Постанова

від 04.03.2014 по справі 807/4332/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 рокум. Ужгород№ 807/4332/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 15.08.2013 року)

відповідача: Магей Я.І. (довіреність від 08.01.2014 року № 1/01.1-18)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 4 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 11 березня 2014 року.

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, якою просить визнати дії Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції щодо реєстрації нерухомого майна - земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту Бедевля в урочищі "Ровінь", площею 0,1387 га., для ведення особистого селянського господарства - протиправною та зобов'язати Реєстраційну службу Тячівського районного управління юстиції зняти з державного реєстру речових прав це нерухоме майно.

Ухвалою суду від 4 березня 2014 року (протокольно, журнал судового засідання від 04.03.2014 року) замінено неналежного відповідача - Реєстраційну службу Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області на відповідача - Тячівське районне управління юстиції Закарпатської області (далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 липня 2013 року позивачка звернулась до Тячівського районного суду з позовом до Тячівської районної державної адміністрації про визнання розпорядження голови Тячівської РДА від 09.11.2012 року за № 697 про затвердження проекту із землеустрою та передачею у власність земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту Бедевля в урочищі "Ровінь", площею 0,1387 га, для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 - недійсним. 5 вересня 2013 року у цій справі Тячівським районним судом винесено ухвалу про забезпечення позову, якою було заборонено відчуження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту Бедевля в урочищі "Ровінь", площею 0,1387 га, для ведення особистого селянського господарства. Втім, незважаючи на винесення вищенаведеної ухвали суду, 19 вересня 2013 року реєстраційною службою Тячівського районного управління юстиції було зареєстровано в державному реєстрі речових прав та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з позовом про визнання протиправними дій реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав письмове заперечення проти позову, згідно яких позов не визнає та просить відмовити у задоволенні такого, посилаючись на те, що на час винесення Тячівським районним судом ухвали про забезпечення позову, якою заборонено відчуження земельної ділянки, за жодною особою не було зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку, тобто, відчужити те що не зареєстровано - не можливо. Разом з тим, на думку відповідача, згаданою ухвалою суду не передбачено заборони вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, тобто вказана ухвала суду, із зазначеною в ній забороною на відчуження, у будь-якому випадку не перешкоджала державній реєстрації виникнення права власності на земельну ділянку з видачею свідоцтва про право власності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-ІV (далі - Закон 1952) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про зареєстровані права обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Зазначений реєстр функціонує (наповнюється відомостями) з 01.01.2013 р.

Згідно положень статті 8 Закону 1952 до повноважень органу державної реєстрації прав належить:

- проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмови у їх реєстрації;

- забезпечення ведення Державного реєстру прав;

- надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленого Законом;

- забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень з 01.01.2013 року проводиться уповноваженими органами реєстрації прав на нерухоме майно структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції України (відповідні реєстраційні служби в особі державних реєстраторів), тобто, згідно із положеннями ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у Державному реєстрі прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, право на земельну ділянку реєструються реєстраційними службами Міністерства юстиції України в Державному реєстрі прав.

Частиною 1 ст. 15 Закону 1952 визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 09.11.2012 року за № 697 "Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок", громадянину ОСОБА_4 затверджено проект із землеустрою та передано у власність земельну ділянку, яка розташована за межами населеного пункту Бедевля, в урочищі "Ровінь", площею 0,1387 га для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Тячівського районного суду від 05.09.2013 року у справі № 307/3013/13-ц заборонено відчуження земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту Бедевля в урочищі "Ровінь", площею 0,1387 га., для ведення особистого селянського господарства, на яку розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації за № 697 від 09.11.2012 року ОСОБА_4 затверджено проект із землеустрою та передано у власність, до закінчення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Тячівської РДА, третя особа - ОСОБА_4, про визнання розпорядження голови Тячівської РДА недійсним.

В той же час, як вбачається з поданих в судовому засіданні представником відповідача письмових доказів (зокрема, інформаційних витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна), відсутні будь-які відомості щодо заборони відчуження вищезгаданої земельної ділянки (ухвала суду ні до Реєстраційної служби, ні до орану державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення станом на час проведення реєстраційної дії не подавалась), а відтак, 19.09.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції проведено державну реєстрацію права власності приватної земельної ділянки, що розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с/рада Бедевлянська, кадастровий номер земельної ділянки 2124480400:02:003:0002 за суб'єктом ОСОБА_4, про що винесено рішення за № 6037191 та видано Свідоцтво про право власності за № 9668632.

Враховуючи відсутність визначених ст. 24 Закону 1952-V підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень та доказів пред'явлення ухвали суду про забезпечення позову - суд констатує про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції щодо реєстрації нерухомого майна.

Стосовно вимоги позову про зобов'язання зняти з державного реєстру речових прав зареєстроване нерухоме майно, суд констатує наступне:

19 вересня 2013 року реєстраційною службою Тячівського районного управління юстиції було зареєстровано в державному реєстрі речових прав та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с/рада Бедевлянська, кадастровий номер земельної ділянки 2124480400:02:003:0002 за суб'єктом ОСОБА_4, про що винесено рішення за № 6037191 та видано Свідоцтво про право власності за № 9668632. При цьому, ухвалою Тячівського районного суду від 05.09.2013 року у справі № 307/3013/13-ц заборонено відчуження земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту Бедевля в урочищі "Ровінь", площею 0,1387 га., для ведення особистого селянського господарства, на яку розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації за № 697 від 09.11.2012 року ОСОБА_4 затверджено проект із землеустрою та передано у власність, до закінчення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Тячівської РДА, третя особа - ОСОБА_4, про визнання розпорядження голови Тячівської РДА недійсним.

Згідно ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 9 ст. 153 ЦПК України).

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на території України, та згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України - обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства.

Виходячи з наведеного, станом на час реєстрації в державному реєстрі речових прав на земельну ділянку 19 вересня 2013 року, було наявне рішення суду (ухвала Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 вересня 2013 року у справі № 307/3013/13-ц) про забезпечення позову до закінчення провадження у справі, яке невиконане з незалежних від сторін причин, однак, з врахуванням норм Конституції України та приписів цивільного законодавства - підлягало до обов'язкового виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону 1952 (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин), записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, позовною заявою позивач просить суд прийняти постанову, якою зобов'язати відповідача зняти з державного реєстру речових прав нерухоме майно та згідно ч. 2 ст. 11 КАС України та у відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону 1952 - слід зобов'язати відповідача (в особі його структурного підрозділу - Реєстраційної служби) внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що вчинений 19.09.2013 року державним реєстратором Магей Я. І. (запис про право власності № 2562111).

Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року за № 3205/5 затверджено Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (зареєстрований в Мінюсті України 12.12.2011 року за № 1429/20167), яким встановлено порядок внесення державним реєстратор запису про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, внесення запису вноситься державним реєстратором на підставі заяви заінтересованої особи (особи, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав) з поданням ним рішення суду, що набрало законної сили, та копій необхідних документів.

За приписами ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено відсутність протиправності дій щодо реєстрації нерухомого майна., однак, в зв'язку з наявністю судового рішення про забезпечення позову, не спростовано доводів позову щодо зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення частково.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, слід стягнути на користь позивача частину сплачених судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 34,41 грн.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_3 до Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Зобов'язати Тячівське районне управління юстиції, в особі Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку (площею 0,1387 га., кадастровий номер 2124480400:02:003:0002, що розташована за межами населеного пункту Бедевля в урочищі "Ровінь") за ОСОБА_4, вчиненої 19.09.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Магей Яною Іванівною (запис про право власності № 2562111).

3. В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) частину судових витрат у сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті