Ухвала

від 05.03.2014 по справі 801/283/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/283/13-а

05.03.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Козловська С. О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Семена"- Кармазина Катерина Василівна, довіреність № б/н від 25.02.14

представник відповідача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 801/283/13-а за апеляційної скаргої Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 23.01.2014

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Семена" (вул. Леніна, буд.15, селище Іллічеве, Совєтський район, Автономна Республіка Крим, 97230)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Кримська, буд.82-В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2014 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Семена" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000104/22-01 від 28.09.2012. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001622201 від 13.12.2012,вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Феодосійська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Автономної Республіці Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2014 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-Семена"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь:№000104/22-01 від 28.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 96070,98грн. та за штрафними санкціями у сумі 14781,94грн.; №0001622201 від 13.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45701,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 22851,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що використання у господарській діяльності позивача товарів (робіт, послуг), які отримані від: ПП "Комманд", ПП ОСОБА_3,ПП "Альянс-СД",ПП ОСОБА_11,ТОВ "Хімпромексім",ПП "Флоксис", ТОВ "Спокдан" підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому спірні податкові повідомлення-рішення:№000104/22-01 від 28.09.2012 та №0001622201 від 13.12.2012 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, 28.09.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення№000104/22-01яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110852,92грн., у тому числі: основний платіж- 96070,98грн. та штрафні санкції-14781,94грн.Також 13.12.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення№0001622201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 68552,00грн., у тому числі: основний платіж-45701,00грн., штрафні санкції- 22851,00грн.

Передумовою збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки актів: від 24.09.2012 №1251/22-01/30909501 планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Семена" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 та від 27.11.2012 №1884/22-01/30909501документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Семена" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012.

Перевірками встановлені порушення позивачем: статті 185, статті 187, статті188, статті 198, статті200, статті201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з наступними платниками податків: ПП "Комманд", ПП ОСОБА_3, з ПП "Альянс-СД",ПП ОСОБА_11,ТОВ "Хімпромексім" та встановлено заниження податку на додану вартість за лютий, березень, червень, липень, серпень, вересень, листопад 2011 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 91856,38грн.; статті 189, статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 4215,00грн.,статті 185, статті187, статті188, статті 198, статті 200, статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість- 91857,00грн. по підприємствам: ПП "Комманд"-у сумі 77401,69грн.; ПП ОСОБА_3 у сумі 1495,00грн., ПП "Альянс-СД" -у сумі 516,00грн.; ПП ОСОБА_11 у сумі17,05грн.; ТОВ "Хімпромексім"- у сумі 12426,66 грн.; пункту198.2, пункту198.3, статті198, пункту198.6, статті198, пункту201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 45701,00грн. по підприємствам: ПП "Флоксис"-у сумі 4334,00грн., ТОВ "Спокдан" - у сумі 41367,00грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірності збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 110852,92грн. та в сумі 68552,00грн. через наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011.

З урахуванням норм Податкового кодексу України до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно приписам Податкового кодексу України до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено належним чином оформленою податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснено і підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції. Ознаками останньої є: 1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції; 2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника податку на додану вартість на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника податку на додану вартість; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності. Тобто, реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника податку на додану вартість на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача. Підтвердження постачання товару, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність нарахування податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88,якими передбачено, що первинні документи-це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Також статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи 27.06.2011 між позивачем(Покупець) та ПП "Комманд" (Постачальник) укладено договір поставки №637, згідно якому Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар, а саме:засоби захисту рослин, розрахунки згідно пункту 6.1 Договору між Постачальником та Покупцем передбачали відстрочку платежу до 31.12.2011. Додатковою угодою від 12.03.2012 №1 до Договору №637 від 27.06.2011 було подовжено строк погашення заборгованості за поставлений товар та встановлено новий строк погашення-не пізніше 31.07.2012,а також встановлено штраф за прострочку сплати у розмірі 48648,85 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на підставі вищевказаного Договору, ПП "Комманд" здійснило на користь позивача поставку засобів захисту рослин, що підтверджується відповідними видатковими накладними, на яких є підпис про отримання (завідуюча складом Марор М.В.).ПП "Комманд" у період з 01.10.2010 по 30.06.2012 здійснило поставку засобів захисту рослин на суму 464 410,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-77401,69грн., що підтверджується журналом-ордером та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що обсяг поставки ПП "Комманд" на адресу позивача склав 387008,31 грн., сума податку на додану вартість за відповідними податковими накладними склала 77 401,69 грн., яку включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за відповідні податкові періоди.

Як свідчать матеріали справи ПП ОСОБА_3 здійснив на користь позивача поставку послуг (робіт) з ремонту запасних частин, про що свідчить виписаний ПП ОСОБА_3 на адресу позивача первинний документ бухгалтерського обліку- Акт здачі-прийомки виконаних робіт №394 від 29.07.2011 на загальну суму 8970,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -1495,00грн.та первинний документ податкового обліку-податкова накладна №32 від 21.07.2011 на загальну суму 8970,00грн., в тому числі податок на додану вартість -1495,00грн. Акт здачі-прийомки виконаних робіт на ремонт запасних частин підтверджений підписом про отримання запасних частин з ремонту завідуючою складом Марор М.В.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ПП ОСОБА_3 у період з 01.10.2010 по 30.06.2012 здійснив поставку послуг (робіт) з ремонту запасних частин на суму 8970,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -1 495,00 грн., що підтверджується журналом-ордером та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".Розрахунки з ПП ОСОБА_3 проводились у безготівковій формі. Згідно картки рахунку 631 по контрагенту ОСОБА_3 та банківської виписки від 21.07.2011 по поточному рахунку НОМЕР_1 у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", позивач здійснив сплату за ремонт запасних частин на підставі платіжного доручення № 680 від 21.07.2011 у сумі 8970,00 грн. у тому числі податок на додану вартість-1495,00грн.Сума податку на додану вартість,згідно виписаної ПП ОСОБА_3 податкової накладної, була включена позивачем до складу податкового кредиту у липні 2011 року.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що обсяг поставки ПП ОСОБА_3 на адресу позивача склав 7475,00грн., сума податку на додану вартість за відповідною податковою накладною склала 1495,00 грн. та яку включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за відповідний податковий період.

Як вбачається з матеріалів справи 11.02.2011 між позивачем (Покупець) та ПП "Альянс-СД" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1102, згідно якому ПП "Альянс-СД" зобов'язався передати у власність позивача товар, а саме: запчастини до сільськогосподарської техніки, Покупець зобов'язаний сплатити грошову суму за товар відповідно рахунків. Право власності на товар переходить до Покупця в момент виконання зобов'язань, передбачених пунктом2.1 Договору, тобто в момент зарахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на підставі вищевказаного Договору ПП "Альянс-СД" здійснило на користь позивача поставку картриджів паливного фільтру, про що свідчить видаткова накладна №229 від 16.02.2011 на загальну суму 3096,00 грн.(в тому числі податок на додану вартість-516,00грн.) та податкова накладна №229 від 14.02.2011 на загальну суму 3096,00 грн.(в тому числі податок на додану вартість-516,00грн.). Видаткову накладну підтверджено підписом про отримання завідуючим машино-тракторним парком Глушковим Г.Є.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ПП "Альянс-СД" у період з 01.10.2010 по 30.06.2012 здійснило поставку картриджів паливного типу на суму 3 096,00 грн., в тому числі податок на додану вартість-516,00 грн.,що підтверджується журналом-ордером та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Згідно картки рахунку 631 по контрагенту ПП "Альянс-СД" та платіжного доручення від 14.02.2011№51 позивач здійснив сплату за запчастини з поточного рахунку № 2604 4 11883 у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль в сумі 3096,00 грн. у тому числі податок на додану вартість-516,00грн. Відповідно до журналу-ордеру та оборотно-сальдової відомості по рахунку 207 "Запасні частини" було встановлено оприбуткування вищеперелічених запасних частин та списання їх на підставі Акту від 16.02.2011 у зв'язку з встановленням на трактор Фаресин. Акт складено комісією у складі: бухгалтера Турік Л.А., завідуючого МТП Глушковим Г.Є., завідуючою складом Марор М.В. та затверджено директором Іванюшиним О.В. Сума податку на додану вартість згідно виписаної ПП "Альянс - СД" податкової накладної була включена позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2011 року.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що обсяг поставки ПП "Альянс - СД" на адресу ТОВ "Таврія - Семена" склав 2 580,00 грн., сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною склала 516,00 грн. та яку включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за відповідні податкові періоди.

Як свідчать матеріали справи 04.01.2011 між позивачем(Покупець) було укладено з ПП ОСОБА_11 (Постачальник) договір купівлі-продажу №б/н, згідно якому Постачальник зобов'язався продати Покупцю товар.Покупець зобов'язаний сплатити плату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 днів з моменту поставки. Прийом товару здійснюється на підставі накладних, які є додатками до Договору. Продукція вважається відвантаженою у разі наявності накладної, рахунка-фактури, сертифікату якості. Суму Договору не вказано.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на підставі вищевказаного Договору ПП ОСОБА_11 здійснив на користь позивача поставку електротоварів, що підтверджується: видатковою накладною №204 від 22.03.2011на загальну суму 477,65грн., в тому числі податок на додану вартість-79,61 грн., податковою накладною №190 від 22.03.2011на загальну суму 477,65 грн., в тому числі податок на додану вартість-79,61 грн.Видаткову накладну підтверджено підписом про отримання електриком Куриловим Е.С.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що ПП ОСОБА_11 у період з 01.10.2010 по 30.06.2012 здійснив поставку електротоварів на суму 477,65 грн., в тому числі податок на додану вартість-79,61 грн.,що підтверджується журналом-ордером та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Згідно картки рахунку 631 по контрагенту ПП ОСОБА_11 та виписки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по поточному рахунку № 26007174391 від 29.03.2011 позивач здійснив сплату за електротовари на підставі платіжного доручення №146 від 29.03.2011 в сумі 477,65 грн., у тому числі податок на додану вартість-79,61грн.Відповідно до журналу-ордеру та оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 "Матеріали на складі" було встановлено оприбуткування вище перелічених електротоварів та списання їх на підставі Актів від 22.03.2011 на потреби тракторного парку, зернотоку, адміністративного приміщення.Акти складено комісією у складі: бухгалтера Турік Л.А., завідуючою складом Марор М.В., електрика Курилова Е.С. та затверджено директором Іванюшиним О.В. Сума податку на додану вартість згідно виписаної ПП ОСОБА_11 податкової накладної була включена позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011 року.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що обсяг поставки ПП ОСОБА_11 на адресу позивача склав 398,04грн., сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною склала 79,61 грн. та яку включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за відповідні податкові періоди. Слід зазначити, що відповідачем в Акті перевірки зроблено висновок про те, що вищезазначену операцію не могло бути фактично здійснено лише частково, тобто, на суму 102,32 грн., у тому числі податок на додану вартість-17,05 грн. замість загальної суми поставки 477,65грн. у тому числі податок на додану вартість-79,61 грн. Проте, пояснення щодо зняття з податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ПП ОСОБА_11 у частковій сумі (102,32 грн., податок на додану вартість- 17,05грн.), замість загальної суми поставки (398,04 грн., податок на додану вартість-79,61 грн.) в Акті перевірки відсутні.

Як свідчать матеріали справи 04.05.2011 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Спокдан" (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 57, згідно якому Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар, а саме:засоби захисту рослин.Загальна вартість товару- 248200,00грн.Покупець зобов'язався здійснити розрахунки за товар до 01.12.2011.Розрахунки згідно між Постачальником та Покупцем передбачали сплату шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або готівковими коштами у касу Постачальника. Дія Договору до 31.12.2011.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ТОВ "Спокдан" здійснив на користь позивача поставку засобів захисту рослин, про що свідчать виписані ТОВ "Спокдан" на адресу позивача первинні документи бухгалтерського обліку, а саме: видаткова накладна №РН-0000182 від 05.05.2011 на загальну суму 248200,00грн., в тому числі податок на додану вартіть-41366,67грн., податкова накладна №8 від 05.05.2011 на загальну суму 248200,00грн., в тому числі податок на додану вартість-41366,67грн. Видаткова накладна підтверджена підписом про отримання завідуючою складом Марор М.В.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що ТОВ "Спокдан" у період з 01.10.2010 по 30.06.2012 здійснило поставку засобів захисту рослин на суму 248 200,00грн., в тому числі податок на додану вартість- 41 366,67грн., що підтверджується журналом-ордером та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Згідно картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Спокдан" та банківських виписок по поточним рахункам у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" позивач здійснив сплату за засоби захисту рослин у сумі 227152,50 грн., у тому числі податок на додану вартість-37858,75 грн.Решту заборгованості за Договором №57 від 04.05.2011 ТОВ "Таврія-Семена" перед ТОВ "Спокдан" у сумі 21047,50грн. було переведено згідно Договору про перевід боргу від 01.03.2012 іншому кредитору-ТОВ "Комстар ЛТД".

Згідно журналу-ордеру та оборотно-сальдової відомості по рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" встановлено оприбуткування вище перелічених засобів захисту рослин в підзвіт агроному ОСОБА_13 та списання їх разом з іншими засобами захисту рослин на підставі Актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин. Акти списання засобами захисту рослин складено у відповідності до Методичних рекомендацій сільгоспобліку за формою № ВЗСГ-3, затверджених наказом Мінагрополітики України від 21.12.2007 № 929 з вказівкою призначення та способу застосування добрив (отрутохімікатів, гербіцидів), типу земель, знаходження та номеру поля, назви культури, під яку внесено вказані в Акті засоби захисту рослин. Акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів складені головним агрономом ОСОБА_14, перевірені бухгалтером Турік Л.А. та затверджені директором Іванюшиним О.В. Сума податку на додану вартість згідно виписаної ТОВ "Спокдан" податкової накладної була включена позивачем до складу податкового кредиту у травні 2011 року.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що обсяг поставки ТОВ "Спокдан" на адресу позивача склав 206833,33 грн., сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною склала 41366,67 грн. та яку включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за відповідні податкові періоди.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Хімпромексім" здійснило на користь позивача поставку засобів захисту рослин, про що свідчать виписані ТОВ "Хімпромексім" на адресу позивача первинні документи бухгалтерського обліку, а саме:видаткова накладна №ХП-21 від 25.07.2011на загальну суму 74560,00грн., в тому числі податок на додану вартість-12426,66грн. та податкова накладна №21 від 25.07.2011 на загальну суму 74560,00грн., в тому числі податок на додану вартість-12426,66грн.Видаткова накладна підтверджена підписом про отримання товару завідуючою складом Марор М.В.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ТОВ "Хімпромексім" у період з 01.10.2010 по 30.06.2012 здійснило поставку засобів захисту рослин на суму 74560,00 грн., в тому числі податок на додану вартість-12426,66 грн., що підтверджується журналом-ордером та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Згідно картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Хімпромексім" та банківської виписки від 30.12.2011 по поточному рахунку № 26007174391 у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" позивач здійснив сплату за засоби захисту рослин на підставі платіжного доручення №1532 від 30.12.2011 у сумі 18640,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -3106,66 грн. Акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів складені головним агрономом ОСОБА_14, перевірені бухгалтером Турік Л.А. та затверджені директором Іванюшиним О.В.

Сума податку на додану вартість згідно виписаної ТОВ "Хімпромексім" податкової накладної була включена позивачем до складу податкового кредиту у липні 2011 року.

Судом першої інстанції безспірно встанролено, що обсяг поставки ТОВ "Хімпромексім" на адресу позивача склав 62133,34 грн., сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною склала 12426,66 грн. та яку включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за відповідні податкові періоди.

Як свідчать матеріали справи ПП "Флоксис" здійснило на користь позивача поставку запасних частин до сільськогосподарської техніки, що підтверджується виписаними ПП "Флоксис" на адресу позивача первинними документами бухгалтерського обліку, а саме:видатковою накладною №535 від 31.05.2011на загальну суму 19468,62грн., в тому числі податок на додану вартість-3244,77грн.,видатковою накладною №236 від 28.11.2011 на загальну суму 6537,18грн., в тому числі податок на додану вартість- 1089,53грн., податковою накладною №535 від 31.05.2011 на загальну суму 19468,62грн., в тому числі податок на додану вартість- 3244,77грн., податковою накладною №236 від 28.11.2011на загальну суму 6537,18грн., в тому числі податок на додану вартість- 1089,53грн.Видаткову накладну підтверджено підписом про отримання інженером-механіком Бересневим Д.А.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ПП "Флоксис" у період з 01.10.2010 по 30.06.2012 здійснило поставку запасних частин до с/г техніки на суму 26005,80грн., в тому числі податок на додану вартість-4334,30грн., що підтверджується журналом-ордером та оборотно-сальдовою відомію по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Згідно картки рахунку 631 по контрагенту ПП "Флоксис" та банківських виписок по поточним рахункам у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" позивач здійснив сплату за запасні частини для сільськогосподарської техніки: 31.05.2011 з поточного рахунку № 26007174391 на підставі платіжного доручення №379 у сумі 19468,62 грн., в тому числі податок на додану вартість-3244,77 грн. та 28.11.2011 з поточного рахунку № 2604 4 11883 на підставі платіжного доручення №1376 у сумі 6 537,18 грн., в тому числі податок на додану вартість-1 089,53 грн. Відповідно до журналу-ордеру та оборотно-сальдової відомості по рахунку 207 "Запасні частини" встановлено оприбуткування вище перелічених запасних частин та списання їх на підставі Актів від 31.10.2011 та 30.11.2011у зв'язку із зміною зношених запчастин на тракторі Фаресин. Акти складені комісією у складі: бухгалтера Турік Л.А., головного інженера Мирошниченко В.В., інженера Береснева Д.А., завідуючою складом Марор М.В. та затверджений директором Іванюшиним О.В.Сума податку на додану вартість згідно виписаних ПП "Флоксис" податкових накладних була включена позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2011 року та у листопаді 2011 року.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що обсяг поставки ПП "Флоксис" на адресу позивача склав 21671,50 грн., сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними склала 4334,30 грн. та яку включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за відповідні податкові періоди.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що використання у господарській діяльності позивача товарів (робіт, послуг), які отримані від: ПП "Комманд", ПП ОСОБА_3, ПП "Альянс-СД",ПП ОСОБА_11, ТОВ "Хімпромексім", ПП "Флоксис",ТОВ "Спокдан", підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Слід зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з положеннями Податкового кодексу України існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим кодексом не передбачено.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначених господарських операцій, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Суми вартості товарів (послуг), придбаних у: ПП "Комманд",ПП ОСОБА_3,ПП "Альянс-СД", ПП ОСОБА_11,ТОВ "Хімпромексім",ПП "Флоксис",ТОВ "Спокдан",включені позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди. Відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків.

Судом першої інстанції безспірно встановлено і вбачається з матеріалів Актів перевірки на момент здійснення постачання товарів та надання послуг від: ПП "Комманд",ПП ОСОБА_3,ПП "Альянс-СД", ПП ОСОБА_11,ТОВ "Хімпромексім",ПП "Флоксис",ТОВ "Спокдан" усі вони були зареєстрованими та дієздатними згідно пункту 1 статті 89 Цивільного кодексу України, зареєстровані як платники податку на додану вартість та згідно пункту183.9 статті 183 Податкового кодексу України мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства позивач не зобов'язаний та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків. Чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Відповідачем не було надано доказів того, що всі господарські операції позивача з: ПП "Комманд",ПП ОСОБА_3,ПП "Альянс-СД", ПП ОСОБА_11,ТОВ "Хімпромексім",ПП "Флоксис",ТОВ "Спокдан" є нікчемними.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Згідно частин першої, другої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач при проведені господарських операцій зі своїми контрагентами: ПП "Комманд",ПП ОСОБА_3,ПП "Альянс-СД", ПП ОСОБА_11,ТОВ "Хімпромексім",ПП "Флоксис",ТОВ "Спокдан",оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковим органом. Недостовірність цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 №К-19705/10, від 25.04.2012 №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 №К-14542/08, від 22.08.2012 №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) від 10 жовтня 2010 року зазначено, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували податок на додану вартість до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110852,92грн. та у розмірі 68552,00грн.по операціям з: ПП "Комманд",ПП ОСОБА_3,ПП "Альянс-СД", ПП ОСОБА_11,ТОВ "Хімпромексім",ПП "Флоксис",ТОВ "Спокдан",враховуючи відсутність вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, вказаними в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів(робіт, послуг) від: ПП "Комманд",ПП ОСОБА_3,ПП "Альянс-СД", ПП ОСОБА_11, ТОВ "Хімпромексім",ПП "Флоксис",ТОВ "Спокдан",(зокрема, доказів отримання вказаних товарів від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів саме від: ПП "Комманд",ПП ОСОБА_3,ПП "Альянс-СД", ПП ОСОБА_11,ТОВ "Хімпромексім",ПП "Флоксис",ТОВ "Спокдан", та їх використання в господарської діяльності позивачем, відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Оскільки судом встановлено помилковість збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 96070,98грн. та в сумі 45701,00грн. за наслідками документальних перевірок позивача то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях:№000104/22-01 від 28.09.2012 та №0001622201 від 13.12.2012 штрафних санкцій в сумі 14781,94грн. та в сумі 22851,00грн. слід визнати такими, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень:№000104/22-01 від 28.09.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 96070,98грн. та за штрафними санкціями у сумі 14781,94грн.; №0001622201 від 13.12.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45701,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 22851,00грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи податкові повідомлення-рішення:№000104/22-01 від 28.09.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 96070,98грн. та за штрафними санкціями у сумі 14781,94грн.; №0001622201 від 13.12.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45701,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 22851,00грн., відповідач діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.14 у справі № 801/283/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко