Постанова

від 03.03.2014 по справі 812/782/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/782/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Лисброк ВС» -

Жидких О.В.,

представника відповідача - державної податкової інспекції у м. Лисичанську

Головного управління Міндоходів у Луганській області - Басакіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лисброк ВС» до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.01.2014 року № 0000192201, № 0000202201, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лисброк ВС» до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.01.2014 року № 0000192201, № 0000202201.

В обґрунтування позову зазначив, що державною податковою інспекцією у м. Лисичанську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «ЛИСБРОК ВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з TOB «ТЕХНОПАРК БАУ». За наслідками проведеної перевірки складено акт № 7/12-09-22-25365292 від 11.01.2014р.

На підставі вищевказаного акту, відповідачем 25.01.2014 року винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000192201, № 0000202201, з якими позивач не згоден та вважає їх такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки перевірки ґрунтуються виключно на тому, що по ТОВ «Технопарк БАУ» (контрагент - постачальник послуг для позивача) встановлено неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, так як вони не спрямовані на реальне настання наслідків.

01.07.2011 року між TOB «Лисброк ВС» (Замовник) та TOB «Технопарк Бау» (Виконавець) був укладений Договір про надання інформаційних послуг №14У згідно якого, Виконавець надавав Замовнику комплекс транспортно-експедиційних та супутніх послуг, які пов'язані з організацією перевезення вантажів автомобільним та залізничним транспортом.

01.07.2011 року між TOB «Лисброк ВС» (Замовник) та TOB «Технопарк Бау»був укладений Договір про надання послуг № 15У згідно якого, Виконавець надавав Замовнику послуги з проведення огляду залізничного і рухомого складу Замовника.

Послуги за вищевказаними договорами були отримані від TOB «ТЕХНОПАРК БАУ» про що свідчать акти приймання - передачі виконаних робіт, підписані, відповідно до умов договорів, уповноваженими представниками сторін. Підписи уповноважених представників сторін скріплені печатками підприємств.

Вищевказані документи були об'єктом перевірки, що вбачається зі змісту акту.

Під час перевірки були також надані податкові накладні, які були виписані в підтвердження здійснення господарських операцій за договорами про надання послуг.

В період оформлення вищезазначених податкових накладних TOB «ТЕХНОПАРК БАУ» було зареєстровано платником ПДВ та мало право на оформлення податкових накладних. Цей факт не спростовується актом перевірки. Крім того, в акті відсутні відомості про порушення складання та оформлення податкових накладних.

З огляду на вищенаведене, TOB «ТЕХНОПАРК БАУ» оформило податкові накладні з ПДВ з додержанням вимог Податкового кодексу України, а TOB «ЛИСБРОК ВС» правомірно, на підставі первинних бухгалтерських документів та отриманих податкових накладних у відповідний податковий (звітний) період віднесло суми ПДВ у розмірі 149 839,00 грн. до податкового кредиту.

Позивач зазначає, що єдиним випадком, передбаченим Податковим кодексом України, не включення юридичними особами, які зареєстровані платниками ПДВ, до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної.

Під час перевірки, TOB «ЛИСБРОК ВС» було доведено зміни в структурі активів та зобов'язань, які відбулися внаслідок здійснення оплати послуг, отриманих у відповідності до умов укладених договорів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеному у позові, просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Лисичанську від 25.01.2014року за N 0000192201 про збільшення TOB «ЛИСБРОК ВС» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 172315,00грн. тa N 0000202201 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 187298,75грн., з яких за основним платежем 149839,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 37459,75 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеному у письмових запереченнях, у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лісброк» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 23 квітня 1998 року та перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Лисичанську Луганської області (том І а.с.92-95).

Зі статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Лісброк» вбачається, що товариство, зокрема, надає митно - брокерські послуги (том І а.с.93).

На підставі наказу державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області від 08.01.2014 року за №1 в період з 09.01.2014 року по 10.01.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «ЛИСБРОК ВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011року по фінансово-господарським взаємовідносинам з TOB «ТЕХНОПАРК БАУ».

За результатами перевірки складкно акт перевірки від 11.01.2014 року № 7/12-09-22-25365292 (том І а.с.7-37).

Позивачем на вищевказаний акт перевірки було надано заперечення, на яке 22.01.2014 року відповідачем надано відповідь (том І а.с.38-41).

На підставі акту перевірки від 11.01.2014 року № 7/12-09-22-25365292 відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 25.01.2014 року № № 0000192201, № 0000202201 (том І а.с.42,43).

На підтвердження обгрунування свої позовних вимог позивачем надано копії договорів від 01.07.2011 року укладеними між TOB «Лисброк ВС» (Замовник) та TOB «Технопарк Бау» (Виконавець) про надання інформаційних послуг №14У та № 15У про надання послуг. Оригінали вказаних договорів суду не надані (том І а.с.46-52).

Згідно результатів позапланової документальної перевірки контрагента позивача -ТОВ «Технопарк Бау», код ЄДРПОУ 34635262 з питань правомірності нарахування податкових зобовязень та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 р. встановлено про відсутність ТОВ «Технопарк Бау» реального здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, основних фондів, активів тощо. ТОВ не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місця знаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного (том І а.с.116).

Згідно даних дод.5 до декларації з ПДВ за липень 2011 року поданої ТОВ «Технопарк Бау» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва сформовано податкові зобов'язання з покупцем ТОВ «Лисброк ВС» 78957,00 грн, за серпень 2011 року -105048,50 (а.с.114-115), що не співпадає з формуванням податкового кредиту за вказаний період позивачем (том І а.с.27)

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач - державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області в розумінні ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового Кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Згідно п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не заперечуються.

Відповідно до пп. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають,зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1.).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн (138.2.).

Відповідно до п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (198.2.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (198.6.).

Згідно статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (201.7.).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу (201.8.).

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (201.9.).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (201.10.).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Суду надані копії договорів від 01.07.2011 року між TOB «Лисброк ВС» та TOB «Технопарк Бау» №14У та № 15У, заявки на інформаційне супроводження вагонів до станції погранпереводу, але суд не може взяти до уваги вказані докази, як підтвердження реальності виконаних робіт, оскільки не надано оригіналів договорів, доказів відправки електронною поштою заявок, заявки без підпису керівника (том І а.с.57-58, 132-170).

Суд також не може взяти до уваги акти приймання-передачі виконаних робіт, оскільки великий об'єм виконаних робіт - зовнішній огляд вагонів (том І а.с.53-58, 171-205) неможливо здійснити з урахуванням часу, оперативності проведення та за відсутності робітників контрагента позивача (том І а.с. 116,117).

Надання суду вантажно митних декларацій (том І а.с. 206-250, том ІІ а.с.1-166) є свідченням, згідно статуту, митно-брокерських послуг позивача та документообігу, а не дійсного виконання умов правочину.

Предмет доказування у справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Оскільки на платника податків покладено обов'язок доведення правомірності формування ним валових витрат, до складу яких можуть бути включені лише документально підтверджені витрати, пов'язані з дійсним виконанням послуг, позивач зобов'язаний був надати суду відповідні документи оформлені належним чином.

Позивач не довів здійснення ним господарських операцій, тому є підстави вважати, що має місце незаконне формування податкового кредиту.

З наведених підстав відповідачем цілком обґрунтовано винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення і тому вони є законними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 03.03.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11.03.2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Лисброк ВС» до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.01.2014 року № 0000192201, № 0000202201, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 11 березня 2014 року.

Суддя Т.І. Ковальова