Рішення

від 07.03.2014 по справі 756/13346/13-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

07.03.2014 Справа № 756/13346/13-ц

Справа пр. №2/756/390/14

ун. №756/13346/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Андрейчука Т.В.

при секретарі - Ліщенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з позовом до відповідачів Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Свої вимоги заступник прокурора м. Києва обґрунтовував тим, що рішенням Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935 ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №912727, зареєстрований 24 вересня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02254.

05 лютого 2010 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1.

Як стверджував позивач, згадану земельну ділянку згідно з Програмою розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року №806/3381, віднесено до озеленених територій загального користування м. Києва (існуючі парки), а тому відповідно до ст. 51 ЗК України земельна ділянка, що розташована на АДРЕСА_1, належить до земель рекреаційного призначення, і на ній законодавчо заборонена діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню її за призначенням, а також яка негативно впливає чи може вплинути на природний стан цієї землі. Крім того, у висновку Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у висновку від 05 червня 2009 року №05-4602 було зазначено про доцільність винесення проекту землеустрою на розгляд сесії Київської міської ради та розгляд його на засіданні постійної комісії з питань екологічної політики, проте зауваження органу земельних ресурсів виконані не були. Також позивач звернув увагу на те, що комунальним об'єднанням "Київзеленбуд" не було погоджено зміну цільового призначення спірної земельної ділянки та виключення її з переліку озеленених територій загального користування. Крім того, проект землеустрою не погоджено природоохоронним органом, обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки проведена не була.

Оскільки рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935 "Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1" ухвалено з порушенням вимог закону, позивач просив суд визнати його незаконним та скасувати; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №912727, виданий ОСОБА_2, зареєстрований 24 вересня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №04-7-02254; визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради права власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1.

У ході розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представники прокуратури м. Києва позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання не з'явився, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав, пояснив, що він написав заяву на отримання земельної ділянки за грошову винагороду, без мети одержання цієї ділянки у власність, договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_3 він не укладав. З цих підстав відповідач просив суд позов заступника прокурора м. Києва задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечувала, зазначила, що земельна ділянка, що розташована на АДРЕСА_1, не відносилася ні до земель природоохоронного, ні до земель рекреаційного призначення. Також представник відповідача ОСОБА_3 стверджувала про відсутність підстав вважати, що Київською міською радою, а згодом і ОСОБА_3 були порушенні вимоги законодавства в частині порушення порядку використання спірної земельної ділянки з огляду на її призначення, адже немає затвердженого рішення, яким погоджено проект землеустрою щодо організації і визначення меж земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, яким встановлюється режим її використання та охорони як природоохоронної території. Віднесення територій і об'єктів зеленої зони до відповідних груп здійснюється рішеннями Київської міської ради на підставі чинних державних будівельних норм. Дії Київської міської ради щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не можуть бути визнані незаконними, позаяк вони відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 20 ЗК України. Представник відповідача ОСОБА_3 звернула увагу на те, що твердження заступника прокурора м. Києва про те, що проект землеустрою земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1, не був погоджений з природоохоронним органом, суперечить Положенню про управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 26 грудня 2002 року та розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 червня 2009 року. Представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, що в момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки його сторонами були дотримані всі необхідні умови, встановлені чинним законодавством. Оскільки ОСОБА_3 набула права на земельну ділянку за відплатним договором та є добросовісним набувачем, представник відповідача ОСОБА_3 стверджувала, що права позивача не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у містах - не більше 0,10 гектара.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Рішенням Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935 "Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1" ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а. с. 11-12).

24 вересня 2009 року на підставі зазначеного рішення Київської міської ради відповідачеві ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №912727, зареєстрований 24 вересня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №04-7-02254 (а. с. 16-17).

05 лютого 2010 між ОСОБА_2 (продавець), від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за №59, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1 (а. с. 13-14). 19 лютого 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку за №04-7-02437 (а. с. 17).

За положеннями ст. 9 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до вимог та в порядку, передбаченому ЗК України.

Згідно зі ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Порядок погодження землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначений Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року №457/1867 (в редакції рішення Київської міської ради від 28 травня 2009 року №547/1603). Цим порядком передбачено, що погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує зацікавлена особа. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується Головним управлінням земельних ресурсів, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), державними органами охорони навколишнього природного середовища у випадках, передбачених законодавством, органом охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічним органом, а також відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у передбачених законодавством випадках).

У висновку від 05 червня 2009 року №05-4602 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, складеному Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зазначено, що вказана земельна ділянка розташована на землях, які Програмою розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепцією формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженою рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року №806/3381, включено до складу озеленених територій загального користування м. Києва (існуючі парки), відтак Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вважає за доцільне винести проект на розгляд сесії Київської міської ради та розглянути його на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики в частині, що стосується можливого впливу даного будівництва на стан цієї території та доцільності внесення змін до зазначеної Програми.

