Рішення

від 03.03.2014 по справі 913/283/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

03 березня 2014 року Справа № 913/283/14

Провадження №4/913/283/14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", м. Київ

до відповідача Відділу освіти Антрацитівськоі міськоі ради, м. Антрацит, Луганська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Антрацитівське управління Державної казначейської служби України Луганської області, м. Антрацит, Луганська область.

про стягнення 95947 грн. 77 коп.

Суддя Старкова Г.М

Секретар судового засідання Карнаухова І.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Моргунова Н.В., довіреність №2 від 28.02.2014;

від відповідача: Бандура А.В., довіреність №12-78 від 22.01.2014;

від третьої особи: Клунна О.В., довіреність №7 від 20.02.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором №360/409 від 19.12.2012 в розмірі 95 947 грн. 77 коп., з яких: 86797 грн. 20 коп. - сума основного боргу, 6439 грн. 64 коп. - пеня за несвоєчасне виконання умов зобов'язання та 3% річних - 2710 грн. 93 коп.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 17.02.2014 подав суду відзив на позовну заяву №12-211 від 14.02.2014, в якому відхилив заявлені позивачем вимоги з підстав, викладених у поданому відзиві, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3-ю особою - Антрацитівським управлінням Державної казначейської служби України Луганської області до суду 03.03.2014 надані пояснення, за якими, зокрема, зазначено наступне.

Відділ освіти Антрацитівської міської ради, як одержувачем бюджетних коштів, були зареєстровані фінансові та юридичні зобов'язання згідно договору від 19.12.2012 за №360/409 за виконані роботи на загальну суму 86797 грн. 20 коп.

Здійснюючи в межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка.

Усі розрахункові операції у грудні 2012 року здійснювалися в межах наявного фінансового ресурсу єдиного казначейського рахунка.

При проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи Казначейства в першу чергу та стислі терміни забезпечують виконання захищених статей видатків, перелік яких визначений частиною 2 статті 55 Бюджетного кодексу України, а саме виплату заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо, враховуючи наповнення єдиного казначейського рахунка органами, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У 2013 році фінансові та юридичні зобов'язання, що виникли за договором та актом виконаних робіт одержувачем бюджетних коштів Відділом освіти Антрацитівської міської ради з 01.01.2013 в Антрацитівському управлінні Державної казначейської служби України Луганської області не реєструвалися.

Органи Казначейства України вживають усіх можливих заходів щодо проведення у повному обсязі розрахунків згідно наданих платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів державного та місцевих бюджетів, направляючи на це весь наявний фінансовий ресурс єдиного казначейського рахунка. Дане пояснення судом розглянуте та долучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.02.2014 у справі № 913/283/14, відповідно до ст. 27 ГПК України, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Антрацитівське управління Державної казначейської служби України Луганської області, м. Антрацит, вул. Леніна, буд. 1, код ЄДРПОУ 37990185.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (надалі- Підрядник, позивач) та Відділом освіти Антрацитівської міської ради (надалі- Замовник, відповідач) було укладено договір №360/409 від 19.12.2012 (надалі - Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язався виконати на користь Замовника певні підрядні роботи, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору(п.1.1 та п.1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору сторонами була узгоджена договірна ціна згідно кошторису у розмірі 91362 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 15227 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.3 Договору кінцевий розрахунок - не пізніше 31.12.2012.

На виконання умов Договору позивачем було виконано та передано, а відповідачем прийнято роботи згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року форми №КБ-2в на суму 86797 грн. 20 коп.

Відповідачем виконані роботи у встановлений Договором строк в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим, за відповідачем перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 86797 грн. 20 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Також, відповідно до п. 6.4 Договору, позивачем нарахована відповідачу пеня за несвоєчасне виконання умов зобов'язання в сумі 6439 грн. 64 коп.. за період з 01.01.2013 по 01.07.2013.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 2710 грн. 93 коп. за період з 01.01.2013 по 15.01.2014.

Оскільки відповідач заборгованість. в добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом, який обґрунтовує посиланням на норми ст. ст. 536, 612, 854, 853 ЦК України та іншими нормами. Також позивач вважає, що положення в договорі щодо фінансування оплати виконаних робіт за рахунок бюджетних коштів не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором та посилається в тому числі і на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 124 Конституції України.

Відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, але проти позову заперечує, посилаючи на відсутність його вини у спірних правовідносинах.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк /термін/ виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, 19.12.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (надалі- Підрядник, позивач) та Відділом освіти Антрацитівської міської ради (надалі- Замовник, відповідач) було укладено договір №360/409 від 19.12.2012 (надалі - Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язався виконати на користь Замовника певні підрядні роботи, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору(п.1.1 та п.1.2 Договору).

За умовами вказаного Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт з гідрохімічного очищення системи опалення ЗОШ 1 -111 ступенів №19.

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 2.1 Договору сторонами була узгоджена договірна ціна згідно кошторису у розмірі 91362 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 15227 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.3 Договору кінцевий розрахунок - не пізніше 31.12.2012.

Згідно п. 4.2.6 Договору замовник зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання умов договору 19.12.2012 позивачем було виконано та передано, а відповідачем прийнято роботи згідно акту приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за грудень 2012 року та довідки вартості виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за грудень 2012 року на суму 86797 грн. 20 коп., які підписані сторонами за договором без доповнень та зауважень, скріплені печатками їх підприємств (а.с.10-17) .

За своєю правовою природою договір № 360/409 від 19.12.2012 є договором підряду.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заяви про них підряднику.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписань акта визнані судом обґрунтованими.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Так, відповідач як Замовник прийняв відповідні роботи та підписав акт, але оплату вартості виконаних підрядних робіт не здійснив.

Наведеними вище обставинами та матеріалами справи підтверджено та визнано, відповідачем, що позивачем було виконано підрядних робіт на загальну суму 150996 грн. 00 і вказана сума відповідачем не оплачена.

В той же час, із матеріалів справи вбачається, що згідно реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 20.12.2012 № 664 та від 2012.2012 № 1083 відповідач мав намір оплатити виконані роботи, але не оплатив, як ним вказано, у зв'язку із самовільним поверненням Антрацитівським УДКСУ Луганської області бюджетного фінансування.

Яке вбачається з матеріалів справи, сторонами в договорі взагалі не було передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється за рахунок фінансування з державного бюджету. При цьому, відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого Договором. Відповідна позиція відповідає практиці застосування статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. (Постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України у своєї Постанові від 15.05.2012 № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи зазначив: "Частиною першою статті 530 ЦК передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо не оплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі Частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання."

Крім того, з аналізу норми ст. 530 Цивільного кодексу України вбачається, що у випадках, коли строк (термін) виконання зобов'язання визначається вказівкою на подію, то це може бути лише подія, яка має неминуче настати. Умови (позиція) Відповідача ж про залежність проведення розрахунків за Договором в залежності від бюджетного фінансування чи надходження бюджетних коштів не є ні подією взагалі (оскільки залежить від волевиявлення осіб, а тому така є дією), та не є подією, яка має неминуче настати (оскільки її настання залежить від ряду суб'єктивних обставин, в тому числі волевиявлення інших (в тому числі Замовника) осіб, в тому числі від замовлення бюджетних коштів, від перерахунку таких тощо.

Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Між тим, спір у даній справі виник внаслідок невиконання договірних зобов'язань і відносини сторін у даній справі врегульовані, зокрема, нормами ГК України, ЦК України, які застосовуються судом до відносин сторін.

Як було наведено вище, відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо оплатити виконаних робіт, але не оплатив їх.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги позицію Верховного Суду України слід зазначити, що станом на момент звернення до суду із даним позовом у позивача виникло право вимоги відповідної оплати за виконані підрядні роботи, а у відповідача виник обов'язок щодо належного виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В даному випадку відповідачем було порушено зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт.

Відповідачем доказів оплати заборгованості не надано.

За таких обставин, доводи відповідача за відзивом судом відхиляються.

Виходячи з наведених фактичних обставин та доказів у справі позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 86797 грн. 20 коп. слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 6439 грн. 64 коп. за період з 01.01.2013 по 01.07.2013 , відповідно до п. 6.4 Договору, слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, наведених вище обставин та доводів відповідача за запереченнями, оплата виконаних робіт в сумі 86797 грн. 20 коп. останнім здійснена не була.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випаду, відповідно до п.6.4 Договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати Замовником вартості виконаних підрядних робіт замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Виходячи з того, що відповідачем було пропущено прострочення оплати послуг позивача за виконані роботи, то нарахування позивачем пені є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2710 грн. 93 коп. за період з 01.01.2013 по 15.01.2014 слід зазначити наступне.

Пункт 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було вказано вище, за умовами Договору, кінцева оплата за виконані роботи здійснюється відповідачем не пізніше 31.12.2012.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року відповідач підтвердив факт виконання позивачем відповідних робіт та їх вартість. При цьому, відповідачем розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, не оспорений та власного розрахунку зазначених нарахувань відповідачем не надано.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, слід визначити, що нарахування позивачем 3% річних за вказаний період у зв'язку із простроченням сплати грошового зобов'язання, яке було припущено відповідачем, є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2710 грн. 93 коп. за період з 01.01.2013 по 15.01.2014 слід задовольнити.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 03.03.2014 оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1918 грн. 96 коп. покладаються на відповідача

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням вищевикладеного, підлягає поверненню позивачу судовий збір в сумі 00 грн. 01 коп., сплачений за платіжним дорученням № 864 від 16.01.2014, у зв'язку з внесенням судового збору при поданні позовної заяви в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Підставою повернення є дане рішення, завірене гербовою печаткою суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" , до Відділу освіти Антрацитівської міської ради про стягнення 95947 грн. 77 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Антрацитівської міської ради, вул. Леніна,1, м.Антрацит Луганська область, код ЄДРПОУ 02141851 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", вул. Цитадельна, 7, м. Київ, код ЭДРПОУ 37100186, заборгованість за виконані роби в сумі 86797 грн. 20 коп., пеню в сумі 6439 грн. 64 коп., 3% річних в сумі 2710 грн. 93 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1918 грн. 96 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", вул. Цитадельна, 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 37100186, сплачений судовий збір в сумі 00 грн. 01 коп. за платіжним дорученням № 864 від 16.01.2014.

Підставою повернення є дане рішення, завірене гербовою печаткою суду.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 11.03.2014.

Суддя Г.М.Старкова