Постанова

від 06.03.2014 по справі 820/1884/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 березня 2014 р. № 820/1884/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Крапівцевой Л.В.,

представника позивача - Ємельянова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватної фірми "ЕСКЕЙП" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватна фірма "ЕСКЕЙП" (надалі - ПФ "ЕСКЕЙП"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013 року №0002492203 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковим повідомленням - рішенням від 06.09.2013 року №0002492203, прийнятим на підставі висновків акту перевірки від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908. Позивач вважає, що спірне рішення є необґрунтованим, прийнято без врахування всіх обставин, які мають значення при прийняті рішення. Позивач зазначив, що факт здійснення спірних господарських відносин між ним та ТОВ «ДВІ - ПРІЗМИ» підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Угода між ПФ "ЕСКЕЙП" та ТОВ «ДВІ - ПРІЗМИ» укладена правоздатними та дієздатними особами, виконана у повному обсязі. Отже, позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача - зареєстрованим платником ПДВ, та отриманих в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи, про причини своєї неявки до суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надавав.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній доказами.

Ухвалою суду від 25.02.2014 року у відповідача було витребувано документи, що стали підставою для проведення перевірки та складення акту №362/20-31-22-03-07/25609908 від 22.08.2013 року та документи, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 06.09.2013 року №0002492203.

Витребувані ухвалою суду від 25.02.2014 року докази відповідачем до суду надані не були.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній доказами.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ПФ «ЕСКЕЙП» зареєстрована Виконавчим комітетом Харківської міської ради 04.06.1998 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №503463 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; взято на податковий облік в органах державної податкової служби, та на момент перевірки була зареєстрована платником податку на додану вартість з 07.10.2011 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200004773 (а.с. 53-55). Реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 30.09.2013 року, що підтверджується витягом з реєстрів платників ПДВ (а.с. 162-164).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПФ «ЕСКЕЙП» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «ДВІ - ПРІЗМИ» за грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 (а.с. 8-16).

Згідно висновків акту перевірки від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 встановлені порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податковий кредит у грудні 2012 року на суму 77183,94 грн. та занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на суму 77183,94 грн.

06.09.2013 року на підставі висновків акту перевірки від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002492203 про збільшення суми грошового зобов'язання ПФ «ЕСКЕЙП» з податку на додану вартість за основним платежем 77184 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 19296 грн. (а.с. 17).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Харківській області та Міністерства доходів і зборів України, подавши скарги від №1 від 09.09.2013 року та №2 від 14.11.2013 року (а.с. 1819, 23-25), на які отримав відповіді, оформлені рішеннями про результати розгляду скарг №3313/10/20-40-10-04-17 від 06.11.2013 року та №570/6/99-99-10-01-15 від 15.01.2014 року (а.с. 20-22, 26-28), відповідно до яких оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Зі змісту акту перевірки від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаному товару у ТОВ «ДВІ - ПРІЗМИ» у грудні 2012 року, на підставі податкових накладних виписаних цим контрагентом, які, на думку податкового органу, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки угода з ТОВ «ДВІ - ПРІЗМИ» не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною.

Суд зазначає, що відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Так, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Обов'язкові реквізити, які повинна містить податкова накладна, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманого товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПФ «ЕСКЕЙП» та ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» був укладений договір поставки від 20.12.2012 р. № 20/12 (а.с. 29-33), де постачальник ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» прийняв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця - ПФ «ЕСКЕЙП» товар, найменування якого визначено у рахунках-фактур.

Відповідно до рахунків-фактур №СФ-281205 від 28.12.2012 року та №СФ-281207 від 28.12.2012 року (а.с. 38-39) позивач отримав від ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» товар, а саме материнську плату Embedded Computer, 32-bit AVR Microcontroller, 66 MNz, 512Kв Flash, 8xRS232, 8xD-In та модуль приемника GPS 51ch,-161дБм, 3-6V DC, RS232, NMEA 0183, IP65, що підтверджується видатковими накладними №РН-281201 від 28.12.2012 року на загальну суму 265123,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 44197,22 грн.) та №РН-281202 від 29.12.2012 року на загальну суму 197980,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 32996,72 грн.) (а.с. 43-44).

Отримання товарно-матеріальних цінностей здійснювалось матеріально-відповідальною особою, функції якої покладені на директора ПФ «ЕСКЕЙП» Ємельянова С.О., призначеного наказом від 05.06.1998 року №1 (а.с. 146).

Відповідно до розділу 3 п. 3.1, вищезазначеного договору поставка товару здійснювалась на умовах ІНКОТЕРМС 2010, місце поставки - склад постачальника, за адресою вказаною у п.3.2 додаткової угоди №1 від 25.12.2012 р. (а.с. 33), а саме: м. Харків, пров. Миру, б. 6, корп. 2

Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось директором ПФ «ЕСКЕЙП» ОСОБА_2 власним автомобілем Daihatsu Sirion M державний номер НОМЕР_1, що підтверджується технічним паспортом від 12.08.2009 року НОМЕР_2 (а.с. 148), який згідно наказу від 27.04.2012 р. №02/05-2012 використовується у господарській діяльності з метою поставки товарів, матеріалів, у разі якщо товар не є габаритним та його доставку можна здійснити даним транспортом (а.с. 147).

На поставку даного ТМЦ були виписані товарно-транспортні накладні від 28.12.2012р. № 1 та від 29.12.2012р. №2 (а.с. 51-52).

Оплата між суб'єктами господарювання за отримані ТМЦ здійснювалась у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, відповідно до розділу 4 п.4.2 договору поставки № 20/12 від 20.12.2012 р., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.01.2013 р. № 259, від 14.01.2013 р. № 260, від 25.03.2013 р. № 282, від 23.04.2013 р. № 300 (а.с. 40-42а).

За даними бухгалтерського обліку господарські операції з придбання ТМЦ були відображені в оборотно-сальдових відомостях (а.с. 142-145) по дебету на рахунках 201 «Сировина й матеріали», 641/5 «Рахунки за податками /ПДВ» у кореспонденції з кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», господарські операції зі сплати за поставлені матеріали були відображені по дебіту на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у кореспонденції з кредитом рахунку 311 «Поточні рахунки у національній валюті».

ТОВ «ДВІ - ПРІЗМА» було виписані та надані позивачу податкові накладні від 28.12.2012р. № 228, від 29.12.2012 р. № 238 на загальну суму ПДВ 77183,94 грн. (а.с. 45-46), зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 47-48).

Суми податку на додану вартість за наведеними податковими накладними, дані яких були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2012 року (а.с. 61-66), включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2012 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 56-60).

Отримані від ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» ТМЦ були використані позивачем у господарській діяльності, на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 19.02.2013 р. № 10/02-ВТ-2013 (а.с. 149-154), пропозиція конкурсних торів, яка була акцептована 31.01.2013 р., що підтверджується відповідною документацію конкурсних торгів, витягом з офіційного веб-порталу Державні закупівлі, протоколом розкриття пропозицій конкурсних торгів, повідомленням про акцепт пропозицій конкурсних торгів, звітом про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів (а.с. 102-141).

Як вбачається з матеріалів справи, ПФ «ЕСКЕЙП» внесена до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення (свідоцтво від 14.08.2008 р. серія ВР № 00971), а також має свідоцтво про реєстрацію авторського права та твір «автоматизована система організації, керування й контролю швидкої медичної допомоги великого міста» (свідоцтво від 18.09.2009 р. №30340) (а.с. 100-101).

Отримання товарно-матеріальних цінностей КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня -Цент екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від ПФ «ЕСКЕЙП», здійснювалось на підставі видаткової накладної від 07.06.2013 р. № РН-000001 матеріально-відповідальною особою на підставі довіреності від 07.06.2013 р. № 205 (а.с. 155).

ПФ «ЕСКЕЙП» на зазначену господарську операцію була виписана податкова накладна від 07.06.2013 р. № 1 (а.с. 156).

За даними бухгалтерського обліку господарські операції по реалізації ТМЦ були відображені в оборотно-сальдових відомостях (а.с. 157-161) по дебету рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» » у кореспонденції з кредитом рахунку 201 «Сировина й матеріали», по дебету рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» у кореспонденції з кредитом рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» , з відображенням податкових зобов'язань по кредиту рахунку 641/5 «Рахунки за податками /ПДВ». Господарські операції зі сплати за поставлені матеріали були відображені по дебіту на рахунку 311«Поточні рахунки у національній валюті» у кореспонденції з кредитом рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

З акту перевірки позивача вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону, правильності складання первинних документів, при проведенні перевірки не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Вказані податкові накладні та інші первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаному в акті перевірки контрагенту позивача спільного інтересу щодо їх отримання. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчиненої між позивачем та контрагентом позивача господарської операції.

Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарської операції ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» було зареєстроване як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, що також підтверджується витягом з реєстрів платників ПДВ, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200061796 (а.с. 37, 49-50).

Таким чином, наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарська операція позивача з ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними, договором та іншими первинними документами, а придбаний товар в подальшому було використано позивачем у межах господарської діяльності.

Крім того, зі змісту акту перевірки позивача від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 вбачається, що фактично єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в акті, є виключно висновки акту Індустріальної МДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ДВІ-ПРІЗМА» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року».

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Окрім цього, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року по справі №820/4968/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, визнано незаконними дії Індустріальної МДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з проведення зустрічної звірки ТОВ «ДВІ - ПРІЗМА», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт від 28.03.2013 р. №341/22-207/36625661 та зобов'язано відновити в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, задекларованих ТОВ «ДВІ - ПРІЗМА», код 36625661 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року (а.с. 67-78).

Вказані судові рішення набули законної сили, і тому суд при вирішенні даної справи бере до уваги правові позиції, що викладені у згаданих судових актах.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06.09.2013 року №0002492203, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "ЕСКЕЙП" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013 року № 0002492203 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України через УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.29) на користь Приватної фірми "ЕСКЕЙП" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, б. 20, кім. 111, код ЄДРПОУ 25609908) судові витрати у розмірі 192,97 грн. (сто дев'яносто дві грн. 97 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11.03.2014 року.

Суддя Піскун В.О.