Рішення

від 24.02.2014 по справі 921/1231/13-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2014 р.Справа № 921/1231/13-г/6 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Комунального підприємства "Тернопільводоканал" (вул. Танцорова, 7, м. Тернопіль, 46000)

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільське АТП 16154" (вул. Гайова, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000)

про cтягнення 74169,95 грн., з яких 47311,30 грн. боргу, 23495,89 грн. пені, 1079,20 грн. 3% річних, 1671,97 штрафу, 611,59 грн. пені .

За участю представників сторін:

Позивача - Чорненький В.В.

Відповідача - Кузнєцова М.І., Лазаренко К.Д.

Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільське АТП 16154" про стягнення заборгованості в сумі 74169,95 грн., з яких 47311,30 грн. боргу, 23495,89 грн. пені, 1079,20 грн. 3% річних, 1671,97 штрафу, 611,59 грн. пені.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач проти позову частково заперечив, посилаючись на не визначення сторонами методу обчислення кількості стічних вод та не роз'яснення споживачу принципу нарахування плати за прийом дощових стоків при розподільній системі каналізування. Відповідач також звертає увагу суду на те, що нарахування плати за водовідведення проведено КП "Тернопільводоканал" без урахування відчуження частини нерухомого майна.

Проти сум основної заборгованості по оплаті послуг по водопостачанню та водовідведенню (в обсязі поставленої води) відповідач не заперечив (протокол судового засідання від 20 лютого 2014 року).

Розгляд справи, призначений вперше на 09 січня 2014 року неодноразово відкладався, востаннє на 24 лютого 2014 року.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

В порядку ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжувався.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

25 листопада 2009 року, а пізніше 07 травня 2013 року, між КП "Тернопільводоканал" та Тернопільським АТП №16154 укладено договір №309 про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

За змістом договорів, виробник (позивач) зобов'язувався здійснювати забезпечення водопостачання та водовідведення об'єктів споживача, а споживач (відповідач) брав на себе зобов'язання проводити оплату спожитих послуг.

Відповідно до п.1.3 сторони зобов'язались належно виконувати умови договору, вимоги Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України №190 від 27.06.08р., Правил приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Тернопіль, затверджених рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №650 від 14.07.04р., а також інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що становлять предмет цього договору.

Порядок проведення розрахунків сторони погодили у розділі ІІ договорів від 25.11.09р., та від 07.05.13р. згідно з яким, рахунки на оплату виставляються споживачу до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та повинні бути оплачені протягом трьох днів з дати отримання рахунка або іншого платіжного документа волоканалу.

Крім оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами, згідно з п.2.15 договору, споживач зобов'язувався оплачувати виробнику 20% від загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливо приймачі у періоди дощів та сніготанення при розподільній і 100% при загальносплавній системі каналізації за тарифом за послуги водовідведення, затвердженим уповноваженим органом.

Загальна кількість таких стічних вод визначається розрахунковим методом відповідно до території споживача, за нормами ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових вод з територій міст і промислових підприємств" та даними гідрометеослужби.

У п. 3.5 договорів, сторони передбачили обов'язок споживача у разі передачі об'єкта централізованого водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику, в семиденний термін після передачі повідомити про це виробника.

На виконання умов договору, КП "Тернопільводоканал" надавало Тернопільському АТП №16154 послуги з водопостачання та водовідведення.

Зауважень щодо недоліків по якості наданих послуг від споживача не надходило.

За надані послуги, виробник виставив споживачу рахунки на оплату (копії рахунків з відмітками про отримання наявні у матеріалах справи).

Відповідач у визначені строки за отримані послуги не розрахувався, заборгувавши за період з липня 2012 року по травень 2013 року 32874 грн. у т.ч. за прийом дощових стоків.

27 травня 2013 року між сторонами укладено угоду про врегулювання заборгованості за прийом дощових стоків, в якій Тернопільске АТП -16154 своє зобов'язання по сплаті 31961,20 грн. у т.ч. за прийом дощових стоків визнало та взяло зобов'язання погасити існуючу заборгованість із розстроченням платежу по 7990,3 грн. щомісяця, з остаточним проведенням розрахунку до 25 вересня 2013 року, а також зобов'язалось належним чином оплачувати поточні платежі.

За твердженням позивача, свої зобов'язання по договорах №309 від 25 листопада 2009 року, від 07 травня 2013 року, а також угоди від 27 травня 2013 року Тернопільське АТП №16154 не виконало, існуючої та поточної заборгованості не погасило, заборгувавши станом на вересень 2013 року 47311,30 грн.

