Рішення

від 04.03.2014 по справі 901/471/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2014 Справа № 901/471/14 за позовом Казенного підприємства «Південний еколого - геологічний центр»

(вул. Беспалова, 47, м. Сімферополь, АР Крим, 95007)

до приватного підприємства «Комманд»

(вул. Глінки/Ж.Дерюгіної, 57в/2а, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 15 000.12 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Єремєєва Марина Олександрівна, представник, довіреність № 134 від 13.02.2014, Казенне підприємство «Південний еколого - геологічний центр»;

Від відповідача: не з'явився, ПП «Комманд».

Суть спору: Казенне підприємство «Південний еколого - геологічний центр» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до приватного підприємства «Комманд» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15 000.12 грн..

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 218 від 01 лютого 2012 року, що виразилося у порушенні відповідачем свого обов'язку щодо поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд повернути сплачені ним кошти.

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на статті 526, 628 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 04 березня 2014 року представник позивача надав суду клопотання, в якому просив суд у зв'язку з допущеною опискою пункт 2 прохальної частини позовної заяви читати наступним чином : «Стягнути з приватного підприємства «Комманд» на користь Казенного підприємства «Південний еколого - геологічний центр» заборгованість в розмірі 15 000.12 грн.» (а.с. 52).

Так, оскільки усунення вказаної описки у позові не тягне ані збільшення, ані зменшення розміру позовних вимог, як й не змінює предмет або підстави позову, суд клопотання представника позивача задовольнив та долучив його до матеріалів справи.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 37), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 2, 51).

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про неможливість вручення судової кореспонденції «у зв'язку із відсутністю адресата».

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Суд запитав думку представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутністю нез'явившегося представника відповідача.

Заперечень не надійшло.

Суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив :

01 лютого 2012 року між Казенним підприємством «Південний еколого - геологічний центр» (покупець) та приватним підприємством «Комманд» (постачальник) був укладений договір поставки № 218, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю обсадні труби з нарізними муфтами в кількості, зазначеній у специфікації, та в якості, визначеній ГОСТ 632-80 зі всіма змінами до нього, а покупець - оплатити та забезпечити приймання товару згідно з умовами, визначеним даним договором (а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 1.2 найменування, сортамент, кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість поставки визначається у специфікації до договору. Специфікація оформляється в двох екземплярах, підписується уповноваженими представниками сторін, засвідчується печатками обох сторін та є невід'ємною частиною даного договору. Партія товару по сортаментній позиції, узгоджена сторонами у специфікації, приймається постачальником до виконання протягом 3 днів після отримання постачальником передплати.

Згідно з пунктом 2 договору ціна на товар є фіксованою, встановлюється у гривнях та складає 15 000.12 грн., у тому числі ПДВ по поставці 20% - 2 500.02 грн..

Підставою для перерахування грошових коштів є рахунок на передплату. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування 100 % передплати на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з дня підписання договору (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що постачальник зобов'язується доставити товар своїм автотранспортом на склад покупця за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. 51 Армії, 55.

Згідно з пунктом 8.1 договір набирає сили з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку № 328 від 06 лютого 2012 року, останній отримав від позивача у рахунок передплати вартості товару 15 000.12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 169 від 08 лютого 2012 року (а.с. 9-10).

Однак, за твердженням позивача, відповідач свої обов'язки за договором поставки не виконав та товар не передав.

Позивач претензією від 30 жовтня 2013 року вих. № 1213 вимагав від відповідача повернення суми попередньої оплати (а.с. 11), однак вона була залишена останнім поза увагою.

Вказане з'явилося підставою для звернення Казенного підприємства «Південний еколого - геологічний центр» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором поставки № 218 від 01 лютого 2012 року було сплачено на користь відповідача передоплату вартості товару, проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором не виконав та товар позивачу не поставив, у зв'язку з чим останній просить суд повернути сплачені ним кошти.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку № 328 від 06 лютого 2012 року, останній отримав від позивача у рахунок передплати вартості товару 15 000.12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 169 від 08 лютого 2012 року (а.с. 9-10).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та товар позивачу не поставив.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Так, позивач претензією від 30 жовтня 2013 року вих. № 1213 вимагав від відповідача повернення суми попередньої оплати (а.с. 11-12), однак вказана претензія була повернута на адресу позивача із відміткою про неможливість вручення «у зв'язку із відсутністю адресата».

Відповідно до пункту 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, з огляду на такі вимоги чинного законодавства датою пред'явлення претензії відповідачу слід вважати 31 жовтня 2013 року (а.с. 12).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, визначено у статті 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів передання покупцю товару, а також доказів повернення відповідачем вартості сплаченого товару, суд вважає, кошти в сумі 15 000.12 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України під час розгляду справ аналогічної категорії (постанова від 14 серпня 2013 року № 904/1084/13-г; від 25 квітня 2012 року № 5002-21/3634-2011), а також Верховний Суд України, про що зазначив у своєї постанові від 28 листопада 2011 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2014 року по справі № 901/471/14 було відстрочено Казенному підприємству «Південний еколого - геологічний центр» сплату судового збору до винесення рішення у справі.

Таким чином, у зв'язку із встановленням судом правових підстав для задоволення позовних вимог суд відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору з відповідача на користь держави.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 11 березня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства «Комманд» (вул. Глінки/Ж.Дерюгіної, 57в/2а, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р 26004276389000 в ПАТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 37081766) на користь Казенного підприємства «Південний еколого - геологічний центр» (вул. Беспалова, 47, м. Сімферополь, АР Крим, 95007, р/р 26000110000236 в ПАТ «Ві Ей Бі Банк», МФО 380537, ЄДРПОУ 23450378) кошти в сумі 15 000.12 грн..

3. Стягнути з приватного підприємства «Комманд» (вул. Глінки/Ж.Дерюгіної, 57в/2а, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р 26004276389000 в ПАТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 37081766) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 1 827.00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська