Рішення

від 05.03.2014 по справі 907/50/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.2014 Справа № 907/50/14

За позовом приватного підприємства „Гарсінія"

до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна група вин України №1"

про стягнення 15245,93 грн., в тому числі 15153,00 грн. основного боргу та 92,93 грн. 3% річних (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.02.2014 року),

Суддя - Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача - Субота М.І., адвокат (посвідчення №139 від 25.11.2013), представник за довіреністю від 12.09.2013;

від відповідача - не з'явився .

СУТЬ СПОРУ: приватним підприємством „Гарсінія" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна група вин України №1" про стягнення 15245,93 грн., в тому числі 15153,00 грн. основного боргу та 92,93 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 05.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Представник позивача просить задоволити позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Зауважує, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по оплаті послуг з організації перевезення вантажу.

Клопотанням від 19.02.2014 в порядку ст. 22 ГПК України позивач зменшив позовні вимоги, відповідно до якого просить стягнути суму 15245,93 грн., в тому числі 15153,00 грн. основного боргу та 92,93 грн. 3% річних.

Вказане клопотання про подано позивачем до прийняття рішення судом першої інстанції, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси з огляду на що приймається судом.

Відповідач у судове засідання на виклик суду не з'явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме - ухвали про порушення провадження у справі - а.с.4).

Інші ухвали суду відповідачу також було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Поштова кореспонденція, направлена судом на адресу відповідача, до суду не поверталася. Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за вказаних обставин вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Сьомого серпня 201З року між товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна група вин України №1" (замовник за договором, далі - відповідач) та приватним підприємством „Гарсінія" (експедитор за договором, далі - позивач) було укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг, за яким експедитор зобов'язався здійснити послуги з організації перевезення вантажу транспортом залучених третіх осіб (перевізників або експедиторів) до пункту призначення, зазначеного замовником, а замовник зобов'язався оплатити надані послуги відповідно умов цього договору та заявок на організацію конкретного перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Розділом 2 договору „Обов'язки сторін", зокрема п.2.2.7 договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати рахунки експедитора за ставками, погодженими в заявці.

Експедитор, в свою чергу, зобов'язаний забезпечити подачу транспортного засобу в узгоджені обома сторонами терміни, зазначені у заявці; забезпечити прийняття вантажу до перевезення, своєчасність доставки та схоронність перевезених вантажів (п.2.2.1 договору).

Згідно з п.3.2 договору оплата за перевезення здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання від експедитора повного пакету документів, що підтверджують факт виконання перевезення.

Відповідно до п. 4.1 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором згідно чинного законодавства України.

На виконання умов договору (п.1.1) було підписано заявку на перевезення вантажу від 02.09.2013 року (а.с. 15), яка підтверджена печаткою відповідача.

Згідно з умовами цієї заявки експедитор зобов'язався організувати перевезення за маршрутом м. Марено (Італія) - м. Ужгород (Україна). Вартість перевезення становить 1800 Євро.

Матеріалами справи (а саме - міжнародною товарно-транспортною накладною - СМР 000723 та актом здачі-приймання робіт (послуг) від 27 вересня 2013 року, підписаним обома сторонами, - а.с. 18) підтверджено, що експедитор свої зобов'язання за договором та умовами заявки виконав.

Згідно з умовами договору строк оплати послуг з організації перевезення вантажу настав 02 жовтня 2013 року (дата акту здачі-приймання робіт (послуг) - 27 вересня 2013 року).

Проте своїх зобов'язань в частині оплати наданих послуг відповідач не виконав.

Таким чином, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 15245,93 грн., в тому числі 15153,00 грн. основного боргу та 92,93 грн. 3% річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.02.2014 в порядку ст. 22 ГПК України, яка подана до прийняття рішення, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому прийнята судом).

Суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на наступне.

Спірні відносини сторін, оскільки вони стосуються відносин в галузі транспортно-експедиторської діяльності, регулюються главою 65 (ст.ст. 929-935) Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (ст. 930 ЦК України).

Так само, відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Сторони виконали вимогу Закону щодо письмового укладення договору, заявки щодо перевезення вантажу та інших документів. Експедитор (позивач по справі) свої зобов'язання за договором, умовами заявки та у відповідності до вимог законодавства виконав у повному об'ємі.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Зокрема, відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

З огляду на наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги, що господарські зобов'язання повинні виконуватися суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та за наведених фактичних обставин справи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірні, відповідачем не спростовані, а отже - підлягають задоволенню судом.

Щодо нарахованих позивачем річних (3%) у розмірі 92,93 грн., то вони підлягають до стягнення судом з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, заборгованість у частині стягнення 92,93 грн. 3% річних повністю підтверджена матеріалами справи, її нарахування перевірено судом, а відтак підлягає до стягнення на підставі вказаної норми права.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1000,00 грн.

Зазначені витрати, відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, є судовими витратами, понесеними при розгляді даної господарської справи, у зв'язку з оплатою послуг адвоката. Останні підтверджені належними доказами, зокрема розрахунковою квитанцією №178261 від 10.01.2014, що підтверджує сплату 1000,00 грн. за правову допомогу, договором про надання правової допомоги №129 від 10.12.2014, витягом з Єдиного реєстру адвокатів, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №412, виданим на підставі рішення Чернівецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 18.06.2010 №11/1, ордером на надання правової допомоги (ЗР №11089).

В контексті вказаної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Оскільки судом встановлено, що позивачем адвокату фактично сплачено 1000,00 грн. за адвокатські послуги, в судових засіданнях приймав участь саме цей адвокат (особу встановлено судом, посвідчення №139 від 25.11.2013 надавалось для огляду в судовому засіданні), то суд дійшов висновку, що такі витрати позивача підлягають відшкодуванню, оскільки вони пов'язані з розглядом даної справи, а факт сплати позивачем гонорара адвокату підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, адвокатські витрати також підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85

Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна група вин України №1" (код 36731785, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Колгоспна, буд. 25, корп. Д) на користь приватного підприємства „Гарсінія" (код 36055143, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Руська, буд. 32) суму в розмірі 15245,93 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сорок п'ять грн. 93 коп.), в тому числі 15153,00 грн. основного боргу та 92,93 грн. 3% річних, суму 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) у відшкодування сплаченого судового збору, а також суму 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.03.2014 року.

Суддя Ващиліна Н.М.