Постанова

від 04.03.2014 по справі 810/1002/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року 810/1002/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Березенко В.В (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний Торговий Дім» Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Торговий Дім» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Білоцерківської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Ю» від 12 січня 2014 року №24-15; визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про опис майна у податкову заставу від 21 січня 2014 року №6; зобов'язання Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відкликати податкову вимогу форми «Ю» від 21 січня 2014 року №24-15.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки прийняті відповідачем передчасно, адже на момент формування податкової вимоги грошове зобов'язання з податку на додану вартість не набуло статусу узгодженого. Тому і податкова вимога і рішення про опис майна у податкову заставу підлягає скасуванню.

У судовому засіданні, призначеному на 4 березня 2014 року, представник позивача уточнив позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати податкову вимогу форми «Ю» від 12 січня 2014 року №24-15 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21 січня 2014 року №6. Уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при прийнятті податкової вимоги та рішення про опис майна діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Стверджує, що грошове зобов'язання є узгодженим, оскільки апеляційну скаргу на рішення, що стало підставою виникнення податкового боргу було подану з пропущенням процесуальних строків.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд ухвали здійснювати розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області за наслідками перевірки було винесено податкове повідомлення рішення від 11 лютого 2013 року №0004172230/256, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14070,00 грн., у тому числі за основним платежем 9500,00 грн. та 4750,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13).

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року №810/3592/13-а у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Універсальний торговий дім» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2013 року №0004172230/256 було відмовлено (а.с. 14-17).

13 грудня 2013 року до канцелярії Київського окружного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга на постанову №810/3592/13-а від 9 вересня 2013 року (а.с. 18).

Суд встановив, що станом на момент розгляду даної справи апеляційне провадження не відкрите. Скаргу позивача на постанову Київського окружного адміністративного суду №810/3592/13-а залишено без руху ухвалою апеляційного суду від 10 лютого 2014 року у зв'язку із порушенням позивачем процесуальних строків звернення (а.с. 29-30). Позивачу надано строк у 30 днів з моменту отримання ухвали та запропоновано навести обгрунтовані обставини для поновлення строків.

Разом з тим, 21 січня 2014 року відповідачем було прийнято податкову вимогу №24-15, відповідно до якої за позивачем обліковується узгоджена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14213,73 гривні та пеня 66,00 гривень.

З метою забезпечення виконання податкової вимоги, рішенням заступника начальника Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21 січня 2014 року №6 вирішено здійснити опис майна ТОВ «Універсальний Торговий Дім» (а.с. 10).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача ТОВ «Універсальний Торговий Дім» звернулось до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Так, функції контролюючих органів визначені статтею 191 Податкового кодексу України, серед яких: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків, зборів, платежів; здійснення погашення податкового боргу; звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

У свою чергу, платники податків в силу приписів підпунктів 16.1.4 та 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, та не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Зі змісту пункту 54.3. та підпункту 54.3.2 вбачається, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань , якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнаються податковим боргом платника податків.

При цьому, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу виникає право податкової застави (підпункт 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України).

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до абзацу 3 пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що податкова вимога надсилається платникам податків у разі несплати ними лише узгодженого грошового зобов'язання. У той же час, законодавцем чітко визначено момент узгодження грошових зобов'язань самостійно визначених контролюючими органами у разі їх судового оскарження, а саме - набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, за даних обставин справи вирішальним для визначення наявності підстав для прийняття та надсилання податкової вимоги є факт набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року №810/3592/13-а, оскільки саме з цією обставиною податковий кодекс пов'язує право контролюючого органу стверджувати про наявність у позивача податкового боргу.

Правила набрання судовим рішенням у адміністративній справі законної сили передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 254 постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Частиною 4 статті 254 також встановлено, що у разі коли апелянтом пропущений процесуальний строк звернення із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції і цей строк буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суд зазначає, що відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Український Торговий Дім» залишено без руху, позивачеві для обґрунтування поважності пропущення процесуальних строків надано 30 днів, з моменту отримання апелянтом копії ухвали.

Відповідач у своїх запереченнях стверджує, що оскільки станом на день винесення податкової вимоги апеляційним судом не було відкрито провадження у справі, рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року №810/3592/13-а вступило в законну силу.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача. Як вбачається із частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Із зазначеного вбачається, що за наслідками залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з порушеними строками, суд або відмовляє у відкритті провадження, у разі коли не визнає обставини зазначені апелянтом поважними, або відкриває апеляційне провадження.

При цьому, протягом строку наданого для усунення недоліків постанова суду першої інстанції є такою, що не набрала законної сили, навіть якщо скаргу на неї подано із пропущенням процесуальних строків. Моментом набрання законної сили таким рішенням буде або дата відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року №810/3592/13-а як станом на момент винесення оскаржуваної податкової вимоги, так і на момент розгляду судом даної справи не вступило в законну силу.

З огляду на те, що грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, і у зв'язку з цим не є податковим боргом, вимога Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21 січня 2014 року №24-15 є передчасною, та підлягає скасуванню

Враховуючи, що у позивача не виникло податкового боргу на підставі неузгодженого грошового зобов'язання, то і право податкової застави за даним зобов'язанням не виникає. Отже відповідачем протиправно прийняте рішення про опис майна у податкову заставу від 21 січня 2014 року №6.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність своїх рішень. Натомість, доказами наданими позивачем спростовуються висновок відповідача про наявність у ТОВ «Український Торговий Дім» податкового боргу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Ю» від 21 січня 2014 року №24-15.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про опис майна у податкову заставу від 21 січня 2014 року №6

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний Торговий Дім» (ідентифікаційний код 37192455) судовий збір у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 78 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2014 року