Рішення

від 20.01.2014 по справі 905/7212/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.01.2014 Справа № 905/7212/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді

при секретарі судового засідання Вашето Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Мадагаскар», м.Донецьк

про визнання договору №15 на туристичне обслуговування від 06 червня 2013 року недійсним,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності б/н від 03.09.2013р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Мадагаскар» про визнання договору №15 на туристичне обслуговування від 06 червня 2013 року недійсним.

Правовою підставою визнання договору недійсним представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України «Про туризм».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір №15 на туристичне обслуговування від 06 червня 2013 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки сторонами не узгоджені істотні умови щодо строку перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений за місцем реєстрації юридичної особи, а саме: Донецька область, м.Ясинувата, вул. Октябрьська, б.163а, кв.2, про що свідчить список №2588 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 08.01.2014р. Причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24.12.2013р. справу №905/7212/13 передано на розгляд судді Нестеренко Ю.С.

Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Туроператор Мадагаскар» (Турагент) та ОСОБА_1 (Турист) укладений договір на туристичне обслуговування № 15 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Турагент зобов'язується відповідно до замовлення Туриста забезпечити надання комплексу туристичних послуг туристу (туристичний продукт), а турист зобов'язується на умовах даного договору прийняти та оплатити їх (пункт 1.1 договору).

Відповідно до умов Договору турагент зобов'язується згідно із замовленням туриста надати туристичний продукт - подорож до Китаю із проживанням в готелі, із перельотом (Донецьк - Москва - Хайнань), трансфером та харчуванням (п.п. 1.1, 2.1, 2. 2, 2. 4, 2.6 Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що вартість туристичних послуг складає 60 000 грн. (шістдесят тисяч гривень).

Згідно п. 4.2.3 Договору турист має право відмовитись від замовленого тур продукту

При цьому, штрафні санкції за таку відмову, передбачені у п. 6.1 Договору й застосовуються виключно у разі відмови від турпродукту в термін від 31 до 30 днів до початку подорожі (початок - день відльоту літака).

Відповідно п. 10.1 Договору кожна із сторін Договору може вимагати розірвання Договору в зв'язку із істотними змінами обставин.

Всі зміни до Договору укладаються в письмовій формі за взаємною згодою сторін, що закріплено у п. 10.4 Договору.

Пунктом 5.2.1 Договору визначається, що турист зобов'язаний оплатити вартість туристичного продукту протягом 2 днів з моменту підписання Договору.

При зверненні до суду з позовом про визнання договору на туристичне обслуговування недійсним, позивач посилається на те, що у спірному правочині не містяться обов'язкові умови, що передбачені чинним в Україні законодавством, зокрема мається на увазі строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту), страховик, що здійснює обов'язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов'язаних з наданням туристичних послуг.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

З преамбули Закону України "Про туризм" (№ 324/95-ВР від 15.09.1995 із змінами) вбачається, що цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей.

В силу приписів ст. 2 Закону України "Про туризм" законодавство України про туризм складається з Конституції України , цього Закону, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них. Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Отже, норми Закону України "Про туризм" є спеціальними щодо відносин пов'язаних з організацією і здійсненням туризму на території України, та мають прерогативу застосування перед загальними нормами права.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про туризм" , учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Згідно із зазначеною статтею суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність відповідно, є: туристичні оператори (туроператори), туристичні агенти (тур агенти); інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг; гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом, фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору:

1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування;

2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту);

3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, строк і порядок оплати готельного обслуговування;

4) види і способи забезпечення харчування;

5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв'язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи;

6) програма туристичного обслуговування;

7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту;

8) інші суб'єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту;

9 ) страховик, що здійснює обов'язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов'язаних з наданням туристичних послуг;

10) правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там;

11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати;

12) форма розрахунку.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, стаття 203 ЦК України встановлює перелік вимог, яким повинен відповідати правочин для набрання їм чинності, тобто юридичної сили.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в статті 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Аналогічна позиція також викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9 , відповідно до якої угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Таким чином, належними доказами підтверджено протиріччя умов спірного договору з актами цивільного законодавства, не направлення правочину на реальне настання правових наслідків, чим доводиться вимога позивача про недійсність спірного договору.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем підтверджено доводи позовної заяви, при цьому судом виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено підстави, з наявністю яких законодавство України пов'язує недійсність договору, відповідно позовні вимоги є доведеними й обгрунтованими, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Мадагаскар» про визнання договору №15 на туристичне обслуговування від 06 червня 2013 року недійсним - задовольнити повністю.

Визнати договір №15 на туристичне обслуговування від 06 червня 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Туроператор Мадагаскар» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Мадагаскар» (86000, Донецька область, м.Ясинувата, вул. Октябрьська, буд. 163А, кв.2, ЄДРПОУ 37286815) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (83000, АДРЕСА_3, свідоцтво серії НОМЕР_2 ІН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1147,00грн.

У судовому засіданні 20 січня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 січня 2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Ю.С. Нестеренко