Рішення

від 05.03.2014 по справі 910/2587/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2587/14 05.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод»

до Приватного підприємства «Вестехсервіс»

про стягнення 10 130,88 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Калугіна К.С. - довіреність б/н від 04.03.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

Обставини справи :

Публічне акціонерне товариство «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Вестехсервіс» про стягнення 10 130,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування нежитловим приміщенням, згідно умов Договору № 41/12-10 оренди нерухомого майна від 30.12.2010 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 9 309,80 грн. - основного боргу з орендної плати, 669,51 грн. - пені, 151,57 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 18.02.2014 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.03.2014 року.

В судове засідання 05.03.2014 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 18.02.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 05.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Приватного підприємства «Вестехсервіс» (далі по тексту - орендар, відповідач) укладено Договір № 41/12-10 оренди нерухомого майна (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) орендодавець передає, а орендар приймає, у тимчасове платне користування нежитлове приміщення будівлі складу (літ. Д), кімната, що знаходиться на першому поверсі, площею 55,3 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ушинського 40 (далі за текстом - об'єкт оренди).

Відповідно до п. 5.2. Договору розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за місяць становить 2 900,00 грн., включаючи ПДВ - 483,34 грн.

Згідно з п. 5.4. Договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно. Оплата здійснюється шляхом 100% попередньої оплати в строк не пізніше 28-го числа поточного місяця на підставі рахунку, що був виставлений орендодавцем, починаючи з другого місяця оренди.

Факт приймання-передачі приміщення підтверджується підписаним між сторонами 01.01.2011 року Актом прийому-передачі нежитлового приміщення (копія Акту міститься в матеріалах справи), за умовами якого позивач передав в тимчасове, платне користування об'єкт оренди.

Відповідно до п. 3.1. Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

Строк дії Договору продовжено до 31.12.2013 року на підставі підписаної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 13.12.2011 року.

Додатковою угодою №1/1 від 01.07.2012 року сторони внесли зміни в договір, які стосувалися зменшення орендної площі об'єкту оренди до 35,3 м 2 , та зменшення орендної плати до 2 000,00 грн. на місяць.

01.07.2012 року відповідачем повернуто частину об'єкту оренди площею 20,00 м 2 , на підтвердження чого позивач надав суду Акт прийому-передачі об'єкта оренди від 01.07.2012 року.

30.09.2013 року між сторонами підписано Угоду про розірвання Договору оренди № 41/12-10 від 30.12.2010 року, за умовами якої станом на 30.09.2013 року розірвано договір, останній день оренди є 30.09.2013 року, відповідач зобов'язаний повернути позивачу об'єкт оренди та провести повний розрахунок за весь фактичний час використання об'єкт оренди.

Таким чином, суд дійшов до висновку що станом на 30.09.2013 року Договір № 41/12-10 оренди нерухомого майна від 30.12.2010 року було розірвано.

30.09.2013 року відповідачем повернуто позивачу об'єкт оренди площею 35,3 м 2 , на підтвердження чого позивач надав суду Акт прийому-передачі об'єкту оренди від 30.09.2013 року.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 9 309,80 грн.

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду підписані між сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року на суму 82 444,00 грн., які частково сплатив відповідач в розмірі 73 134,20 грн., на підтвердження чого позивач надав суду платіжні доручення (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи), а суму в розмірі 9 309,80 грн. так і залишилась неоплаченою відповідачем. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив в повній мірі позивачу в орендну плату та має перед ним заборгованість в розмірі 9 309,80 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 309,80 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 10.5. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 669,51 грн.

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що за прострочення поточних платежів з орендної плати, витрат на утримання об'єкта оренди та комунальних послуг орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, за весь час прострочення.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе грошовий зобов'язань в розмірі 669,51 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути на свою користь 151,57 грн. - 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 151,57 грн., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Вестехсервіс» (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ УШИНСЬКОГО, будинок 40, код ЄДРПОУ 33395571) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ УШИНСЬКОГО, будинок 40, код ЄДРПОУ 05528421) 9 309 (дев'ять тисяч триста дев'ять) грн. 80 коп. - основного боргу з орендної плати, 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 51 коп. - пені, 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 57 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 06.03.2014 року.