Рішення

від 06.03.2014 по справі 922/294/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р.Справа № 922/294/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м.Харків до Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №69, смт.Дворічна Харківської області про стягнення 14380,39 гривень за участю представників:

позивача - Засядько М.В. (довіреність №3924 від 26 грудня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2014 року позивач, публічне акціонерне товариство "Харківгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №69 (відповідача) суми заборгованості у розмірі 14380,39 гривень, у тому числі, 13022,11 гривень суми основної заборгованості, 950,76 гривень суми нарахованої пені, 362,65 гривень суми 3% річних та 44,87 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №09П-ПРФ558-2013 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладеного між сторонами 01 січня 2013 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду (суддя Кухар Н.М.). Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 лютого 2014 року.

14 лютого 2014 року дану справу було передано до розгляду судді Аріт К.В., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області №167 від тієї ж дати, у зв'язку із хворобою судді Кухар Н.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2014 року було відкладено розгляд справи на 06 березня 2014 року.

26 лютого 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду додаткові пояснення (вх.№6703), в яких підтримав правову позицію по справі та просив суд врахувати їх при винесенні рішення. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 06 березня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 06 березня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 03 лютого 2012 року відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 січня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (позивачем) та комунальним підприємством охорони здоров'я Центральна районна аптека №69 (відповідачем) було укладено договір №09П-ПРФ558-2013 на постачання природного газу за регульованим тарифом. Даний договір було підписано повноважними представниками з усіх сторін та скріплено печатками.

Відповідно до положень даного договору, постачальник (позивач) прийняв на себе зобов'язання протягом 2013 року надавати споживачу (відповідачу) послуги з постачання природного газу в обсягах та в порядку, передбачених умовами договору, а споживач, в свою чергу, зобов'язався здійснювати оплату вартості отриманого газу.

Відповідно до п.2.9 договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно із додатком №2 (п.4.6 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання, тобто надав відповідні послуги за спірним договором на суму 14222,11 гривень, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- акт №б/н від 31 січня 2013 року на суму 8405,67 гривень;

- акт №б/н від 28 лютого 2013 року на суму 5637,54 гривень;

- акт №б/н від 31 березня 2013 року на суму 178,90 гривень.

Вищезазначені акти приймання виконаних робіт були підписані повноважними представниками з усіх сторін та скріплені печатками (а.с.16-18).

Відповідно до п.5.3.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, передбачених договором.

Відповідач, в свою чергу, здійснив часткову оплату за надані послуги на суму 1200,00 гривень, у зв'язку з чим станом на 25 березня 2013 року утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 13022,11 гривень. Часткові оплати відповідача за спірним договором підтверджуються наявними у матеріалах справи наступними платіжними дорученнями:

п/д №117 від 20 лютого 2013 року на суму 500,00 гривень;

п/д №139 від 27 лютого 2013 року на суму 500,00 гривень;

п/д №158 від 01 березня 2013 року на суму 200,00 гривень.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 13022,11 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем відповідної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 13022,11 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

До того ж, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 950,76 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.6.2.2 спірного договору, у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 44,87 гривень суми інфляційних втрат та 362,65 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.ст.546, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №69 (62702, Харківська область, смт.Дворічна, вул.Радянська, 21, код ЄДРПОУ 01974750, р/р 26003406975001 в ХГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533) на користь публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м.Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500, р/р 26005124944001 в ПАТ "КБ "Надра" у м.Києві, МФО 380764) 13022,11 гривень основної заборгованості, 950,76 гривень пені, 362,65 гривень суми 3% річних, 44,87 гривень інфляційних втрат та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 березня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/294/14