Не виконання відповідачем обов'язку по оплаті отриманих послуг, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушеного права та стягнення санкцій.

В свою чергу, відповідач стверджує, що в період з 2004 по 2010 роки АТП - 16154 відчужило частину належних йому приміщень та земельних ділянок, проте заявлена до стягнення сума за прийом дощових стоків нарахована без урахування зменшення площ та об'єктів нерухомості, що фактично знаходяться у користуванні відповідача.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими належним чином відповідачем, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, в порушення умов договору, приписів перелічених норм а також ст.ст. 11, 14, 629, 714 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 202, 203 ГК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України №190 від 27.06.08р., Правил приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Тернопіль, затверджених рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №650 від 14.07.04р., відповідач по оплаті за отримані послуги з водопостачання та водовідведення не розрахувався, заборгувавши за період з липня 2012 року по вересень 2013 року 47311,30 грн.

Суд критично оцінює заперечення відповідача, щодо неправомірного нарахування сум за водовідведення загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення без урахування відчуження частини нерухомого майна, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, згідно з п. 3.5 договорів, а також п.3.10. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України №190 від 27.06.08р., у разі передачі об'єкта централізованого водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику, споживач зобов'язувався в семиденний термін після передачі повідомити про це виробника. Новий балансоутримувач також у семиденний термін після прийняття об'єкта повинен письмово повідомити виробника про прийняття на себе зобов'язань щодо водокористування та водовідведення і оформлення договору.

Доказів дотримання відповідачем п.3.5 Договорів та п.3.10 Правил №190 від 27.06.08р., відповідачем не представлено.

Крім того, як вбачається з наданого розрахунку позовних вимог, пояснень представника позивача, нарахування заявлених до стягнення сум (у т.ч. за прийом дощових стоків), здійснювалось за оновленими та погодженими обома сторонами даними із врахуванням зменшення розміру земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача та відчуження нерухомого майна.

При цьому, укладаючи угоди від 25 листопада 2009 року, а пізніше від 07 травня 2013 року, відповідач не ставив жодних заперечень щодо запропонованих умов водопостачання і водовідведення.

Суд враховує й ту обставину, що при укладенні угоди від 27 травня 2013 року Тернопільське АТП №16154 свою заборгованість, у т.ч. за прийом дощових стоків, визнало повністю.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. погашення заборгованості в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення 47311,30 грн. заборгованості за отримані послуги підлягають задоволенню як обґрунтовані і належним чином не заперечені відповідачем.

Пунктами 4.8, 7.1 договорів, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", в разі порушення виконання зобов'язання передбачено обов'язок споживача сплачувати штраф в розмірі 5% від суми заборгованості та пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У розумінні ч.1 ст. 549 ЦК України, ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких і сплата неустойки.

В порядку ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В порядку ст.ст.15, 16 ЦК України, у разі порушення цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу, кожна особа має право звернутися до суду за його захистом.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено. (ч.3 ст. 232 ГК України).

Суд також враховує роз'яснення надані у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з п. 2.1 якої, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У такому випадку нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, приписи перелічених норм, а також Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", беручи до уваги розрахунок позивача, розмір заборгованості, період нарахування, інше, вимоги про стягнення 1671,97 грн. штрафу та 23495,89 грн. пені слід задовольнити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням у т.ч. 3% річних за весь час прострочення.

З огляду на суму боргу, розрахунок позивача, період нарахування, інші обставини справи, вимоги про стягнення 1079,20 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, до відповідача не може бути застосована подвійна цивільно-правова відповідальності одного і того ж виду (пеня) за одне і те саме порушення договірного зобов'язання (прострочену заборгованість). А тому, вимоги про стягнення 611,59 грн. пені, нарахованої повторно на суму боргу, який зафіксовано угодою про врегулювання заборгованості від 27 травня 2013 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог..

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільське АТП 16154" (вул. Гайова, 8, м. Тернопіль, код 03118802) на користь Комунального підприємства "Тернопільводоканал" (вул. Танцорова, 7, м. Тернопіль, код 03353845) 47311,30 грн. боргу, 23495,89 грн. пені, 1079,20 грн. 3% річних, 1671,97 грн. штрафу, 2517,07 грн. сплаченого судового збору.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимог про стягнення 611,59 грн. пені відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 05 березня 2014 року.

Суддя І.П. Шумський