Постанова

від 05.03.2014 по справі 809/504/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа № 809/504/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Снятинському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області до Кооперативного підприємства "Лілея" про стягнення заборгованості в сумі 3325,78 грн, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2014 року Державна податкова інспекція у Снятинському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до кооперативного підприємства "Лілея" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3325,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалися податкові зобов'язання з орендної плати за землю, внаслідок чого виник податковий борг в сумі 5648,80 грн, з яких 5195,48 грн - за основним платежем та 399,41 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими внаслідок несвоєчасної сплати орендної плати за землю, згідно з повідомленням-рішенням форми "Ш" №0003901500 від 05.12.2013 року, а також нарахована пеня в розмірі 53,91 грн. Також, на відповідача у відповідності до податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0005621700 від 18.11.2013 року накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн за несвоєчасне подання розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. Оскільки відповідачем станом на момент звернення з даним адміністративним позовом податковий борг не погашено, але частина заборгованості в сумі 2833,02 грн вже стягнута за рішенням суду в іншій адміністративній справі, позивач просить стягнути в судовому порядку решту заборгованості, що становить 3325,78 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.52).

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, надіслані поштові відправлення повернулися на адресу суду із зазначенням причини невручення.

Частиною 11 статті 35 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищенаведене суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши адміністративний позов, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що юридична особа - кооперативне підприємство "Лілея" відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.02.2014 року (а.с.31-33), зареєстроване 14.09.2001 року. Згідно із статтею 15 Податкового кодексу України відповідач є платником податків та зборів та у відповідності до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб.

Відповідач, будучи орендарем земельної ділянки, що підтверджується угодою про фактичне використання землі, укладеною зі Снятинською міською радою 21 січня 2013 року (а.с.13) та відомостями про наявні земельні ділянки (а.с.12), 20.02.2013 року подав до Державної податкової інспекції у Снятинському районі податкову декларацію з орендної плати за землю за 2013 рік (а.с.9-11), в якій самостійно розрахував суму податку в розмірі 7250,88 грн, яка підлягала сплаті щомісячно в розмірі 604,24 грн.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені зобов'язання з орендної плати за землю, позивачем винесено та направлено відповідачу податкову вимогу №9-15 від 19.07.2013 року, якою визначено заборгованість за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 2962,80 грн. Вимога отримана відповідачем 19.07.2013 року, останнім не оскаржувалася, а визначена в ній сума заборгованості добровільно не сплачена (а.с.20).

Внаслідок не сплати відповідачем, в повному обсязі, щомісячних платежів з орендної плати за земельну ділянку, сформувалася заборгованість в розмірі 5195,48 грн., яка підтверджується довідкою №908/9/20-030/722 від 04.02.2014 року (а.с.21) та прослідковується у виписці з облікової картки по орендній платі з юридичних осіб щодо відповідача (а.с.35-43), також відповідачу нараховано пеню в сумі 53,91 грн.

У відповідності до приписів підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається, зокрема, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Так, як відповідачем самостійно здійснений розрахунок суми податкового зобов'язання, така сума податку вважається узгодженою, а пеня, нарахована на самостійно визначену та несплачену суму податкового зобов'язання правомірною.

Також, до відповідача, за несвоєчасну сплату платежів з орендної плати за землю, що відображено в акті про результати перевірки своєчасності сплати орендної плати за землю №156/15/31533611 від 05.12.2013 року (а.с.17-18), застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 399,41 грн., у відповідності до податкового повідомлення-рішення №0003901500 від 05.12.2013 року (а.с.19), яке отримано відповідачем, що підтверджується відміткою про отримання уповноваженою особою відповідача (а.с.19) та не оскаржувалося.

У відповідності до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідність розміру застосованої до позивача штрафної (фінансової) санкції в сумі 399,41 грн вимогам чинного законодавства підтверджується матеріалами проведеної перевірки (а.с.18).

З огляду на викладені обставини, враховуючи пояснення позивача, відображені в позові, що стосовно частини боргу в сумі 2833,02 грн вже постановлено судове рішення, сума заборгованості відповідача з орендної плати за землю з юридичних осіб становить 2815,78 грн.

Крім цього, податковим органом також проведено перевірку подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, в результаті чого в акті перевірки №85/17/3153361 від 18.11.2013 року зафіксовані порушення, а саме несвоєчасне подання вищевказаних розрахунків за 1, 2 та 3 квартал 2013 року (а.с.15). На підставі висновків акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005621700 від 18.11.2013 року (а.с.16), яким на відповідача накладено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн. Дане податкове повідомлення-рішення вручене відповідачу, що підтверджується наявною відміткою (а.с.16), останнім не оскаржувалося, а сума заборгованості добровільно не сплачена.

Згідно з пунктом 51.1. статті 51 Податкового кодексу України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Згідно з пунктом 120.1. статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Приписами абзацу 2 пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тому, з метою стягнення узгодженого зобов'язання, визначеного в даному адміністративному позові з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій, вимога повторно не надсилалася.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Керуючись вимогами статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Також, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.95.3. ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки на момент судового розгляду даної справи відповідач не надав суду підтвердження сплати податкового боргу в розмірі 3325,78 грн., вказана сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

За наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують кооперативне підприємство "Лілея" (ідентифікаційний код 31533611) та за рахунок готівки, що належить кооперативному підприємству "Лілея" (ідентифікаційний код 31533611) в дохід бюджету податковий борг в загальній сумі 3325 (три тисячі триста двадцять п'ять) гривень 78 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.