Постанова

від 17.02.2014 по справі п/811/226/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № П/811/226/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросоя» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросоя» (далі - позивач, ТОВ «Украгросоя») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати дії відповідача щодо проведення 06.12.2013 року документальної невиїзної перевірки позивача та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000652205 від 23.12.2013 року.

Позивач зазначає, що правовою підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки став наказ №1074 від 05.11.2013 року з питань дотримання ТОВ «Украгросоя» вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вікторія ЛТД» (код ЄДРПОУ - 20623648) за липень 2013 року терміном 1 робочий день з 07.11.2013 року.

При цьому перевірка фактично була проведена 06.12.2013 року, та досліджено взаємовідносини з ТОВ «К.А.М. Трейд» (код ЄДРПОУ - 38546810) за серпень 2013 року, що не відповідає наказу №1074 від 06.11.2013 року.

Тому, на думку позивача, дії відповідача щодо проведення 06.12.2013 року документальної невиїзної перевірки позивача є протиправними, а податкове повідомлення - рішення, винесене за результатами такої перевірки таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі акта перевірки, яким зроблено висновки про порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту.

Висновок відповідача про відсутність поставок та послуг є надуманим, оскільки відсутній причинний зв'язок між обставинами, встановленими Кіровоградською ОДПІ та висновками податкового органу. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів є необґрунтованим, оскільки незалежно від довільних висновків контролюючого органу, укладені між ТОВ «Украгросоя» та ТОВ «К.А.М. Трейд» правочини не відносяться до категорії таких, що порушують публічний порядок. Акт перевірки не доводить умислу позивача щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Зазначає, що під час перевірки контролюючим органом взагалі не перевірені зміни майнового стану товариства, що знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку. Отриманий від контрагента товар (послуги) були використані позивачем виключно у межах господарської діяльності платника податку. Вказує на те, що товариство сформувало податковий кредит за результатами взаємовідносин ТОВ «К.А.М. Трейд» у повній відповідності з вимогами Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що перевіркою встановлено, що правові взаємовідносини ТОВ «Украгросоя» із суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Вказує на те, що податковий орган діяв в межах та у спосіб наданих законодавством повноважень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.02.14 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 21.02.2014 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі зібраних доказів, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «Украгросоя» зареєстроване як юридична особа 06.11.2012 року Кіровоградською районною адміністрацією (а.с.13).

На підставі наказу №1330 від 02.12.2013 року (а.с.128) Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Украгросоя» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт №50/11-23-22-05/38302193 від 06.12.2013 року (а.с.6-10).

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000652205 від 25.12.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 15879,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 10586,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5293,00 грн. (а.с.12).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом - ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між ТОВ «Украгросоя» (покупець за договором) та ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» (постачальник за договором) укладено договір поставки №02/08 від 02.08.2013 року на поставку макухи соєвої (а.с.57-59).

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні та рахунки на оплату (а.с.59-61,63-65,67-72,74-76,78-80,82-84,86-88) позивачем та контрагентом належним чином складені на виконання укладеного між ними договору поставки. Фактичне отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.62,66,73,77,81,85,89).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» проведено шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку (а.с.44-56).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача, так і контрагента.

Матеріалами справи встановлено, що придбана продукція зберігалась в орендованому приміщенні, що знаходиться за адресою - Кіровоградський р-н, с. Новопетрівка, вул. Дружби,100, відповідно до договору оренди від 21.12.2012 року (а.с.42-43).

Крім того, для обробки придбаної макухи було орендовано майно, відповідно до договору оренди №1 від 01.12.2012 р. (а.с.40) та акту приймання - передачі майна (а.с.41).

Також, судом встановлено, що вищевказана продукція використана у межах власної господарської діяльності позивача, а саме в подальшому реалізована, що підтверджується наступними документами: договором постачання №ОС/3 від 15.01.2013 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Птахофабрика Київська» (а.с.90-96), податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату та товарно - транспортними накладними (а.с.99-114).

З метою транспортування товару покупцям ТОВ «Украгросоя» орендувало автотранспортний засіб КАМАЗ 52211 СПГ, реєстраційний номер ВА5531АК, за договором оренди №1 від 02.01.2013 р. (а.с.117-119) та причіп-фургон-Е, реєстраційний номер ВА 1730 ХТ, відповідно до договору оренди №2 від 01.04.2013 р. (а.с.120-122).

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.. 215, ст. 228, ст.662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що Кіровоградською ОДПІ обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення 06.12.2013 року документальної позапланової перевірки ТОВ «Украгросоя» суд дійшов наступних висновків.

Позивач просить визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Украгросоя», котра вже відбулась 06.12.2013 року.

Позивач зазначає, що правовою підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки став наказ №1074 від 05.11.2013 року з питань дотримання ТОВ «Украгросоя» вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вікторія ЛТД» (код ЄДРПОУ - 20623648) за липень 2013 року терміном 1 робочий день з 07.11.2013 року.

При цьому перевірка фактично була проведена 06.12.2013 року, та досліджено взаємовідносини з ТОВ «К.А.М. Трейд» (код ЄДРПОУ - 38546810) за серпень 2013 року, що не відповідає наказу №1074 від 06.11.2013 року.

Матеріалами справи встановлено та в судовому засіданні підтверджено, що 02.12.2013 року в.о. начальника Кіровоградської ОДПІ видано наказ №1330 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «Украгросоя» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» (а.с.128).

Вказаний наказ направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням (а.с.126-127).

Перевіряючи відповідність дій суб'єкта владних повноважень по проведенню спірної перевірки вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне:

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

24.12.2006р. Верховним Судом України винесена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

Згідно з правовими позиціями, які викладені у названому судовому акті, державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Суд відзначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на час виникнення спірних правовідносин) був визначений Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пп. 20.1.4 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З урахування зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач провів перевірку за наявності достатніх правових підстав для її проведення, а тому позовні вимоги в частині визнання дій податкового органу 06.12.2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки позивача неправомірними - задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 3 статті 94 КАС України, якою передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позову суд стягує зі сторін судовий збір у розмірі відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Кіровоградській області № 0000652205 від 23.12.2013 року про сплату 10 586,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 5 293,00 грн., застосованих за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Украгросоя» (код ЄДРПОУ - 38302193) судові витрати з Державного бюджету в розмірі 182,76 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Чубара