П. 5, п. 7 рішення Київської міської ради від 19 липня 2005 року №806/3381 "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста", визначено, що землі зелених насаджень загального користування, також як і землі природно-заповідного, іншого природно-охоронного призначення та лісового фонду, підлягають комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання. Використання територій зелених насаджень загального користування, проекти землеустрою яких розроблені та погоджені, здійснюється виключно для рекреаційних та суспільних потреб відповідно до законодавства.

За приписами ст. 51 ЗК України земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст належать до земель рекреаційного призначення.

Ч. 2 ст. 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення заборонено діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Всупереч наведеним законодавчим нормам земельна ділянка, що розташована на АДРЕСА_1, за рішенням Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935 була надана ОСОБА_2 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто для потреб не пов'язаних з рекреаційними. Крім того, не було враховано зауважень Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зазначених у висновку від 05 червня 2009 року №05-4602, зокрема проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики не розглядався, питання доцільності внесення змін до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепцією формування зелених насаджень в центральній частині міста вказаною комісією не обговорювалось.

Згідно зі ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Програма комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концеппія формування зелених насаджень в центральній частині міста, до якої оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935 внесено зміни в частині виключення з переліку озеленених територій загального користування м. Києва земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована на АДРЕСА_1, та переведення її до території садибної житлової забудови, - розроблена відповідно до завдання комунальнго об'єднання "Київзеленбуд", затвердженого заступником голови Київської міської держадміністрації 20 серпня 2002 року у зв'язку з чим питання щодо внесення змін до цієї Програми та щодо виключення з переліку озеленених територій загального користування спірної земельної ділянки потребує погодження комунального об'єднання "Київзеленбуд". Проте, як встановлено судом, зазначене комунальне об'єднання зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована на АДРЕСА_1, та виключення її з переліку озеленених територій загального користування не погоджувало.

У відповідності до ст. 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені ч. 5 ст. 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому ст. 151 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1524 затверджено Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Відповідно до п. 1 та пп. 16 п. 4 Положення Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

Мінприроди відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок.

Згідно з п. 1.2., п. 1.3. Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року №434 "Про затвердження Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок" цей Порядок поширюється на Мінприроди, утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи та спеціальні підрозділи.

Порядок визначає механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування.

Аналізуючи наведені норми, суд вважає, що саме структурні підрозділи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є органами, що наділені повноваженнями щодо надання висновків, необхідних для вилучення (викупу), надання земельних ділянок в порядку, передбаченому ст. ст. 123, 124 ЗК України.

Судом встановлено, що проект відведення спірної земельної ділянки погоджено управлінням охорони навколишнього природного середовиша виконавчого органу Київської міської ради, який не відноситься до органів Мінприроди.

Відповідно до висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 травня 2009 року №09-0942-В, замовник ініціює питання будівництва об'єкту на території, що не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Ст. 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Ст. 3 Закону України "Про планування і забудову територій" визначено, що планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням зі спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

За положеннями ст. 13 Закону України "Про планування і забудову територій" детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури відповідно до детального плану території подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо: визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об'єктів містобудування та іншого використання; вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок тощо.

З наведених норм закону вбачається, що вибір земель для містобудівних потреб та надання висновків щодо передачі у власність або користування (оренду) земельних ділянок здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації, яка у свою чергу включає розроблення детального плану території, чого в порушення норм Закону України "Про планування і забудову територій" зроблено не було.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та ст. 118 ЗК України, обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Однак всупереч вказаним законодавчим положенням обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована на АДРЕСА_1, здійснена не була.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядуваннясамоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевогосамоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки судом встановлено, що рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935 "Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1" ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність визнати його незаконним та скасувати.

Вимога про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого був виданий оспорюваний державний акт. Відтак, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №912727, виданий ОСОБА_2, зареєстрований 24 вересня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №04-7-02254, слід визнати недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому, за приписами ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Зважаючи на те, що земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1 була набута у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935, яке є незаконним, суд приходить до висновку про необхідність визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 05 лютого 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №59.

Оскаржуваним рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935 та договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки порушено право власності територіальної громади міста Києва на землю.

Зазначене право підлягає захисту у спосіб, визначений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, позаяк його застосування забезпечить досягнення мети захисту порушених прав та інтересів - повернення у власність територіальної громади міста Києва спірної земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає, що слід відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_3 щодо того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом пред'явлення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України, позаяк відповідно до норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прокурор не віднесений до кола суб'єктів, яким надано право на звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 9, 20, 39, 118, 123, 124, 155, 186-1, 210 Земельного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядуваннясамоврядування в Україні", ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст. ст. 3, 13 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935 "Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1".

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №912727, виданий ОСОБА_2, зареєстрований 24 вересня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №04-7-02254.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1, посвідчений 05 лютого 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №59.

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1.

Стягнути з Київської міської ради судовий збір у сумі 38 (тридцять вісім) гривень 23 (двадцять три) копійки в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 38 (тридцять вісім) гривень 23 (двадцять три) копійки в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 38 (тридцять вісім) гривень 23 (двадцять три) копійки в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.В. Андрейчук