 2000 року уклала шлюб з ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народилась дочка - ОСОБА_4, яка зараз проживає разом з позивачкою і перебуває на її утриманні.

01 липня 2010 року шлюб було розірвано, про що 09 грудня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві зроблений актовий запис за № 908 та видане свідоцтво про розірвання шлюбу.

Згідно рішення 7-ї сесії Хотівської сільської ради 24 скликання від 22.04.2003 року за № 23/11 гр. ОСОБА_1 передано в приватну власність земельну ділянку, площею 0,1804 га. Відповідачем отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку.

За час подружнього життя на виділеній рішенням виконавчого комітету від 21.10.1999 за № 18/56 Хотівської сільської ради земельні ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 за рахунок коштів, що належали подружжю був збудований завершений будівництвом але не введений в експлуатацію житловий будинок вартістю 1149570 грн.

16 липня 2008 року Відповідач придбав на своє ім'я автомобіль ВАЗ 217230-110-01 (держномер НОМЕР_1).

Оскільки відповідач у добровільному порядку не бажає поділити майно яке позивачка вважає спільним - просила суд розділити його шляхом визнання за нею право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,1804 га в АДРЕСА_1, та 2/3 частини будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 будинок бн, а також стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості автомобіля ВАЗ 217230-110-01 (держномер НОМЕР_1).

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги і просила визнати за нею право забудовника житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1659 га, кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право на введення в експлуатацію житлового будинку з господарськими спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і отримання правовстановлюючих документів на цей будинок.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя будівельні матеріали та конструктивні елементи, що використані для будівництва будинку та господарських споруд на земельній ділянці площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041 за адресою: АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 12 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів з яких побудовано житловий будинок та господарські споруд на земельній ділянці площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041 за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 544 785,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 17530 гривень 00 коп., що становить 1/2 частини вартості автомобіля марки ВАЗ моделі 217230- 110-01, державний реєстраційний № НОМЕР_1, 2008 року випуск.

Виділити у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах, по 12 частині кожному, земельної ділянки площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Анулювати державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №077915, виданий на підставі рішення 13 сесії 24 скликання Хотівської сільської ради від 27.05.2004 року на ім'я ОСОБА_1.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право забудовника житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_2 право на введення в експлуатацію житлового будинку з господарськими спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, і отримання правовстановлюючих документів на цей будинок.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 будівельні матеріали та конструктивні елементи, що використані для будівництва будинку та господарських споруд розташованими на земельній ділянці площею 0,1659 га, кадастровий номер 3222487201:01:010:0041 за адресою: АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 12 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів з яких побудовано житловий будинок та господарські споруд на земельній ділянці площею 0,1659 га, кадастровий номер 3222487201:01:010:0041 за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 544 785,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 17530 гривень 00 коп., що становить 1/2 частини вартості автомобіля марки ВАЗ моделі 217230-110-01, державний реєстраційний № НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 214,60 (двісті чотирнадцять ) гривень 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний самочинно збудований будинок і земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Сторони проживали в спірному будинку з 2006 року, будинок добудований і є таким, що підлягає прийняттю в експлуатацію.

Для захисту права позивачки суд вважав можливим надати їй право забудовника і право введення в експлуатацію побудованого будинку.

Вважав предметом розгляду даної справи не поділ майна подружжя з визнанням частки в спільному майні, а право позивача на проведення всіх необхідних дій щодо введення будинку в експлуатацію.

Такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 03 червня 2000 року між сторонами укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась дочка - ОСОБА_4, яка зараз проживає разом з позивачкою і перебуває на її утриманні.

01 липня 2010 року шлюб було розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 09 грудня 2010 року, зроблено виконаний актовий запис за № 908 та видане свідоцтво про розірвання любу.

Рішенням виконавчого комітету від 21.10.1999 за № 18/56 Хотівської сільської ради відповідачеві надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового цинку в АДРЕСА_1

Згідно рішення 7-ї сесії Хотівської сільської ради 24 скликання від 22.04.2003 року за № 23/11 гр. ОСОБА_1 передано в приватну власність земельну ділянку, площею 0, 1804 га., та 16 серпня 2004 року відповідач отримав державний акт про право власності на земельну ділянку.

За час подружнього життя на виділеній земельні ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1, б/н за рахунок коштів що належали подружжю був збудований завершений будівництвом але не введений в експлуатацію житловий будинок вартістю 1149570 грн., що підтверджується звітом про дослідження з визначення вартості майна яким є завершене будівництвом але не введене в експлуатацію будинковолодіння.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 СК України розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею. ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 згідно з положеннями статей 81, 116 Земельного кодексу України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Суд першої інстанції встановив, що перед початком будівництва будинку, а саме 01 листопада 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали договір №1/1-11-99 про спільну діяльність. Предметом та метою договору було об'єднання зусиль та вкладів для спільної діяльності без створення юридичної особи для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських забудівель на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,146 га. з метою створення спільної власності. Вкладом Відповідача у спільну діяльність стала належна йому земельна ділянка, а вкладом другої сторони договору стало повне фінансування будівництва та безпосереднє здійснення будівництва будинку тощо. Також сторонами договору було встановлено, що: « 7.1.Грошові та майнові вклади Сторін, а також майно, створене або набуте Сторонами в результаті спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю. 7.2. У спільній частковій власності на Будинок кожному її учаснику належить право на визначену частку, а саме: 7.2.1. Стороні 1 (Відповідач) належить 1/10 частка; 7.2.2. Стороні 2 (батько Відповідача) належить 9/10 часток.»

Після отримання відповідачем 16.08.2004р. Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №077915, яким було уточнено площу та цільове призначення земельної ділянки, сторони договору про спільну діяльність уклали додаткову угоду №1 від 26.08.2004р. до договору про спільну діяльність №1/1-11-99 від 01.11.1999р.

Копія вказаного договору та додаткової угоди до нього знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджені судом в судовому засіданні.

Разом з тим доказів тому, що ОСОБА_5 завершив будівництво будинку не добуте.

Правові підстави у скасуванні Держаного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 та виділенні ОСОБА_2 у користування 1/2 частин земельної ділянки площею 0,1659 га по АДРЕСА_1 відсутні.

Визнавши за Позивачем право забудовника житлового будинку на земельній ділянці, яка є приватною особистою власністю Відповідача, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а сааме закон України «Про архітектурну діяльність» №687-ХІУ від

20.05.1999р.

Згідно ст. 1 цього закону визначені основні терміни, зокрема наведено визначення терміну замовник, ким є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, яка подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Визнавши за Позивачем право забудовника житлового будинку на земельній ділянці, яка є приватною особистою власністю Відповідача, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а сааме закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-УІ від 17.02.2011р.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 цього закону визначено термін замовник - ким є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Також абзац 2 ч. З ст. 33 цього закону встановлює, що функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

Визнавши за Позивачем право на введення в експлуатацію житлового будинку

розташованого на земельній ділянці, яка є приватною особистою власністю Відповідача, суд

першої інстанції порушив норми матеріального права, а сааме закон України «Про регулювання

містобудівної діяльності» №3038-Т від 17.02.2011р.

Так ч. 1 ст. 35 «Виконання підготовчих робіт» цього закону зазначає, що після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Також ч. 1 ст. 39 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІП категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення в частині визнання за ОСОБА_2 прав забудовника житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та в частині визнання права на введення в експлуатацію житлового будинку з господарськими спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і отримання правовстановлюючих документів на цей будинок підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_2 прав забудовника житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та в частині визнання права на введення в експлуатацію житлового будинку з господарськими спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 0,1659 га кадастровий номер 3222487201:01:010:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і отримання правовстановлюючих документів на цей будинок скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні вказаних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: