Рішення

від 06.03.2014 по справі 911/146/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Справа № 911/146/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична система», Київська обл., м. Обухів до Приватного підприємства «Украгросервіс», Київська обл., м. Сквира про стягнення 499 947,67 грн., за участю представників:

позивача:Дика О.В., довіреність № б/н від 27.12.2013 року; Пилипченко В.І., довіреність № б/н від 27.12.2013 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 245 000,00 грн. основного боргу, 221 725,00 грн. пені, 24 500,00 грн. штрафу, 8 477,67 грн. 3% річних, 245,00 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 499 947,67 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором № 1/12 від 15.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.02.2014 року.

03.02.2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 245 000,00 грн. основного боргу, 20 440,27 грн. пені, 24 500,00 грн. штрафу, 8 477,67 грн. 3% річних, 245,00 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 298 662,94 грн.

Ухвалами господарського суду Київської області від 06.02.2014 року та 20.02.2014 року розгляд справи було відкладено відповідно на 20.02.2014 року та 06.03.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична система» (продавець) та Приватним підприємством «Украгросервіс» (покупець) було укладено договір № 1/12 предметом якого є продаж засобів захисту рослин (товар) в асортименті, кількості та за ціною згідно специфікації.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов'язується самостійно, шляхом самовивозу на підставі письмового розпорядження продавця виданого на адресу «ТОВ «РЕМ Транс», забрати товар з товарного складу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМ Транс», який знаходиться за адресою: 08700, Україна, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20/2.

Згідно п. 4.2 договору покупець зобов'язується провести повний розрахунок з продавцем на умовах, указаних в даному договорі.

У відповідності з п. 2.4 договору покупець зобов'язується провести розрахунок на умовах 4,3% передоплати вартості товару не пізніше ніж до 29.02.2012 року, та 95,7% вартості товару оплатити не пізніше ніж до 01.11.2012 року.

На виконання умов договору позивач 15.02.2012 року передав відповідачу товар на загальну суму 305 878,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № 321/1 від 21.03.2012 року та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 43 від 20.03.2012 року.

Проте, відповідач отриманий від позивача товар на суму 305 878,32 грн. оплатив частково, і має заборгованість перед останнім у сумі 245 000,00 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з передачі товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 245 000,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 245 000,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 245,00 грн. інфляційної складової боргу, які нараховано позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 8 457,53 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити.

Також, предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 500,00 грн. штрафу та 20 440,27 грн. пені.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 6.3 договору за прострочення покупцем строків оплати кінцевих платежів за договором покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Згідно п. 6.4 договору незалежно від сплати неустойки відповідно до п. 6.3 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати кінцевих платежів за договором більше ніж на 30 днів, покупець також зобов'язується сплатити штраф у розмірі 10% від суми неоплачених грошових коштів.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 24 500,00 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення штрафу в розмірі 24 500,00 грн., який нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого товару за договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 20 283,16 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору. В іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 5 969,71 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» станом на 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2014 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 827,00 грн. та не більше 73 080,00 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовну вимогу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 2 від 30.01.2014 року) про стягнення 298 662,94 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 5 973,26 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення № 245 від 15.01.2014 року, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 9 998,95 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір» та з урахуванням пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» в разі зменшення позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 4 025,68 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Украгросервіс» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Самгородоцька, буд. 7, код 25290393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична система» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, буд. 33, код 35161975) 245 000 (двісті сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 20 283 (двадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 16 коп. пені, 24 500 (двадцять чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 00 коп. інфляційної складової боргу, 8 457 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 53 коп. 3% річних, 5 969 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) 71 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістична система» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, буд. 33, код 35161975) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 4 025 (чотири тисячі двадцять п'ять) грн. 68 коп., що перерахований платіжним дорученням № 245 від 15.01.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 245 від 15.01.2014 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 911/146/13.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 11.03.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак