Рішення

від 04.03.2014 по справі 927/67/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 698-166, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

від 04 березня 2014 року по справі №927/67/14

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/67/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг», юридична адреса: пр. Набережно-Лугова, 2-В, м. Київ, 04071; поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14000

до відповідача: приватного підприємства «Сантехбудкомплект», вул. Індустріальна, 11,

м.Чернігів, 14011

про стягнення 190913грн.88коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Дайнеко І.А. (довіреність №19 від 01.01.2014)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 151984грн.92коп. боргу по оплаті товару, переданого по видатковим накладним за період з 03.04.2013 по 03.07.2013, та наданих послуг з монтажу металопластикових конструкцій на підставі договору поставки №169 від 18.10.2012, 757грн.84коп. пені, нарахованої за період з 01.01.2014 по 15.01.2014, 37996грн.23коп. штрафу, 174грн.89коп. процентів річних, нарахованих за період з 01.01.2014 по 15.01.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору №167/П-13 від 17.10.2013 про відступлення права вимоги до позивача від ТОВ «Севен Систем» (постачальник за договором поставки №169 від 18.10.2012) перейшло право вимоги виконання ПП «Сантехбудкомплект» (покупець за договором поставки №169 від 18.10.2012) зобов'язання з оплати послуг та товару, отриманих на підставі договору поставки №169 від 18.10.2012.

Відповідач відзив на позов не надав. Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В засіданні господарського суду, яке відбулось 04.03.2014, про що складено протокол, прийняв участь повноважний представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату, проте уповноваженого представника в засідання господарського суду не направив. Про поважність причин неявки суд не повідомлено. Клопотань процесуального характеру на час слухання справи від відповідача не надходило.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд та яким відповідач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник позивача зазначив про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача. Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» (постачальник за договором) та приватним підприємством «Сантехбудкомплект» (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки №169 (далі за текстом рішення - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що посвідчують передачу-прийняття товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами даного договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до п.1.2. договору поставки предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у додатку (ах) до договору і визначені родовими ознаками.

До матеріалів справи надано підписаний ТОВ «Севен Систем» та ПП «Сантехбудкомплект» та скріплений їх печатками додаток №1 до договору поставки (а.с.20, на зворотному боці аркуша), в якому останні визначили найменування товару, який поставлятиметься, що свідчить про узгодження сторонами такої істотної умови договору поставки як предмет. Зокрема, як вбачається з додатку №1 предметом поставки за договором є: будівельні матеріали, фарби, автохімія, побутова хімія, господарські товари, вікна, жалюзі, скло, склопакети, двері, замки, петлі, ручки, побутова техніка, сантехнічні вироби, меблі, меблева фурнітура, електроінструмент, комплектуючі до електроінструменту, кріпильні вироби, спецодяг, господарський інвентар, слюсарно-столярний інструмент, тощо.

Крім того, в п.1.3. договору поставки сторони встановили, що товар, який передаватиметься постачальником покупцю протягом строку дії цього договору, вважатиметься таким, що переданий на виконання цього договору, навіть якщо у видаткових накладних, рахунках-фактурах на товар або інших документах не буде посилання на цей договір, якщо не буде доведено, що товар передавався за іншим договором, укладеним між сторонами.

В розділі 2 договору поставки сторони узгодили умови щодо строків і порядку поставки товару та встановили, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником (п.2.1. договору поставки). Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно із замовленнями покупця. Сторони погоджують строки поставки товару, асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії товару згідно з усною домовленістю або письмового замовлення покупця. Замовлення може бути спрямоване постачальнику шляхом використання факсимільних або комп'ютерних засобів зв'язку (електронною поштою) (п.2.3. договору поставки). Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару від постачальника та підписання сторонами видаткової накладної, що засвідчує факт отримання покупцем товару (п.2.4. договору поставки). Поставка товару (партії товару) вважається виконаною постачальником в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця (покупцю), що підтверджується отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній (п.2.5. договору поставки).

Відповідно до п.п.5.1., 5.2., 5.4. договору поставки ціни на товари, що постачаються постачальником, є звичайними відпускними та визначаються по взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку. Сторони визначають, що ціни на товари, погоджені сторонами, є попередніми і можуть змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють вартість товару (собівартість, витрати) протягом строку дії договору, та які встановлюються на кожну партію окремо. Асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджуються та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо. Ціни встановлюються в національній валюті України - гривні.

