Рішення

від 05.03.2014 по справі 114/281/14-ц

РОЗДОЛЬНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 114/281/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2014року смт. Роздольне

Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Абеляшева О.В.,

при секретарі - Оголь О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади с. Чернишове в особі Чернишівської сільської ради Роздольненського району Автономної Республіки Крим про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Роздольненського районного суду АР Крим з позовом до територіальної громади с. Чернишове в особі Чернишівської сільської ради Роздольненського району АР Крим, просить визнати за нею право власності на спадкове майно, що складається з домоволодіння АДРЕСА_1, що залишилось після смерті її матері ОСОБА_2. Вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , після її смерті відкрилась спадщина на належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чернишівської сільської ради та домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 4,13 га. На випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробила заповідальне зобов'язання, відповідно до якого все своє нерухоме та рухоме майно, де б воно не знаходилось і з чого воно не складалось вона заповідає позивачу. Після смерті матері позивач ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, нотаріусом відкрита спадкова справа, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Таким чином позивачка не може набути право власності на майно в порядку спадкування через нотаріальну контору.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений, до суду надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений, заперечень на позов не надійшло.

Відповідно до положень ст..197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних правових підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1, ОСОБА_1 (рос.) народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в книзі записів актів громадського стану про народження 29.11.1960 року Роздольненським районним бюро РАЦС Кримської області зроблено відповідний запис за №82. В відомостях про батька зазначено - ОСОБА_4 (рос.), в відомостях про мати - ОСОБА_2 (рос.).

Таким чином позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Чернишівською сільською радою Роздольненського району АР Крим в Книзі реєстрації смертей 27 листопада 2009 року зроблено відповідний актовий запис за №36.

Як слідує з довідки Чернишівської сільської ради Роздольненського району АР Крим від 04.04.2013 року за вих. №1338, ОСОБА_2 з 12 жовтня 1967 року та на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1, разом з нею проживали: дочка ОСОБА_1, онука ОСОБА_6 та правнука ОСОБА_7

Як слідує з довідки Чернишівської сільської ради Рздольненського району АР Крим №86 від 14.02.2014 року, відповідно до відомостей погосподарської книги Чернишівської сільської ради №03, лицевий рахунок НОМЕР_3, стор.12, за 2006-2010 роки, нерухоме майно житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_2 як власний. На балансі Чернишівської сільської ради не значиться . Будинок та господарські споруди збудовані до 1991 року.

Житловий будинок з надвірними побудовами, який розташований по АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту складається з: житлового будинку (літер А, а) з приміщеннями 1, 2, 3, 4 загальною площею 36,8 м.кв, житловою площею 24,0 м.кв., літньої кухні (літер Б, б), погребу з шийкою (літер З), сараїв (літер В, Г, Д, Е), убиральні (літер У), літнього душу (літер Л) та споруд.

На випадок своєї смерті мати позивача спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений в Чернишівській сільській ради Роздольненського району АР Крим 24.11.2009 року за реєстровим №155, відповідно до якого все своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на момент смерті і на що вона за законом буде мати право вона заповідає позивачу

У встановлений законом термін та порядок, позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Роздольненського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини.

З дослідженої у судовому засіданні копії спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, приватним нотаріусом Роздольненського районного нотаріального округу зареєстровано спадкову справу за № 247/2013, номер у Спадковому реєстрі 55221791. Спадкодавцем є ОСОБА_1.

Листом приватного нотаріуса Роздольненського районного нотаріального округу вих. №22901-16 від 04.03.2014 року надане роз'яснення стосовно неможливості вчинення нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, а саме житловий будинок.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, хто прийняв відкриту спадщину після смерті ОСОБА_2. Відомості про прийняття спадщини іншими особами в матеріалах спадкової справи відсутні .

Згідно зі ст. 1268 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, та якщо він впродовж шістьох місяців не заявив про відмову від спадщини.

За ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до змісту ст. 1216 ЦК України, у разі спадкування права та обов'язки спадкодавця переходять до спадкоємців.

Згідно до ст..1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На час виникнення у спадкодавця ОСОБА_2 прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок, діяло законодавство, зокрема: положення ЦК УРСР 1963 року, Закон України "Про власність", Закон України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Закон України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постанова Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затверджена наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та інші нормативні акти.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад відновилось до компетенції виконкомів місцевих Рад

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до положень ст. 100 та ст. 101 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час володіння спадкодавцем ОСОБА_2 домоволодінням та земельною ділянкою, громадяни могли мати у власності житловий будинок. А саме ст. 100 ЦК Української РСР визначалось, що в особистій власності громадян може бути зокрема і жилий будинок. При цьому глава десята цього кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією. Та навпаки, ст. 128 ЦК Української РСР визначався момент виникнення права власності у набувача майна за договором з моменту передачі речі. Та відповідно до ст. 134 ЦК Української РСР відчуження жилого будинку, що знаходиться в сільській місцевості можливо було лише за умови, коли громадянину в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку.

Набуття права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 здійснювалось у період дії норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 р.

Пунктом 4 зазначеної Інструкції Мінкомгоспу УРСР 31.01.1966 р. встановлювалось, що реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності, та розташовані в межах міст і селищ міського типу УРСР. Тобто Інструкцією не встановлювався обов'язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.

Проте, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Таким чином, виходячи з зазначених положень законодавства України, суд вважає, що досліджені судом документи наявні у матеріалах справи, свідчать про належне володіння спадкодавцем ОСОБА_2 нерухомим майном, яке було набуто на законних підставах, не є самочинним будівництвом та має усі необхідні документи відповідно до законодавства, яке діяло на момент придбання цього майна. Оскільки момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

У зв'язку з відсутністю обов'язку щодо його реєстрації на час володіння спадкодавцем цим майном, спадкоємець не може набути право власності на це майно в порядку спадкування через нотаріальну контору.

Позивач є єдиним спадкоємцем, хто прийняв відкриту спадщину після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, інших осіб, які претендували на майно, на момент розгляду справи, судом не встановлено.

Суд вважає, що наявні записи у погосподарських книгах Чернишівської сільської ради, про належність ОСОБА_2 на праві власності будинку АДРЕСА_1 є належними та допустимими доказами, які у сукупності з іншими дослідженими судом доказами обґрунтовують вимоги позивача щодо належності спадкового майна спадкодавцеві.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 16 ЦК України суд вважає, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Враховуючи доведеність вимог позивача щодо належності спадкового майна, а саме домоволодіння спадкодавцю ОСОБА_2, суд дійшов до висновку про достатність підстав для задоволення вимог позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 10,60, 208. 210, 214-215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку (літер А, а) з приміщеннями 1, 2, 3, 4, загальною площею 36,8 м 2 , житловою площею 24,0 м 2 , літньої кухні (літер Б, б), погребу з шийкою (літер З), сараїв (літер В, Г, Д, Е), убиральні (літер У), літнього душу (літер Л) та споруд, що залишилось після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Роздольненський районний суд , шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: