Рішення

від 27.05.2009 по справі 11/6/08-нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/6/08-НР

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" травня 2009 р.                                                 Справа №  11/6/08-НР

м. Миколаїв

За позовом : Малого підприємства                       Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНК».                      /54003, м. Миколаїв, вул. Сафронова, 46-А/До відповідача: 1. Адміністрації Центрального району Виконкому                                Миколаївської міської ради.                               /54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1/                            2. Миколаївської міської ради                               /54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/про: визнання права власності на наступні об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Софронова, 46-А: прохідна літера «Б»(1, 95 * 2, 25), компресорна літера «В»(9, 75 * 2, 15) та навіс літера «Г»(10, 50 + 14, 50/2) * 8.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача:   Кухаренко Г.О., довіреність від 22.04.2009р.

Від І відповідача: Шиян Т.О., довіреність від 02.04.2009р.

Від ІІ відповідача: Корнієнко Т.І., довіреність від 20.11.2008р.

          Позивач звернувся з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Софронова, 46-А, яке виникло у результаті самовільного будівництва, а саме: прохідна літера «Б»(1, 95 * 2, 25), компресорна літера «В»(9, 75 * 2, 15) та навіс літера «Г»(10, 50 + 14, 50/2) * 8.

Перший відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що  у нього відсутні повноваження вирішувати питання щодо оформлення права власності на нерухоме майно.

Другий відповідач  проти позову заперечує, посилаючись на порушення відповідачем вимог земельного законодавства (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням), Закону України “Про планування і забудову територій”.

Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні - суд

в с т а н о в и в:

          на земельній ділянці, яка надана в оренду, позивачем здійснено самочинне будівництво прохідної літера «Б»(1, 95 * 2, 25), компресорної літера «В» (9, 75 * 2, 15) та навісу літера «Г»(10, 50 + 14, 50/2) * 8. Позивач просить визнати за ним право власності на вказані об'єкти.

          Позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

відповідно до норми частини другої ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В окремих випадках стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

Припис частини третьої ст.376 Цивільного кодексу України  встановлює, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Суд вважає посилання позивача на договір оренди від 29.01.2002 року (а.с.20-21), як на законну підставу для здійснення будівництва,  помилковим:

Вказаний договір укладений на підставі рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2001 року №36/21, у пункті 5.8. якого зазначено про надання позивачу в оренду строком на 10  років земельної ділянки площею 2357 кв. м (а.с.87).  Зазначена земельна ділянка  складається з земельної ділянки № 1 площею 812 кв. м для комерційного використання та земельної ділянки №2 площею 1545 кв. м  для поточного будівництва (а.с.76).

Разом з тим, позивач здійснив самочинне будівництво на ділянці №1 площею 812 кв. м , яка не призначена для поточного будівництва (а.с.76). Позивачем не надано доказів  його звернення  до власника земельної ділянки -  громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради для зміни цільового призначення земельної ділянки №1 та прийняття  останньою відповідного рішення з цього питання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про порушення позивачем вимог статті 24  Закону України “  Про планування і забудову територій”, відповідно якої  право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або  користувачем  за  умови  використання земельної ділянки за її цільовим  призначенням  та  відповідно  до  містобудівних  умов  і обмежень   забудови   земельної  ділянки,  встановлених  згідно  з вимогами цього Закону: позивач використав земельну ділянку не за цільовим призначенням, стосовно свого наміру здійснити будівництво до власника землі не звертався, відповідні обґрунтування не надавав.

Отже, відповідно до статті ст.376 Цивільного кодексу України позивач не набув права власності на самочинно збудоване  нерухоме майно, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.          

          Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                        Л.I.Васильєва