Рішення

від 28.05.2009 по справі 43/103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/103

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.05.09 р.                                                                                                       Справа № 43/103                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Батурської М.О.          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче-комерційна фірма “ВВВ”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Готель “Централь”, м. Донецьк

про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18967,13грн., суми пені у розмірі 2141,80грн.

За участю представників:

від позивача: Кулиш Є.А. за дов. б/н від 31.03.09р.

від відповідача: представник не з'явився.

В судовому засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче-комерційна фірма “ВВВ”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Готель “Централь”, м. Донецьк про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 24010,73 грн., суми пені у розмірі 2141,80 грн.

Відповідно до заяви про зміну (зменшення розміру) позовних вимог від 25.05.09р. (вх.№02-41/23301) позивач просив суд стягнути на свою користь суму загальної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та суму пені у розмірі 21108,93грн.

Згідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його заява приймається судом і справа розглядається з урахуванням остаточно змінених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором на надання охоронних послуг від 15.07.08р., в частині сплати вартості наданих послуг.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір на надання охоронних послуг від 15.07.08р. з додатком, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 від 30.09.08р., №ОУ-0000037 від 31.10.08р., №ОУ-0000042 від 14.11.08р., претензія від 08.12.08р., лист №001/346 від 10.11.08р., гарантійний лист №001/402 від 16.12.08р., односторонні акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.09р., 25.05.09р., банківські виписки за 23.03.09р., 16.04.09р., 14.05.09р.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 15.04.09р., 06.05.09р. та повідомлення про вручення поштового відправлення №№11346550, 11470763. Проте відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з'явилися. Причин нез'явлення останній не пояснив та витребуваних господарським судом документів, необхідних для вирішення спору не надав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №14/4-20/2084 від 20.05.09р., станом на 13.05.09р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Готель “Централь” (ідентифікаційний код 31178655) є юридичною особою та знаходиться за адресою вказаною у позові.

Враховуючи викладене, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез'явлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.  

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.08р. між сторонами був підписаний договір на надання охоронних послуг, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання по охороні об'єкту, за плату, розташованого за адресою: м. Макіївка, пр. Генерала Данилова, 1а, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 5.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання договору та діє протягом трьох місяців.

У листі №001/346 від 10.11.08р. відповідач просив позивача зняти охорону з 11.11.08р., в зв'язку з закінченням строку дії договору №б/н від 15.07.08р.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення зобов'язань сторони перебували у договірних відносинах.

До договору на надання охоронних послуг від 15.07.08р., як до договору про надання послуг, застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивачем у вересні, жовтні, листопаді 2008р. надано відповідачу охоронні послуги, загальною вартістю 22043,80грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 від 30.09.08р., №ОУ-0000037 від 31.10.08р., №ОУ-0000042 від 14.11.08р. Належним чином засвідчені копії означених актів містяться у матеріалах справи (а.с.12, 13, 35).

Відповідач у звязку з підписанням вказаних актів з прикладанням фірмової печатки підприємства повністю погодився з обсягами та вартістю наданих позивачем послуг.

Договором встановлено, що за виконані послуги по охороні об'єкту, згідно кошторису, замовник сплачує виконавцю суму 10000,20грн. у місяць, у т.ч. ПДВ. Оплата здійснюється лише у грошову вираженні по закінченню виконаних робіт (пункти 3.1., 3.2. договору).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, згідно договору від 15.07.08р. відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем охоронних послуг наступного дня після підписання ним вищевказаних актів, тобто 01.10.08р., 01.11.08р. та 15.11.08р. відповідно.

Проте, свої зобов'язання, як про це заявлено позивачем, відповідач, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України, належним чином не виконав.

Станом на 28.05.09р. відповідачем лише частково сплачено суму вартості наданих за договором послуг у розмірі 5043,40грн., що підтверджується банківськими виписками за 23.03.09р., 16.04.09р., 14.05.09р.

Внаслідок чого, за відповідачем нараховується заборгованість у сумі 17000,40грн.

Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає доводеним факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 17000,40грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

У розуміння ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань – порушення строків сплати вартості наданих послуг, позивачем на підставі пункту 4.3. договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент прострочення платежу від суми, яка підлягає оплаті, за кожен день прострочки у сумі 2141,80грн. (періоди нарахування пені з 01.10.08р. по 15.03.09р. –  борг 10000,20грн., з 01.11.08р. по 15.03.09р. – борг 10000,20грн., з 16.11.08р. по 15.03.09р. – борг 2043,40грн.).

Судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок пені, оскільки, при розрахунку позивачем не вірно визначено момент з якого починається прострочення відповідачем грошових зобов'язань за вересень та жовтень 2008р., за висновками суду періодами, за які можливе нарахування пені є періоди з 02.10.08р. по 15.03.09р. – борг 10000,20грн., з 02.11.08р. по 15.03.09р. – борг 10000,20грн. Разом з тим, при нарахуванні пені за період з 16.11.08р. по 15.03.09р. позивачем не вірно визначено кількість днів прострочення, за висновками суду кількість днів – 119, а не 121 як зазначено позивачем.

З огляду на викладене суд вважає що, розмір пені, який є арифметично вірним складає 2109,96грн.

Ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні збитки за періоди жовтень 2008р.-лютий 2009р. (борг 10000,20грн.) у розмірі 1007,66грн., листопад 2008р.-лютий 2009р. (борг 10000,20грн.) у розмірі 823,65грн., грудень 2008р.-лютий 2009р. (борг 2179,02грн.) у розмірі 135,62грн. Загалом інфляційні збитки склали 1966,73грн.

За висновками суду розрахунок суми інфляційних збитків є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судові засіданні не з`являвся, вимоги ухвал від 15.04.09р., від 06.05.09р. не виконав, правом не подання відзиву не скористався.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що позивачем при нарахуванні пені допущено помилки, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 21077,09грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче-комерційна фірма “ВВВ”, м. Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Готель “Централь”, м. Донецьк про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18967,13грн., суми пені у розмірі 2141,80грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Готель “Централь” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 87; ЄДРПОУ 31178655, МФО 335571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче-комерційна фірма “ВВВ” (83000, м. Донецьк, пл. Конституції, 1; ЄДРПОУ 31178660, МФО 334970) суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18967,13грн., суму пені у розмірі 2109,96грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 210,77грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 95,10грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

               Суддя