В розділі 6 договору поставки сторони узгодили умови щодо порядку здійснення розрахунків та домовились, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.6.1. договору поставки).

В силу п.8.1. договору поставки цей договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

Аналіз змісту договору №169 від 18.10.2012, свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору поставки №169 від 18.10.2012 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

За твердженням позивача, на виконання договору поставки ТОВ «Севен Систем» поставило відповідачу по видатковим накладним №21005530 від 03.04.2013, №21004504 від 03.04.2013, №21004648 від 03.04.2013, №21004749 від 03.04.2013, №21005833 від 03.04.2013, №21005304 від 04.04.2013, №21005306 від 04.04.2013, №21005313 від 04.04.2013, №21005203 від 04.04.2013, №21006410 від 04.04.2013, №21006411 від 04.04.2013, №21005456 від 04.04.2013, №21004130 від 04.04.2013, №21005470 від 04.04.2013, №21005160 від 04.04.2013, №21004338 від 05.04.2013, №21004298 від 05.04.2013, №21004299 від 05.04.2013, №21004300 від 05.04.2013, №21004250 від 05.04.2013, №21004319 від 05.04.2013, №21004395 від 05.04.2013, №21004396 від 05.04.2013, №21004320 від 05.04.2013, №21006620 від 06.04.2013, №21006623 від 06.04.2013, №21006625 від 06.04.2013, №21006627 від 06.04.2013, №21006640 від 08.04.2013, №21004829 від 08.04.2013, №21004931 від 08.04.2013, №21004932 від 08.04.2013, №21005106 від 08.04.2013, №21004725 від 08.04.2013, №21005134 від 08.04.2013, №21005015 від 08.04.2013, №21004750 від 08.04.2013, №21005032 від 08.04.2013, №21004891 від 08.04.2013, №21006729 від 08.04.2013, №21006732 від 08.04.2013, №21006782 від 09.04.2013, №21006788 від 09.04.2013, №21006895 від 10.04.2013, №21006956 від 10.04.2013, №21006958 від 10.04.2013, №21006989 від 10.04.2013, №21007022 від 10.04.2013, №21007132 від 11.04.2013, №21007158 від 11.04.2013, №21007247 від 12.04.2013, №21007256 від 12.04.2013, №21007298 від 13.04.2013, №21007319 від 15.04.2013, №21007335 від 15.04.2013, №21007491 від 16.04.2013, №21007492 від 16.04.2013, №21007644 від 01.05.2013, №21007944 від 01.05.2013, №21007714 від 01.05.2013, №21008629 від 02.05.2013, №21008110 від 02.05.2013, №21007993 від 02.05.2013, №21008343 від 02.05.2013, №21008051 від 03.05.2013, №21008351 від 03.05.2013, №21008218 від 03.05.2013, №21008107 від 03.05.2013, №21008274 від 03.05.2013, №21007684 від 03.05.2013, №21009230 від 07.05.2013, №21009238 від 07.05.2013, №21009326 від 08.05.2013, №21009327 від 08.05.2013, №21009329 від 08.05.2013, №21010055 від 17.05.2013, №21010056 від 17.05.2013, №21010057 від 17.05.2013, №21014924 від 03.07.2013 (а.с.25-103), товар загальною вартістю 151281грн.41коп.

Крім того, позивач стверджує, що на підставі договору поставки ТОВ «Севен Систем» також надало відповідачу послуги з монтажу металопластикових конструкцій загальною вартістю 2965грн.03коп., на підтвердження чого надано акти надання послуг №21004298 від 05.04.2013, №21004299 від 05.04.2013, №21004300 від 05.04.2013, №21008110 від 02.05.2013, №21014924 від 03.07.2013 (а.с.104-108).

За твердженням позивача, загальна вартість товару та послуг, отриманих відповідачем від ТОВ «Севен Систем», становить 154246грн.44коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» (первісний кредитор за договором), товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» (позивач у справі, новий кредитор за договором) та приватним підприємством «Сантехбудкомплект» (відповідач у справі, боржник за договором) укладено трьохсторонній договір №167/П-13 про відступлення права вимоги (далі за текстом - договір про відступлення права вимоги).

Відповідно до п.п.1.1.-1.5. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки №169 від 18.10.2012 року («основний договір»), укладеного між первісним кредитором та боржником. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором. Боржник погоджується з передачею прав за цим договором від первісного кредитора до нового кредитора. Сторони засвідчують, що сума грошових зобов'язань боржника за основним договором, які передаються за цим договором від первісного кредитора до нового кредитора становить 151984,92 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 92 копійки). Боржник має сплатити новому кредитору грошове зобов'язання у сумі 151984,92 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 92 копійки) у строк до 31.12.2013 року включно.

Згідно із п.2.1. договору про відступлення права вимоги моментом переходу права вимоги до нового кредитора за основним договором, визначеним у п.1 цього договору, є дата підписання цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цим договором.

В пункті 5.3. договору про відступлення права вимоги встановлено, що після підписання цього договору припиняються зобов'язання первісного кредитора за основним договором.

Відповідно до ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язані є боржник і кредитор.

За змістом ч.1 ст.509 вищеназваного Кодексу боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії. Тобто боржник - це зобов'язана сторона. В свою чергу, кредитором є сторона зобов'язання, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Тобто кредитор - це управнена сторона.

За змістом ст.512 вищеназваного Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовёязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ст.518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Аналіз договору про відступлення права вимоги, свідчить, що сторонами дотримано встановлену законом форму даного правочину. Заміна кредитора у зобов'язанні та умови договору про відступлення права вимоги були погодженні з відповідачем на етапі укладення відповідного договору про, що свідчать підпис та відбиток печатки відповідача на цьому договорі.

В ході вирішення даного спору в господарському суді відповідачем також не оспорювався факт зміни кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зобов'язанні, яке виникло між ТОВ «Севен Систем» та ПП «Сантехбудкомплект» на підставі договору поставки №169 від 18.10.2012, відбулась заміна кредитора на ТОВ «Черінгівторг».

Разом з тим, відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі №3-42гс12.

Факт отримання відповідачем товару, по видатковим накладним покладеним в основу позову, крім видаткових накладних №21006620 від 06.04.2013 (а.с.49), №21006627 від 06.04.2013 (а.с.52) та №21008110 від 02.05.2013 (а.с.86), підтверджується підписами представника відповідача Бобок М.М. на вищевказаних видаткових накладних, повноваження якого на отримання цінностей від ТОВ «Севен Систем» для відповідача засвідчуються довіреностями №13 від 03.04.2013, №17 від 01.05.2013, №23 від 03.07.2013 (а.с.22-24).

В свою чергу, видаткові накладні №21006620 від 06.04.2013, №21006627 від 06.04.2013 та №21008110 від 02.05.2013 не можуть бути прийняті судом як належні докази передачі відповідачу товару загальною вартістю 1054грн.92коп., з огляду на наступне:

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за №293/1318, встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п.5 вищевказаної Інструкції довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або його заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

В розумінні норм чинного законодавства довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення повноважної особи (керівника) юридичної особи про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - видаткову накладну, який засвідчує безпосередньо факт передачі цінностей від постачальника їх одержувачу. Отже, вказана довіреність належить до документів, які підтверджують факт та законність здійснення господарської операції.

Згідно із наданих позивачем довіреностей №13 від 03.04.2013, №17 від 01.05.2013, №23 від 03.07.2013 на отримання цінностей від ТОВ «Севен Систем» для відповідача уповноважено Бобок М.М. Разом з тим, як вбачається із змісту видаткових накладних №21006620 від 06.04.2013, №21006627 від 06.04.2013 та №21008110 від 02.05.2013, в реквізиті «одержав» міститься підпис іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ч.2 ст.34 цього Кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 22 Господарського процесуального кодекс України на сторони покладено обов'язок вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Принцип змагальності полягає у виявленні у змагальній формі ініціативи та активності сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при здійсненні процесуальних прав та виконанні обов'язків по визначенню кола обставин, які мають значення для вирішення справи та по збиранню, дослідженню і оцінці доказів, які підтверджують або спростовують ці обставини. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи та передбачає покладення тягаря доказування та обов'язку збирання доказів на сторони, покладення на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень.

Як зазначено в підп.2.3 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В ході розгляду справи позивач належних та допустимих доказів отримання саме уповноваженою особою відповідача по видатковим накладним №21006620 від 06.04.2013, №21006627 від 06.04.2013 та №21008110 від 02.05.2013 товару загальною вартістю 1054грн.92коп. суду не надав, клопотань про витребування таких доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України не заявлено.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідача товару лише на суму 150226грн.49коп.

Факт отримання від ТОВ «Севен Систем» по видатковим накладним, покладеним в основу позову, товару загальною вартістю 150226грн.46коп. в ході розгляду даної справи відповідачем не заперечувався.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, в п.6.1. договору поставки сторони встановили, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника. При цьому в силу п.2.1. договору поставки датою поставки товару є дата, вказана постачальником у видатковій накладній.

За повідомленням позивача відповідач частково розрахувався з ТОВ «Севен Систем» за поставлений товар на суму 19640грн., на підтвердження чого надано виписку по особовому рахунку ТОВ «Севен Систем» №26002620283427.

Як свідчить акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Севен Систем» та ПП «Сантехбудкомплект» від 16.10.2013 (а.с. 116), підписаний та скріплений печатками вищевказаних осіб, кошти в сумі 19640грн. були розподілені наступним чином: кошти в сумі 14185грн.40коп. були направлені на оплату товару, поставленого за період з 05.06.2013 по 27.06.2013. За рахунок решти коштів (5454грн.60коп.) оплачено товар, переданий по видатковим накладним №№21005408, 21005410, 21006266, 21005610 від 03.04.2013 та частково товар, переданий по видатковій накладній №21005530 від 03.04.2013.

За наданим суду розрахунку, залишок неоплаченої вартості товару, переданого по видатковій накладній №21005530 на момент підписання договору про відступлення права вимоги становив 2174грн.49коп.

Разом з тим, судом встановлено, що під час розрахунку допущено арифметичну помилку. Враховуючи, що загальна вартість товару поставного по видатковим накладним №№21005408, 21005410, 21006266, 21005610 від 03.04.2013 становить 2849грн.87коп., залишок коштів, які були направлені на часткове погашення видаткової накладної №21005530 від 03.04.2013 складав 2604грн.73коп. (5454грн.60коп. - 2849грн.87коп.). В свою чергу, враховуючи, що вартість товару, переданого по видатковій накладній №21005530 від 03.04.2013 становить 4435грн.98коп., залишок неоплаченої вартості товару по цій накладній фактично становить 1831грн.25коп. (4435грн.98коп. - 2604грн.73коп.), а не як помилково зазначено в розрахунку 2174грн.49коп.

Таким чином, судом встановлено, що на момент відступлення права вимоги вартість неоплаченого товару, переданого по видатковим накладним покладеним в основу позову, без урахування видаткових накладних №21006620 від 06.04.2013, №21006627 від 06.04.2013 та №21008110 від 02.05.2013 з підстав, зазначених вище, фактично становила 147621грн.76коп. (150226грн.46коп. (вартість поставленого товару без урахування, вартості товару, переданого по видатковим накладним №21006620 від 06.04.2013, №21006627 від 06.04.2013 та №21008110 від 02.05.2013) - 2604грн.73коп. (часткова оплата товару, переданого по видатковій накладній №21005530 від 03.04.2013).

З приводу заявлених до стягнення 2965грн.03коп. вартості послуг з монтажу металопластикових конструкцій необхідно зазначити таке:

Згідно із ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства, свідчить, що у разі надання послуг за плату розмір, строки та порядок їх оплати встановлюється договором.

Аналіз змісту договору поставки №169 від 18.10.2012, який, як стверджує позивач, був підставою надання ТОВ «Севен Систем» відповідачу послуг з монтажу металопластикових конструкцій, свідчить, що ним взагалі не передбачено надання цих послуг, порядку та строків їх оплати. Про обов'язок відповідача оплатити послуги також не зазначено і в актах надання послуг №21004298 від 05.04.2013, №21004299 від 05.04.2013, №21004300 від 05.04.2013, №21008110 від 02.05.2013, №21014924 від 03.07.2013.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що на момент відступлення права вимоги у ТОВ «Севен Систем» не існувало права вимоги до відповідача оплатити послуги, визначені в актах надання послуг №21004298 від 05.04.2013, №21004299 від 05.04.2013, №21004300 від 05.04.2013, №21008110 від 02.05.2013, №21014924 від 03.07.2013.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що на момент укладення договору №167/П-13 від 17.10.2013 про відступлення права вимоги у ТОВ «Севен Систем» існувало право вимоги до ПП «Сантехбудкомлект» сплатити 147621грн.76коп. вартості товару, поставленого на підставі договору поставки №169 від 18.10.2012. Саме в такому обсязі це право могло ним бути відступлене ТОВ «Черінгівторг» за договором №167/П-13 від 17.10.2013 про відступлення права вимоги.

Як встановлено судом вище, в п.1.5. договору про відступлення права вимоги сторони встановили, що боржник має сплатити новому кредитору грошове зобов'язання у строк до 31.12.2013 включно.

За повідомленням позивача станом на день звернення до суду відповідач зобов'язання не виконав.

Відповідач доказів виконання зобов'язання за договором про відступлення права вимоги в ході розгляду справи не надав, клопотання про витребування таких доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України не заявив.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором про відступлення права вимоги, на момент прийняття рішення доказів сплати грошових коштів позивачу відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 147621грн.76коп. боргу.

Відповідно до п.7.3. договору поставки за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п.6.1. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день просрочки. Штрафна санкція, передбачена цим пунктом договору, нараховується та стягується понад строк, передбачений п.6 ст.232 Господарського кодексу України в межах 3-ох річного строку.

Згідно із п.7.4. договору поставки в разі порушення грошових зобов'язань за договором постачальник також має право стягнути з покупця штраф в розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

З посиланням на наведені умови договору поставки та норми чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача 757грн.84коп. пені, нарахованої за період з 01.01.2014 по 15.01.2014 та 37996грн.23коп. штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарський кодекс України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодекс України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція щодо можливості застосування до боржника, який порушив виконання зобов'язання, відповідальності у вигляді пені та штрафу одночасно викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування до відповідача за порушення строків оплати товару мір відповідальності у вигляді пені та штрафу одночасно відповідає нормам чинного законодавства та існуючій судовій практиці.

Крім того, Вищий господарський суд України в п.29 листа №01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначив, що у випадку заміни кредитора у зобов'язані до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора, в томі числі і право на неустойку як субсидіарне право.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача неустойки є правомірними.

Разом з тим, в ході перевірки правильності нарахування позивачем пені та штрафу, судом встановлено, що нарахування вказаних санкцій позивачем здійснені на суму боргу 151984грн.92коп. Оскільки судом встановлено правомірність переходу до позивача права вимоги лише в обсязі 147621грн.76коп., розмір штрафних санкцій за вказаний позивачем період на цю суму боргу становить 727грн.04коп. пені та 36905грн43коп. штрафу.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язання по оплаті товару, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 727грн.04коп. пені та 36905грн43коп. штрафу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону, оскільким інший розмір не встановлено договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 174грн.89коп., нарахованих за період з 01.01.2014 по 15.01.2014.

В ході перевірки правильності нарахування позивачем процентів річних, судом встановлено, що нарахування позивачем здійснені на суму боргу 151984грн.92коп. Оскільки судом встановлено правомірність переходу до позивача права вимоги лише в обсязі 147621грн.76коп., розмір процентів річних за вказаний позивачем період на цю суму боргу становить 169грн.84коп.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 169грн.84коп. процентів річних.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 147621грн.73коп. боргу, 727грн.04коп. пені та 36905грн43коп. штрафу, 169грн.84коп. процентів річних.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 510, 512, 513, 514, 516, 518, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 692, 712, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-3, 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Сантехбудкомплект», вул. Індустріальна, 11, м. Чернігів (ідентифікаційний код 31818761, р/р 26009060705937 в ПАТ «Приватбанк» Чернігівське РУ, МФО 353586) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг», юридична адреса: пр. Набережно-Лугова, 2-В, м. Київ; поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів (ідентифікаційний код 35687180, р/р 26000500073063 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» м. Київ, МФО 300614) 147621грн.76коп. боргу, 727грн.04коп. пені та 36905грн.44коп. штрафу, 169грн.84коп. процентів річних та 3708грн.48коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 11 березня 2014 року.

Суддя Т.Г. Оленич