Рішення

від 04.03.2014 по справі 910/24022/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Справа № 910/24022/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства «Ювіт», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки

про стягнення 24275,38 грн.

за участю представників:

від позивача: Ігнатенко К.Е. (дов. від 01.11.2013 р.);

від відповідача: Петрик М.М. (дов. від 01.07.2013 р.);

Обставини справи:

До господарського суду Київської області за підсудністю з господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/24022/13 за позовом приватного підприємства «Ювіт» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд» (далі - відповідач) про стягнення 24275,38 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди спецтехніки, укладеного у спрощений спосіб, в частині зобов'язання зі сплати передбачених договором платежів, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 24275,38 грн.

В судовому засіданні 18.02.2014 р. відповідачем надано суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що правовідносини між сторонами мали місце у вересні 2008 р. та позивач дізнався про порушення своїх прав у 2008 р., так як відповідно до ст. 738 ЦК України рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, але звернувся до суду лише через п'ять років, чим порушив визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності.

В судовому засіданні 18.02.2014 р. було оголошено перерву до 04.03.2014 р.

Представник позивача у судових засіданнях 18.02.2014 р. та 04.03.2014 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 18.02.2014 р. та 04.03.2014 р. проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та заяві про застосування строків позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством «Ювіт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд» в період з 15.09.2008 р. по 22.09.2008 р. було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 15.09.2008 р. на суму 18150,26 грн. та № ОУ-0000020 від 22.09.2008 р. на суму 6125,12 грн., всього на суму 24275,38 грн., відповідно до яких позивачем було передано відповідачу в оренду спецтехніку та надано наступні послуги: оренда а/к КС4574 - 66 год., оренда а/к Днепр КС 5473 - 8 год. та оренда а/к КС4574 - 15 год.

Як зазначає позивач, зазначена спецтехніка була надана відповідачу на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб договору оренди.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств, з яких вбачається, що позивачем передано відповідачу в оренду спецтехніку та виконано погоджені сторонами послуги вказаною спецтехнікою.

Зазначене вбачається з актів № ОУ-0000017 від 15.09.2008 р. та № ОУ-0000020 від 22.09.2008 р. та було підтверджено сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вчинений між сторонами у спрощений спосіб правочин містить в собі ознаки договорів оренди та надання послуг, тобто є змішаним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, позивачем було надано відповідачу в оренду спецтехніку, а саме: а/к КС4574 - 66 год., а/к Днепр КС 5473 - 8 год. та а/к КС4574 - 15 год., та в цей же час виконані роботи зазначеною технікою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) було виставлено відповідачу для оплати рахунки-фактури № СФ-0000019 від 15.09.2008 р. та № СФ-0000020 від 22.09.2008 р. на загальну суму 24275,38 грн.

Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення розрахунків сторонами не встановлено та те, що відповідач в добровільному порядку з позивачем не розрахувався, 08.11.2013 р. позивачем в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України було направлено на адресу відповідача вимогу про стягнення боргу за господарськими відносинами з надання послуг (виконання робіт) у сумі 24275,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 2670 від 08.11.2013 р. та описом вкладення у лист від 08.11.2013 р.

Факт отримання зазначеної вимоги визнано представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був виконати зобов'язання щодо здійснення розрахунків за укладеним між сторонами у спрощений спосіб змішаним договором у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 15.11.2013 р.

Проте, станом на момент звернення позивача до суду відповідач не перерахував позивачу 24275,38 грн., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 24275,38 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та заяви про застосування строків позовної давності, відповідач не заперечує проти факту передачі позивачем в оренду спецтехніки та надання послуг на загальну суму 24275,38 грн., однак в обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що оскільки відповідно до ст. 738 ЦК України рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, а відносини між сторонами мали місце у 2008 р., то позивач дізнався про порушення своїх прав також у 2008 р., проте оскільки він звернувся до суду лише через п'ять років, то ним порушено строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, що позбавляє ПП «Ювіт» права на позов у матеріальному розумінні.

Твердження відповідача про те, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір ренти, відповідно до якого рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, не приймаються судом до уваги, як необґрунтовані, з огляду на те, що, як вже зазначалось, за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 15.09.2008 р. та № ОУ-0000020 від 22.09.2008 р. позивачем було передано відповідачу в оренду спецтехніку та надано погоджені сторонами в усній формі послуги, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 731 ЦК України за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) майно у власність.

Крім того, як встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем було укладено правочин у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, в той час як договір ренти згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 732 ЦК України укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

В судовому засіданні 18.02.2014 р. відповідачем надано суду заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до абз. 3 п. 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення : або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги ; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Отже, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунків за укладеним між сторонами в спрощений спосіб змішаним договором не визначений, із акта цивільного законодавства не випливає обов'язку негайного виконання відповідачем вказаного зобов'язання, то господарський суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача 24275,38 грн. заборгованості за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором тривалістю три роки почався після закінчення передбаченого ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, тобто з 16.11.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Ювіт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 24275,38 грн. заборгованості 11.12.2013 р., тобто позивачем не пропущено передбачений ст. 257 ЦК України строк позовної давності.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 24275,38 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 24275,38 грн. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, код 32553445) на користь приватного підприємства «Ювіт» (02125, м. Київ, Дніпровський р-н, бульвар Перова, 13/2, кв. 39, код 30210561) 24275,38 грн. (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят п'ять грн. 38 коп.) заборгованості та 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 11.03.2014 р.