Рішення

від 20.02.2014 по справі 919/147/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року справа № 919/147/14 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техменеджмент",

ідентифікаційний код 38871601

(02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 6)

до Приватного акціонерного товариства

„Ремонтно-механічний завод „Ремез",

ідентифікаційний код 01267320

(99003, м. Севастополь, вул. Ковпака, буд. 3)

про стягнення 504 214,38 грн,

Представники сторін:

позивача - Денисенко С.О. - представник, довіреність від 02.01.2014;

відповідача - Гришко Д.А. - голова правління, протокол засідання наглядової ради від 28.04.2011.

Обставини справи:

29.01.2014 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю „Техменеджмент" (далі - позивач, ТОВ „Техменеджмент") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства „Ремонтно-механічний завод „Ремез" (далі - відповідач, ПрАТ „Ремонтно-механічний завод „Ремез") про стягнення 504 214,38 грн, з яких: 500 000,00 грн - основний борг; 780,82 грн - 3% річних; 3 383,56 грн - пеня; 50,00 грн - штраф.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 530, 625, 1049, 1050 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 3 від 26.12.2013 щодо повернення грошових коштів у визначений договором термін.

Ухвалою суду від 08.02.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 20.02.2014 /арк. с. 1-2/.

У судовому засіданні 20.02.2014 представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України надав заяву від 20.02.2014 про визнання позову, в якій зазначив, що з позовними вимогами згодний, проти розрахунку суми позовних вимог не заперечує /арк. с. 88/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Техменеджмент" (Позикодавець) та Приватним акціонерним товариством „Ремонтно-механічний завод „Ремез" (Позичальник) був укладений Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 3 (далі - Договір) /арк. с. 7/.

За умовами Договору Позикодавець (позивач) передав у власність Позичальнику (відповідач) грошові кошти в сумі 500 000,00 грн на безпроцентній основі, а Позичальник зобов'язався повернути позику 08.01.2014 (пункти 1.1, 2.1, 2.2, 4.1, 4.2, 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.2 Договору сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця.

У пункті 5.3 Договору сторони встановили, що днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок Позикодавця.

Згідно з пунктом 7.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту зарахування суми позики, вказаної в пункті 2.1 Договору, на поточний рахунок Позичальника та діє до 08.01.2014 включно.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позикодавець перерахував на поточний рахунок Позичальника 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 27.12.2013 на суму 500 000,00 грн /арк. с. 8/. Тобто з боку Позикодавця (позивача) Договір позики був виконаний належним чином. Натомість Позичальник не повернув кошти в обумовлений Договором термін.

10.01.2014 позивач надіслав відповідачеві лист-вимогу, в якому просив останнього повернути позику у сумі 500 000,00 грн за Договором позики № 3 від 26.12.2013 /арк. с. 9/. Утім, відповідач не виконав зазначену вимогу позивача, що спричинило звернення останнього до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору (господарські правовідносини), тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 26.12.2013 між ТОВ „Техменеджмент" та ПрАТ „Ремонтно-механічний завод „Ремез" був укладений Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 3, який за своєю правовою природою та ознаками є договором позики.

Так, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом установлено, а матеріалами справи підтверджено, що Позикодавець перерахував Позичальнику грошові кошти в сумі 500 000,00 грн (позику) 27.12.2013. Отже, Договір позики є укладеним з 27.12.2013, а між сторонами виникли правовідносини позики та відповідні зобов'язання. Зокрема, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позики у термін, визначений пунктами 4.2, 5.1 Договору позики - 08.01.2014.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами Договору позики (пункти 4.2, 5.1) Позичальник (відповідач) був зобов'язаний повернути Позикодавцеві позику у розмірі 500 000,00 грн в останній день строку, встановлений пунктом 4.2 Договору, тобто до 08.01.2014 включно.

Згідно зі статтями 32-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Станом на час вирішення спору в суді загальна сума боргу відповідача перед позивачем за поданим позовом становить 500 000,00 грн; доказів повернення позики відповідачем суду не надано.

Водночас, 20.02.2014 відповідач у засіданні суду надав заяву про визнання позову, в якій зазначив, що з позовними вимогами згодний, проти розрахунку суми позовних вимог не заперечує /арк. с. 88/.

Відповідно до частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки зібраними у справі доказами підтверджена обґрунтованість позовних вимог, а дії відповідача щодо визнання позову не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики у сумі 500 000,00 грн в повному обсязі.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з фактичних обставин справи суд дійшов висновку про те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому зобов'язаний сплатити позивачеві 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з 09.01.2014 (08.01.2014 - термін повернення позики).

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 780,82 грн, виходячи з такого розрахунку /арк. с. 43/:

500 000,00 грн * 3 / 100 / 365 * 19 = 780,82 грн, де:

500 000,00 грн - сума заборгованості;

3% - ставка процентів річних, встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України;

365 днів - кількість календарних днів у 2014 році;

19 днів - кількість днів прострочення у періоді з 09.01.2014 по 27.01.2014.

Перевіривши наведений розрахунок, суд визнає його вірним.

За викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 780,82 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 3 383,56 грн та штрафу у сумі 50,00 грн за прострочення виконання зобов'язань суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення понять „штраф" та „пеня" надано у Цивільному кодексі України.

Так, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

У пункті 6.1 Договору сторони встановили, що при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник сплачує штраф у розмірі 0,01% від неповерненої суми позики.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято суму неповернутої позики (500 000,00 грн); загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 50,00 грн (500 000,00 * 0,01%).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд зазначає, що він є вірним.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50,00 грн підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

За умовами Договору (пункт 6.2), при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник додатково до штрафу, передбаченого пунктом 6.1 Договору, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

При визначенні розміру пені позивач здійснив такі розрахунки:

500 000,00 грн * 2 * 6,5% / 365 * 19 = 3 383,56 грн, де:

500 000,00 грн - сума заборгованості;

6,5% - облікова ставка НБУ;

365 днів - кількість календарних днів у 2014 році;

19 днів - кількість днів прострочення у періоді з 09.01.2014 по 27.01.2014.

Перевіривши наведений розрахунок пені, суд визнає його вірним.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 3 383,56 грн підлягають задоволенню повністю.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 504 214,38 грн, з яких: 500 000,00 грн - основний борг; 780,82 грн - 3% річних; 50,00 грн - штраф; 3 383,56 грн - пеня.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 10 084,29 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 78, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Ремонтно-механічний завод „Ремез" (ідентифікаційний код 01267320; 99003, м. Севастополь, вул. Ковпака, буд. 3; п/р 26003013007678 в АТ „Сбербанк Росії", м. Севастополь, МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техменеджмент" (ідентифікаційний код 38871601; 02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 6; п/р 260053014597 в ПАТ „КБ „Актив-банк", м. Київ, МФО 300852) 504 214,38 грн (п'ятсот чотири тисячі двісті чотирнадцять грн 38 коп.), в тому числі: 500 000,00 грн - основний борг; 780,82 грн - 3% річних; 50,00 грн - штраф; 3 383,56 грн - пеня, а також судовий збір у розмірі 10 084,29 грн (десять тисяч вісімдесят чотири грн 29 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.02.2014.

Суддя підпис В.О. Головко

919/147/14/4063/14