Постанова

від 28.05.2009 по справі 4/196-08-5465

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/196-08-5465

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" травня 2009 р. Справа № 4/196-08-5465

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.   

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.  

за участю представників сторін:

від позивача: Кандиболоцька А.В. за довіреністю від 08.01.2009р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001”

на рішення господарського суду Одеської області від 19 березня 2009 року   

у справі №4/196-08-5465

за позовом Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001”

про стягнення 179083,38 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

Іллічівський судноремонтний завод у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001” 179083,38 грн., з яких: 145440 грн. основного боргу, 6253,92 грн. індексу інфляції, 1326,90 грн. –3% річних, 10762,56 грн. пені та 15300 грн. пені за зберігання товару.

В процесі розгляду справи 05.02.2009р. позивач надав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, разом із відповідними розрахунками (а.с. 127-132, т.І), якою збільшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 195860,05 грн., з яких: 145440 грн. основного боргу, 9308,16 грн. індексу інфляції, 1960,45 грн. –3% річних, 15901,44 грн. пені та 23250 грн. пені за зберігання товару.

Окрім того, 11.02.2009р. позивач надав до місцевого господарського суду ще одну заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 140-141), якою ще збільшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 145440 грн. основного боргу, 9308,16 грн. індексу інфляції, 1960,45 грн. – 3% річних, 15901,44 грн. пені, 23250 грн. пені за зберігання товару, а також 17000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 березня 2009 року у справі №4/196-08-5465 (суддя Літвінов С.В.) уточнені позовні вимоги Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено повністю. З ТОВ „ІСТОК-2001” на користь позивача стягнуто 145440 грн. основного боргу, 9308,16 грн. індексу інфляції, 1960,45 грн. –3% річних, 15901,44 грн. пені, 23250 грн. пені за зберігання товару, 17000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 2128,60 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивачем за договором поставки від 15.04.2008р. №49-98-08 було виготовлено товару на загальну суму 1368649 грн., а передано у власність відповідача контейнерів на загальну суму 1320569 грн., що підтверджується відповідними наказ-накладними та приймально-здавальними актами, але відповідач перерахував лише частину грошових коштів за виготовлені на його замовлення контейнери, а саме: 1223209 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, таким чином сума основного боргу склала 145440 грн. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що на підставі ст. 216 ГК України, ст. 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення пені, індексу інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми є обґрунтованими. Водночас місцевий господарський суд на підставі ст.ст. 44, 48 ГПК України стягнув з відповідача також витрати на оплату адвокатських послуг.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Іллічівського судноремонтного заводу у формі ТОВ. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не з'ясування обставин, що мають значення для справи, не правильний розрахунок штрафних санкцій. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що поставлений відповідачу товар є не сертифікованим та не якісним. Окрім того, судом належним чином не визначено строк відліку прострочки зобов'язання відповідача для нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Позивач з апеляційною скаргою відповідача не згодний і у судовому засіданні його представники просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 16.04.2009р. за вх.№633-Д1 та письмових поясненнях, наданих до апеляційного господарського суду 28.04.2009р. за вх.№633-Д3 та 21.05.2009р. за вх.№633-Д4.

В судове засідання 28.05.2009р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача на зворотному боці ухвали ОАГС від 30.04.2009р. про відкладення розгляду апеляційної скарги, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе оголосити вступну та резолютивну частини постанови за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні 28.05.2009р.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.04.2009р., про що сторони повідомлені належним чином.  

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 15.04.2008р. між Іллічівським судноремонтним заводом у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001” (Покупець, відповідач) був укладений договір поставки №49-98-08 (а.с. 36, т.І), предметом якого є зобов'язання Постачальника передати у власність Покупця контейнери (товар), найменування, кількість і якість яких визначаються Сторонами в Специфікації (Додаток), яка є невід'ємною частиною договору, а також зобов'язання Покупця прийняти вказаний товар та оплатити його.

За умовами договору поставка товару здійснюється на складі Постачальника, який знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, с. Малодолинське, Контейнерне виробництво ІСРЗ. Строк поставки визначається Сторонами в Специфікації. Право власності на товар, а також всі ризики знищення або пошкодження товару переходять до Покупця з моменту поставки товару на складі Постачальника. Датою поставки товару вважається дата отримання товару на складі постачальника згідно з накладною. Покупець повинен прийняти та вивезти товар зі складу Постачальника на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання факсимільного повідомлення про готовність товару до вивантаження. Якість та технічні характеристики товару повинні відповідати паспорту на товар (п.п. 2.1, 2.2, 2.5, 2.6 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору вартість товару та загальна сума договору визначається Сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Оплата товару, який поставляється за даним договором, здійснюється Покупцем в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 50% передоплата на протязі 3-х банківських днів після виставлення Постачальником рахунку (п.3.2.1 договору). Кінцевий розрахунок –до 30 квітня 2008 року (п.3.2.2 договору).

Згідно з п.4.3 договору за порушення строків оплати, передбачених п.3.2.2 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на протязі терміну прострочення.

За п.4.4 договору у випадку невиконання п.2.5 договору Покупець додатково сплачує Постачальнику пеню за зберігання товару у розмірі 150 грн. з ПДВ за один контейнер за кожен день зберігання контейнера на складі Постачальника.

Згідно з Специфікацією №1 (а.с. 37, т.І) до договору від 15.04.2008р. №49-98-08 позивач зобов'язався виготовити на замовлення відповідача контейнери у кількості 21 одиниця на загальну суму 796824 грн., серед яких:

- контейнер-павільон 20-футовий (офіс-6 лівий) у кількості 5-ти одиниць - ціна за одиницю –32300 грн. включаючи ПДВ;

- контейнер-павільон 20-футовий (офіс-6 правий) у кількості 6-ти одиниць - ціна за одиницю –32300 грн. включаючи ПДВ;

- контейнер-павільон 20-футовий (офіс-6Т лівий) у кількості 4-ьох одиниць - ціна за одиницю –33131 грн. включаючи ПДВ;

- контейнер-павільон 30-футовий (офіс-9) у кількості 5-ти одиниць - ціна за одиницю –50000 грн., включаючи ПДВ;

- офіс спарений на основі двох- 20-футових  контейнерів у  кількості 1-на одиниця - ціна за одиницю - 59000  грн., включаючи ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений вище товар був виготовлений та поставлений відповідачу, що підтверджується відповідними приймально-здавальними актами:

- від 08.05.2008р. №80767 (а.с. 42, т.І) на суму 64600 грн. - два контейнери;

- від 12.05.2008р. №80769 (а.с. 57, т.І) на суму 64600 грн. –два контейнери;

- від 12.05.2008р. №80769-1 (а.с. 59, т.І) на суму 66591 грн. - два контейнери;

- від 14.05.2008р. №80771 (а.с. 45, т.І) на суму 32300 грн. - один контейнер;

- від 14.05.2008р. № 80776 (а.с. 47, т.І) на суму 33131 грн. - один контейнер;

- від 14.05.2008р. №80775 (а.с. 49, т.І) на суму 66262 грн. - два контейнери;

- від 14.05.2008р. №80773 (а.с. 51, т.І) на суму 64600 грн. - два контейнери;

- від 14.05.2008р. №80772 (а.с. 53, т.І) на суму 64600 грн. - два контейнери;

- від 14.05.2008р. №80774 (а.с. 55, т.І) на суму 32300 грн. - один контейнери;

- від 02.06.2008р. №80800 (а.с. 61, т.І) на суму 59000 грн. - один контейнер;

- від 02.06.2008р. №80805 (а.с. 71, т.І) на суму 50000 грн. - один контейнер;

- від 02.06.2008р. № 80802 (а.с. 65, т.І) на суму 50000грн. - один контейнер;

- від 02.06.2008р. № 80804 (а.с. 69, т.І) на суму 50000грн. - один контейнер;

- від 02.06.2008р. №80801 (а.с. 63, т.І) на суму 50000грн. - один контейнер;

- від 02.06.2008р. №80803 (а.с. 67, т.І) на суму 50000грн. - один контейнер.

Вказаний товар був оплачений відповідачем у три етапи, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями:

-          від 15.04.2008р. №ИС00000109 (а.с. 92, т.І) від 15 квітня 2008р. - на суму 200000 грн.;

-          від 17.04.2008р. №324 (а.с. 93, т.І) - на суму 205000 грн.;

- від 24.04.2008р. №326 (а.с. 94, т.І) - на суму 391824 грн.

12.05.2008р. між сторонами була укладена Додаткова угода №1 (а.с. 38, т.І) до договору від 15.04.2008р. №49-98-08, згідно якої позивач зобов'язався виготовити на замовлення відповідача контейнери у кількості чотирьох одиниць на загальну суму з ПДВ 177905 грн., серед яких:

-          контейнер-павільон 20-футовий (офіс-6-правий) у кількості 1-єї одиниці - ціна за одну одиницю - 32300 грн., включаючи ПДВ;

-          контейнер 20-футовий санітарний тип А у кількості 2-ох одиниць  - ціна за одиницю - 48535 грн., включаючи ПДВ;

-          контейнер 20-футовий санітарний тип В у кількості 1-єї одиниці - ціна за одну одиницю 48535 грн., включаючи ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений вище товар був виготовлений та поставлений відповідачу, що підтверджується відповідними приймально-здавальними актами:

- від 03.06.2008р. №80806 (а.с. 73, т.І) на суму 32300грн. –один контейнер;

- від 23.06.2008р. №80835 (а.с. 75, т.І) на суму 97070 грн. –два контейнери;

- від 04.07.2008р. №80863 (а.с. 77, т.І) на суму 48535 грн. - один контейнер.

Вказаний товар, виготовлений позивачем згідно умов Додаткової угоди №1 був оплачений відповідачем у три етапи, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями:

-          від 16.05.2008р. №ИС00000195 (а.с. 95, т.І) - на суму 88952,50 грн.;

-          від 23.06.2008р. №ИС00000385 (а.с. 96, т.І) - на суму 40000 грн.;

-          від 26.06.2008р. №ИС00000399 (а.с. 97, т.І) - на суму 48952,50 грн.

23.06.2008р. між сторонами була укладена Додаткова угода №2 (а.с. 39, т.І) до договору від 15.04.2008р. №49-98-08, відповідно до якої позивач зобов'язався виготовити на замовлення відповідача контейнери у кількості двох одиниць на загальну суму з ПДВ 98480 грн., серед яких:

-          контейнер-павільон 30-футовий (офіс-9) у кількості 2-ох одиниць - ціна за одиницю —49240 грн., включаючи ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений вище товар був виготовлений та поставлений відповідачу, що підтверджується відповідними приймально-здавальними актами:

-          від 18.08.2008р. №80905 (а.с. 81, т.І) на суму 49240 грн. –один контейнер;

-          від 18.08.2008р. №80906 (а.с. 79, т.І) на суму 49240 грн. - один

контейнер.

Вказаний товар, виготовлений позивачем згідно умов Додаткової угоди №2 був оплачений 10.07.2008р., про що свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №ИС00000462 (а.с. 98, т.І) на суму 98480 грн.

08.07.2008р. між сторонами була укладена Додаткова угода №3 (а.с. 40, т.І) до договору від 15.04.2008р. №49-98-08, відповідно до якої позивач зобов'язався виготовити на замовлення відповідача контейнери у кількості шести одиниць на загальну суму з ПДВ 295440 грн., серед яких:

-          контейнер-павільон 30-футовий (Офіс-9 правий) у кількості 3-ох одиниць –ціна за одиницю –49249 грн., включаючи ПДВ;

-          контейнер-павільон 30-футовий (Офіс-9 правий) у кількості 3-ох одиниць ціна за одиницю –49249 грн., включаючи ПДВ.

19.08.2008р. листом №79/08-796 (а.с. 41, т.І) Іллічівським судноремонтним заводом у формі ТОВ була заявлена вимога здійснити оплату 295440 грн. вартості контейнерів, виготовлених на підставі Додаткової угоди №3 за рахунком від 09.08.2008р. №1052. Окрім того, зазначеним листом було повідомлено ТОВ „ІСТОК-2001”, що вивантаження всієї партії контейнерів, виготовлених на підставі Додаткової угоди №3, буде здійснено 28.08.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що виготовлений на підставі Додаткової   угоди №3 товар був поставлений відповідачу, що підтверджується наступними приймально-здавальними актами:

- від 19.08.2008р. №80907 (а.с. 83, т.І) на суму 49240 грн. - один контейнер;

- від 19.08.2008р. №80908 (а.с. 85, т.І) на суму 49240 грн. - один контейнер;

- від 19.08.2008р. №80909 (а.с. 87, т.І) на суму 49240 грн. - один контейнер;

- від 01.09.2008р. №80919 (а.с. 89) на суму 49240 грн. - один контейнер;

- від 01.09.2008р. №80922 (а.с. 91, т.І) на суму 49240 грн. - один контейнер.

При цьому, матеріали справи свідчать, що оплата за товар, виготовлений на підставі Додаткової угоди №3, відповідачем була проведена тільки частково у розмірі 150000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.09.2008р. №ИС00000710 (а.с. 99, т.І).

Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем склав 145440 грн. (295440 грн. –150000 грн.). Зазначена сума боргу включає до себе в тому числі і вартість контейнеру, який не був прийнятий та вивезений відповідачем зі складу позивача.

При цьому, на підставі вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, п. 4.3 укладеного між сторонами договору, та враховуючи пред'явлену позивачем 19.08.2008р. вимогу в частині оплати виготовленого товару, Іллічівським судноремонтним заводом у формі ТОВ були заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ „ІСТОК-2001” 15901,44 грн. пені. Водночас на підставі п.п. 2.5, 4.4 укладеного між сторонами договору, та враховуючи пред'явлену позивачем 19.08.2008р. вимогу в частині вивантаження поставленого товару 28.08.2008р. на склад Постачальника та не вивезення його відповідачем Іллічівським судноремонтним заводом у формі ТОВ були заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ „ІСТОК-2001” 23250 грн. пені за зберігання товару.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем були заявлені позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „ІСТОК-2001” 9308,16 грн. індексу інфляції та 1960,45 грн. –3% річних. Окрім того, в уточнених позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача 17000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, а тому на думку апеляційного господарського суду вимога Іллічівського судноремонтного заводу у формі ТОВ щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 145440 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Вимога позивача щодо стягнення пені за неналежне виконання договірного зобов'язання –оплати товару, а також пені за зберігання товару також є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі п.п. 2.5, 4.3, 4.4 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

При цьому апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки пені та пені за зберігання товару, надані позивачем до суду першої інстанції 05.02.2009р. в доповненнях до уточнень позовних вимог (а.с. 131, 132, т.І), оскільки вони є обґрунтованими та здійснені згідно з вимогами діючого законодавства та умовами укладеного між сторонами договору. Таким чином, за вказаними розрахунками з ТОВ „ІСТОК-2001” підлягають стягненню 15901,44 грн. пені та 23250 грн. пені за зберігання товару.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги Іллічівського судноремонтного заводу у формі ТОВ про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки 3% річних та індексу інфляції від суми простроченого зобов'язання відповідача, надані Іллічівським судноремонтним заводом у формі ТОВ до суду першої інстанції 05.02.2009р. в доповненнях до уточнень позовних вимог (а.с. 129, 130, т.І) оскільки вони є обґрунтованими та здійснені згідно з вимогами діючого законодавства та умовами укладеного між сторонами договору. Таким чином, за вказаними розрахунками з ТОВ „ІСТОК-2001” підлягають стягненню 9308,16 грн. індексу інфляції та 1960,45 грн. –3% річних.

Водночас щодо стягнення з відповідача 17000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з  державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку,  якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату   підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3  ст. 48  ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про    адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.      Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України,  який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника  адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на  зайняття  адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Тобто, статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким  представником.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України „Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Така ж правова позиція викладена і у п.5 Інформаційного листа ВГСУ від 14.07.2004  №01-8/1270 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, п.10 Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007р. №01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” та постанові Верховного Суду України  від  01.10.2002р.  по справі №30/63.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Туфекчі Ірини Дмитрівни, яка діє на підставі свідоцтва від 27.10.2006р. №1598, виданого Одеською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною Комісією адвокатури. Правова допомога позивачу була надана на підставі договору про надання правової допомоги від 10.12.2008р. (а.с. 142-143, т.І), предметом якого є зобов'язання адвоката Туфекчі Ірини Дмитрівни надавати позивачу правову допомогу, захищати його законні інтереси у всіх державних органах, комерційних структурах і будь-яких інстанціях і на будь-якому рівні, господарських судах України, органах державної виконавчої служби та інше, з питань, пов'язаних із стягненнях грошових коштів (заборгованості) із Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок-2001”. Вартість послуг з надання правової допомоги була сплачена позивачем у розмірі 17000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 29.01.2009р. №8177 (а.с. 144, т.І). Адвокатом були надані такі послуги: підготовка позовної заяви, підготовка процесуальних документів, надання консультацій, про що свідчить акт наданих послуг від 29.01.2009р. по договору від 10.12.2008р. (а.с. 145, т.!)

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом правомірно стягнуті витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 17000 грн.

Водночас апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що товар, який був виготовлений на його замовлення не сертифікований, а отже є неналежної якості, оскільки в матеріалах справи наявний Сертифікат відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації УкрСЕПРО від 22.05.2008р. за реєстровим №UA1.045.0075273-08.

Окрім того, ТОВ „Істок-2001” в підтвердження нібито неналежної якості товару були надані до суду першої інстанції дефектні акти. Апеляційним господарським судом наявні в матеріалах справи дефектні акти до уваги не приймаються, оскільки, вони складені в односторонньому порядку, докази виклику представників Іллічівського судноремонтного заводу у формі ТОВ для складання дефектних актів відсутні, а отже у розумінні ст. 34 ГПК України дефектні акти є недопустимими доказами. Разом з тим, посилання скаржника на ст. 268 ГК України як на підставу неналежного виконання умов договору щодо оплати товару є необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог ч.5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. Між тим, в матеріалах справи відсутні жодні повідомлення ТОВ „Істок-2001” про відмову від виготовленого товару та бажання повернути поставлений товар позивачу, проти чого не заперечує і представник відповідача у своїх поясненнях, наданих до апеляційного господарського суду, що може свідчити тільки про те, що товар ТОВ „Істок-2001” використовується за призначенням.

В силу вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, на ІТЗ судового процесу та на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача.

Разом з тим, необхідно зазначити, що оскаржуване судове рішення є неправомірним в частині стягнення з відповідача 2128,60 грн. держмита, з огляду на наступне.

Загальна сума позовних вимог складає 195860,05 грн., з яких: 145440 грн. основного боргу, 9308,16 грн. індексу інфляції, 1960,45 грн. –3% річних, 15901,44 грн. пені та 23250 грн. пені за зберігання товару. При цьому 17000 грн. витрат на оплату послуг адвоката є судовими витратами по справі і їх розмір не включається до загального розміру позовних вимог.

Якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді відносяться до судових витрат, зокрема витрати по оплаті послуг адвоката, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Така ж правова позиція викладена і у п.29 Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008р. №01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” та у Листі ВГСУ від 21.01.2009р. №01-08/34.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача державного мита із врахуванням 17000 грн. вартості послуг адвоката як частини позовних вимог є неправомірним та необґрунтованим.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських  судів сплачується державне мито у розмірі 1 відсотку ціни позову, але                                        не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не                                        більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, розмір державного мита за позовними вимогами Іллічівського судноремонтного заводу у формі ТОВ про стягнення з ТОВ „ІСТОК-2001” 195860,05 грн. складає 1958,60 грн., які і підлягають стягненню з відповідача (ТОВ „ІСТОК-2001”).

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ „ІСТОК-2001” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 19 березня 2009 року –зміні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 19 березня 2009 року у справі №4/196-08-5465 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Уточнені позовні вимоги Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК-2001” (65010, Україна, м. Одеса, Адміральський проспект, 7, код ЄДРПОУ 31765047) на користь Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю (68093, Україна, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 61, код ЄДРПОУ 32333962) 145440 (сто сорок п'ять тисяч чотириста сорок) грн. основного боргу, 9308 (дев'ять тисяч триста вісім) грн. 16 коп. індексу інфляції, 1960 (тисячу дев'ятсот шістдесят) грн. 45 коп. –3% річних, 15901 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот одну) грн. 44 коп. пені, 23250 (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят) грн. пені за зберігання товару, 17000 (сімнадцять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1958 (тисячу дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 60 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу”.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати наказ з відповідними реквізитами сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов