Рішення

від 27.02.2014 по справі 910/1627/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1627/14 27.02.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/1627/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гревніч»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач»;

про стягнення 150 962,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сказко О.М., довіреність № 2 від 16.11.2012р.;

від відповідача: Піган В.М., довіреність № 7 від 16.11.2012р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Гревніч» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» (надалі - відповідач) про стягнення 150 962,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору про переведення боргу від 15.11.2013р. позивач виконав обов'язки відповідача перед ТОВ «Європроект Україна» щодо оплати заборгованості в сумі 150 074,62 грн. за поставлений товар, відповідно до умов Договору № 169-25/05УМ від 25.05.2010р., відтак, позивач набув права вимоги до відповідача. Отже, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 150 074,62 грн., за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у сумі 888,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/1627/14 та призначено її розгляд на 27.02.2014р.

Присутнім у судовому засіданні 27.02.2014р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив факту наявності заборгованості перед позивачем у сумі 150 962,73 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2013р. між позивачем (за договором - новий боржник), відповідачем (за договором - первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Євпропроект Україна» (за договором - кредитор) було укладено Договір про переведення боргу, у відповідності до п.1 якого здійснено заміну зобов'язаної сторони (відповідача) у зобов'язанні, що виникло відповідно до видаткових накладних:

- від 29.08.2013р. до рахунку-фактури № РФ/У/003182 на суму 98 185,42 грн.;

- від 29.08.2013р. до рахунку-фактури № РФ/У/003183 на суму 51 889,20 грн.

за договором поставки № 169-25/05УМ від 25.05.2010р. (далі - основний договір), укладеного між первісним боржником (відповідачем) та кредитором.

Відповідно до п. 2 договору, відповідач переводить на позивача борг (грошове зобов'язання) у розмірі 150 074,62 грн., що виник на підставі основного договору, а позивач погодився виконати зазначене грошове зобов'язання.

Умовами п. 3 договору встановлено, що кредитор не заперечує проти зміни первісного боржника новим боржником в основному договору і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов основного договору позивачем за вищевказаними видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи та оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставлено відповідачу товар на загальну суму 150 074,62 грн.

Судом установлено, що на виконання умов спірного договору позивач виконав взяте на себе зобов'язання, сплативши кредитору суму грошового зобов'язання відповідача по оплаті за поставлений товар у сумі 150 074,62 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з рахунку позивача.

Умовами договору, зокрема п. 4, сторонами встановлено, що за передане грошове зобов'язання відповідач сплачує позивачу компенсацію у розмірі зазначеного грошового зобов'язання 150 074,62 грн. у строк, що не перевищує 1 (один) банківський день з моменту підписання даного договору.

Проте, відповідач у встановлений п.4 договору строк, не перерахував позивачу суму компенсації в розмірі 150 074,62 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 150 074,62 грн.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними у відповідності до умов Договору № 169-25/05УМ від 25.05.2010р. та не надано доказів оплати компенсації на користь позивача за спірним договором, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 150 074,62 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 888,11 грн., які розраховані за період з 19.11.2013р. по 29.01.2014р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, який викладений в позовній заяві, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 888,11 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 38264305) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гревніч» (02092, м. Київ, вул. Машиністівська, 10. Код ЄДРПОУ 35083316) 150 074 грн. 62 коп. - заборгованості, 888 грн. 11 коп. 3% річних та 1827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.03.2014р.

Суддя А.І. Привалов