Рішення

від 28.05.2009 по справі 18/28-530

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/28-530

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2009 р.Справа № 18/28-530

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Охотницької Н.В.             

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Прокурора м. Тернополя в інтересах держави, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль, в особі Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, в особі Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, вул. Коперника, 1, м. Тернопіль

до відповідача: Приватного підприємства «Галшенген –Транзит», вул. Монастирського, 42/36, м. Тернопіль

про стягнення плати за фактичне користування нежитловим приміщенням комунальної власності за адресою бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль, площею 24,25 м2 в розмірі 23 416,35 грн.

За участю представників сторін:

прокурора: Молень І.Й. –помічника прокурора, посвідчення № 21

позивача: Мельничук О.М. –головного спеціаліста –юрисконсульта, довіреність № 35 від 01.12.2008 р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Прокурор м. Тернополя в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради, в особі Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, надалі позивач, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства «Галшенген –Транзит», надалі відповідач, про стягнення плати за фактичне користування нежитловим приміщенням комунальної власності за адресою бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль, площею 24,25 м2 в розмірі 18 587,02 грн.

26.05.2009 р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до господарського суду із клопотанням № 5090 від 25.05.2009 р. про збільшення розміру позовних вимог, а саме –просить стягнути з відповідача плату за фактичне користування нежитловим приміщенням комунальної власності за адресою бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль, площею 24,25 м2 в розмірі 23 416,35 грн. Дане клопотання обґрунтовує тим, що відповідачу донарахована плата з лютого 2009 року по квітень 2009 року в сумі 4 829,33 грн., а заявлена в позовній заяві сума була попередньо нарахована за період з січня 2008 року по січень 2009 року.

Частиною 4 статті 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Беручи до уваги дану норму ГПК України, суд задовольняє клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки останнє не суперечить чинному законодавству України та не порушує чиїх –небудь прав та охоронюваних законом інтересів, а отже, предметом даного позову є стягнення з відповідача плати за фактичне користування нежитловим приміщенням комунальної власності за адресою бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль, площею 24,25 м2 в розмірі 23 416,35 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на п. 2.4. договору, ст. 785 ЦК України, стверджує, що відповідач добровільно не звільнив нежитлове приміщення та не передав його по акту прийому –передачі орендодавцю, а продовжує користуватися ним без будь –яких правових підстав на те.

В підтвердження зазначеного представив договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності № 311 від 30.10.2002 р., акт обстеження нежитлових приміщень від 17.03.2009 р., лист 273-у від 06.03.2009 р., розрахунок нарахування та оплати коштів за фактичне користування нежитлових приміщень, інші документи, копії яких в матеріалах справи.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача та помічник прокурора в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Розглянувши матеріалі справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши представника позивача та помічника прокурора, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу  суб'єкта підприємницької діяльності.

Пунктом 2 статті 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

30.10.2002 р. між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки, як уповноваженим органом по укладенню договорів оренди, яке виступає як орендодавець, та ПП «Галшен –Транзит», яке виступає як орендар, був укладений договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності № 311.

За умовами даного договору (п. 1.1.) орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету міської ради від 23.10.2002 р. № 961 здав, а орендар 01.10.2002 р. прийняв у строкове, платне користування не житлові приміщення (будівлі) комунальної власності, за адресою бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль, площею 24,25 м2, для використання під офіс.

Згідно п. п. 1.2., 4.1. договору надане в оренду майно орендар може використовувати лише для потреб, визначених у п. 1.1. даного договору.

Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату (п. 4.3. договору).

Сума орендної плати за перший місяць оренди становить 82,9 грн.

Договір діє з 01.10.2002 р. по 30.09.2003 р. (п. 9.1 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 9.3. договору).

Рішенням господарського суду Тернопільської області винесеними у справі № 16/98-1728 від 10.07.2008 р. (залишене в силі апеляційною інстанцією) зобов'язано приватне підприємство «Галшен –Транзит»звільнити нежитлове приміщення комунальної власності площею 24,25 м2 за адресою бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль та передати його по акту приймання –передачі Управлінню комунальної власності Тернопільської міської ради.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ст. 35 ГПК України).

Як визначено частиною 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння на чуже майно виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

31.12.2008 р. Першим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції на адресу ПП «Галшен –Транзит»надіслано вимогу вих.  № 43569, якою останнього зобов'язано до 02.02.2009 р. виконати рішення суду у справі № 16/98-1728.

Проте, згідно акту обстеження нежитлових приміщень 17.03.2009 р. комісією встановлено, що приміщення, після припинення дії договору оренди та всупереч вищезазначеному рішенню суду, надалі використовується ПП «Галшен –Транзит», яке здійснює господарську діяльність.

Частиною 2 статі 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За затримку повернення орендованого приміщення орендар сплачує орендодавцю плату за фактичне користування приміщенням в розмірі орендної плати (п. 2.4. договору).

Так, позивачем відповідачу для здійснення ним оплати за фактичне користування приміщенням комунальної власності за адресою бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль, площею 24,25 м2 надсилалися рахунки (копії рахунків та докази їх надіслання в матеріалах справи), однак ПП «Галшен –Транзит»оплата не проводилась.

Згідно представлених позивачем розрахунків відповідачу нараховано для оплати за фактичне користування нежитловим приміщенням за період з січня 2008 року по квітень 2009 року 23 416, 35 грн.

Станом на дату розгляду справи відповідачем на подано, а судом не здобуто доказів сплати відповідачем наявної у нього заборгованості.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.   

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49,75, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Галшенген –Транзит»(вул. Монастирського, 42/36, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30750416) на користь Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради (м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, ідентифікаційний код 36212339) 23 416 (двадцять три тисячі чотириста шістнадцять) грн. 35 коп. плати за фактичне користування нежитловим приміщенням комунальної власності.

3.          Стягнути з товариства з приватного підприємства «Галшенген –Транзит»(вул. Монастирського, 42/36, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30750416) в дохід державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 16 коп. державного мита;

4.          Стягнути з приватного підприємства «Галшенген –Транзит»(вул. Монастирського, 42/36, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30750416) в дохід державного бюджету України на р/р 31214259700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

5.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 29 травня 2009 року, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.В. Охотницька